Тема 1 соціально-економічна суть та призначення бюджету План

1. Історичні постулати виникнення бюджету.

2. Соціально-економічний зміст і значення державного бюджету. 3. Державний бюджет як економічна категорія. Державний бюджет як централізований фонд грошових коштів держави. Державний бюджет як центральна ланка фінансової системи України. Державний бюджет як основний фінансовий план держави. Правовий характер бюджету, його чинники. Державний бюджет - Закон України.

4. Функції бюджету і особливості їхнього вияву в ринкових умовах господарювання.

5. Бюджетна політика Української держави, її особливості і розвиток.

6. Бюджетний механізм, його суть, структура та розвиток в ринкових умовах господарювання.

7. Бюджетний період.

8. Складові частини бюджету.

9. Стан бюджету та фактори, які впливають на нього. Бюджетний дефіцит, причини його виникнення, соціально-економічні наслідки, джерела покриття, шляхи та методи подолання.

1. Історичні постулати виникнення бюджету.

В умовах утвердження в Україні економіки ринкового типу, одним із найголовніших інститутів економічного суверенітету держави виступає бюджет. Він забезпечує не тільки акумулювання коштів, необхідних для фінансування держави, використовується не лише для часткового перерозподілу доходів із метою підтримання сприятливого соціального становища у державі, а й активно впливає на економічні, соціальні, національні, політичні та регіональні процеси у суспільстві і впровадження вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки.

Термін „бюджет" з'явився у середині XVIII століття, однак, поширився у юридичних документах лише на початку XIX століття.

Родоначальником бюджету і процесу його затвердження є Англія. Після революції 1686-1689 рр. король вимушений відмовитися від права встановлювати податки без згоди парламенту. Видатки держави були розділені на дві частини - цивільні і військові. Військові видатки затверджувалися щорічно, а цивільні (видатки по цивільному листу) - тільки у тому випадку, коли король вносив в них зміни. В процесі обмеження королівської влади в цивільному листі залишилися лише видатки на утримання короля і королівського двору.

Основний фінансовий документ України має досить тривалу історію становлення і розвитку. Вона бере свій початок у ХУІ столітті, коли запорізьке козацтво набуло самостійної державності, налагодило дипломатичні відносини з низкою країн Європи. Була загальна військова скарбниця, до якої надходили доходи від рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачалися на військове спорядження, будівництво укріплень, монастирів, утримання закладів для старих воїнів, дипломатичних місій тощо.

Після возз'єднання України з Росією ще майже півстоліття Україна зберігала всі атрибути державності. На початку XVII століття уряд Російської імперії перетягнув значні фінансові повноваження у своє розпорядження. З цього часу настав період коли Україна стала повністю залежна від Російської імперії. Україна змушена відраховувати свої кошти на імперські потреби, які формували понад чверть національного доходу.

У Російській імперії перший розпис державних доходів і видатків був складений в 1722 році на 1723 рік. 3 1802 року ці розписи стали складатися щорічно, але лише з 1811 року починається складання бюджету Російській імперії. Проте цей бюджет носив формальний характер, оскільки кожне міністерство розпоряджалося цими фінансовими ресурсами безконтрольно. Цей порядок в Російській імперії встановлений ще з XVI століття коли кожен наказ мав свої власні джерела доходів.

Через важкий стан державних фінансів у Російській імперії, імператор Олександр І був вимушений безпосередньо зайнятися проблемами бюджету.

Він доручив М.М. Сперанському скласти розпис на 1810 рік і сформулювати основні критерії бюджетного законодавства. Дане доручення було обумовлене перш за все тим, що в 1809 році державні доходи склали 125 млн. крб., а видатки - 230 млн. крб. Дефіцит бюджету дорівнював 105 млн. крб., або близько 85% дохідної частини. Випуск незабезпечених асигнацій досяг 600 млн. крб., що фактично зробило Російську імперію банкротом.

Величезний внесок у розвиток вітчизняної системи державних фінансів вніс видатний державний діяч ХІХ століття М.М. Сперанський у своїй роботі „План фінансів", де описав основні принципи побудови бюджетної системи. М.М.Сперанський реформував фінансове управління, спираючись на ідеї європейських економістів. Він запросив на роботу відомого європейського освіченого фахівця М.А. Балуґянського. Через два місяці був представлений „План фінансів", що складався з двох частин:

- устрій фінансів на 1810 рік;

- устрій їх з 1810 року на майбутнє.

Частина І включала два відділення: у першому описувалися причини, що визначають вживання заходів, пропонованих в „Плані"; у другому були висловлені самі заходи і способи їх реалізації. Частина II містила чотири відділення: видатки; доходи; монетну і кредитну систему управління.

Пропозиції М.М.Сперанського в цілому характеризувалися систематизацією накопиченого знання і наявного досвіду в управлінні фінансами. Організаційно-управлінське впорядкування дій органів влади стало безперечним пріоритетом у фінансових починах М.М.Сперанського. Він надавав першорядне значення формуванню законодавчої бази. Однієї з головних задач він зазначав систематизацію нормативних актів про бюджетну систему. На відміну від європейських держав того часу в Російській імперії державний бюджет не мав сили закону, був таємницею і не публікувався.

У своїй роботі М.М. Сперанський виділив найактуальніші фінансово-бюджетні проблеми і запропонував шляхи їх рішення. Він вважав, що для санації фінансів Російської імперії доцільно виконати дві найголовніші вимоги: платити борги і вирівнювати доходи видатками. Зокрема, потрібно було провести наступні заходи:

- встановити принцип раціонального витрачання державних коштів;

- фінансувати державні видатки „по доходам";

- збільшити доходи шляхом вдосконалення податкової системи;

- надати державному бюджету статус закону;

- забезпечити гласність в затвердженні і виконанні бюджету.

Практично всі вищевикпадені принципи побудови бюджетної системи М.М.Сперанського знайшли також своє віддзеркалення і в сучасній бюджетній системі України.

З 1862 року в результаті формування бюджетного устрою під керівництвом одного з головних фахівців того часу міністерства фінансів Татарінова, фінансові ресурси міністерств стали концентруватися в руках держави за принципом єдності каси. Державний бюджет Російській імперії не публікувався і дотримувався в строгій таємниці. Навіть члени Державної Ради не знали фактичного стану фінансів в російській імперії. З 1894 року державні доходи і видатки Російської імперії стали розділяти на звичайні і надзвичайні. До надзвичайних належали військові видатки, доходи і видатки по залізниці і позики.

Економічна наука не досліджує термінологію, хоча це також важливо, і науковці звертають свою увагу на історичні корені сучасного тлумачення бюджету. Термін „бюджет" запозичений із англійської мови “budget”, що дослівно перекладається як „шкіряний мішок, торба, гаманець".