
- •Тема 1. Політологія як наука і навчальна дисципліна Політологія в системі суспільних наук
- •Об’єкт і предмет політології
- •Структура політології
- •Функції політології
- •Методологія політології
- •Тема 2. Політична влада
- •Влада як системоутворюючий чинник політичної системи
- •Суб'єкт політичної влади
- •Об'єкт політичної влади
- •Основні концепції політичної влади (походження влади)
- •Форми та механізм політичної влади
- •Функції влади
- •Поняття легітимності та принцип поділу влади
- •Принцип поділу влади
- •Тема 3. Політична система суспільства Поняття політичної системи
- •Структура політичної системи
- •Функції й типологія політичних систем
- •Тема 4. Політичні партії Поняття політичних партій, передумови їх виникнення
- •Типологія (класифікація) політичних партій
- •Типологія (класифікація) партійних систем
- •Роль і функції партій у суспільно-політичному житті
- •Політичні партії в парламентах та урядах
- •Становлення багатопартійності в сучасній Україні. Перспектива утворення партійної системи
- •Тема 5. Людина і політика
- •Людський вимір політики і напрями політичної соціалізації особи
- •Людина як суб’єкт політики та основні параметри її діяльності
- •Тема 6. Політична еліта і лідерство Інститут політичного лідерства. Характеристика конктретно історичних умов його функціонування
- •Роль лідера у політичній системі. Типологія політичних лідерів
Тема 6. Політична еліта і лідерство Інститут політичного лідерства. Характеристика конктретно історичних умов його функціонування
В загальнополітичному означенні політичне лідерство – це суспільно-політичний інститут (процес), за якого одна, а іноді і декілька осіб беруть на себе роль глави, керівника, провідника певної соціальної групи, партії тощо.
Проблема політичного лідерства має давню історію. За античності лідером вважали особу, здатну творити історію. Певні історичні умови вимагали свого лідера, вождя, і завжди з’являлися теорії, які відображали чи рекомендували тип, образ та завдання відповідного лідера.
В епоху Відродження Н.Макіавеллі вважав, що типовий політичний лідер – равитель, який домагається мети, не вибираючи засобів.
Ф.Ніцше у праці “Генеалогія моралі” вказував на прагнення людини зайняти пост лідера як на природний інстинкт людини і зазначав, що лідер має право ігнорувати мораль. Лідер, за його концепцією, – вищий біологічний тип людини, що ігнорує встановлені мораль, культуру, політичні цінності. Своїх сучасників Ніцше вважав втраченим поколінням, йогогерої – це герої майбутнього. Людина ма мобороти в собі все, що сприяє спокою та лінощам. Слід позбутися повсякденості, бути вищим за неї, щоб стати особою, здатною володіти і керувати. Це своєрідна концепція самовиховання, знищення в собі раба. Спрощений, вульгаризований підхід до концепії Ніцше застосував фашизм, що призвело до неадекватного сприйнятя його філософії.
На думку З.Фрейда, народні маси потребують авторитету так, як сім’я потребує авторитетного батька.
Французький соціолог Габріель Тард (1843-1904) вважав, що лідер є рушієм суспільного процесу, силою, що спонукає та певною мірою скеровує розвиток людської історії.
Своєрідне тлумачення лідерства дав німецький мислитель К.Маркс, визначаючи лідера як особу, якій властиві уміння, знання, авторитет, організаторський талант і яка є виразником інтересів і волі певного класу, зокрема пролетаріату.
У політичній науці існує багато інших теорій, концепцій і трактувань лідерства.
Теорія рис лідерства. За цією теорією лідер повинен володіти певними рисами. Він має глибше та масштабніше мислити, вміти швидко знаходити визід із певних ситуацій тощо. Якісна перевага – це продуктивність ідей. Людина муить оволодіти вмінням уникати, а в разі необхідності розв’язувати конфлікти; мати підхід до людей, до їхніх проблем і питань, що потребують вирішення. Лідера характеризують високий рівень інтелекту, нестандартне мислення. Нову ідею лідер повинен або вдосконалити або відкинути.
Ситуаційна концепція. Лідер діє в межах певної ситуації, він необхідний як рушій, що розв’язує актуальну для певного періоду проблему.
Теорія послідовників. Політичне лідерство розглядається як особливі відносини між лідером і підлеглими або тими, хто його обрав і на нього впливає. Ці відносини можуть бути односторонніми (коли впливає лідер), що залежить від рівня концентрації влади та рівня його політичної ваги, а також особистих якостей; двосторонніми, коли на лідера впливають його послідовники, а не тільки лідер впливає на них.
Психологічні концепції лідерства. Вони грунтуються на вченні З.Фрейда. Згідно з ним в осонові лідерства – певне лібідо, здебільшого підсвідоме почуття сексуального характеру. Воно виявляється в бажанні перебороти певні комплекси й табу, досягти більшого.