ВСТУП

Безпека праці працюючих на сучасному етапі розвитку виробництва набуває все більш важливого значення. З одного боку необхідно удосконалювати ефективність виробництва, впроваджуючи механізми і машини у сферу діяльності людини. З іншого боку зростання ефективності та інтенсивності виробництва веде до травматизму і виробничих захворювань працюючих.

Поліпшення стану охорони праці на виробництві завжди вимагає значних матеріальних витрат і впровадження в практику знань і результатів науково-дослідних робіт в галузі охорони праці. На жаль, різниця між тим, що ми знаємо про методи та засоби охорони праці і рівнем травматизму на виробництві все ще досить велика. Для зменшення цієї різниці необхідно професіонально готувати фахівців не тільки з питань експлуатації техніки, але й з проблеми забезпечення безпечних, нешкідливих умов виробничого середовища працюючих. У зв'язку з цим зростає роль знання правил та основ охорони праці інженерно-технічними працівниками. Базові знання з охорони праці закладаються в процесі навчання майбутніх фахівців.

Курс «Основи охорони праці» це наукова дисципліна, що включає сукупність медико-біологічних, організаційно-технічних і соціально-економічних знань про шляхи, методи і засоби забезпечення здорових і безпечних умов праці.

У курсі вивчаються технічні процеси і умови праці, виробнича обстановку для виявлених небезпечних і шкідливих виробничих чинників, з подальшою розробкою методів ліквідації небезпечного і шкідливого їх впливу на працюючого.

Вивчаючи матеріал, що стосується способів захисту від зазначених вище небезпечних і шкідливих виробничих факторів, студент повинен набути знань і умінь щодо вирішення інженерних задач з питань безпеки праці, самостійного прийняття науково-обґрунтованих інженерних рішень, спрямованих на поліпшення умов праці людини за умов виробництва.

В основу навчального посібника покладені матеріали курсу лекцій з охорони праці й безпеки життєдіяльності, який читається в Національному авіаційному університеті з 1966 року.

Структура викладання матеріалу дає можливість майбутньому фахівцю знати: дію на людину небезпечних і шкідливих виробничих факторів; граничнодопустимі санітарні норми і способи їхнього виміру; технічні й організаційні заходи для ліквідації чи зменшенню рівня небезпечних і шкідливих виробничих факторів; засоби індивідуального й колективного захисту.

На основі вивченого матеріалу студент повинен уміти: оцінювати у виробничій обстановці дію і рівень небезпечних і шкідливих виробничих факторів; розробляти і обирати заходи, щодо забезпечення безпечної і нешкідливої роботи; проектувати безпечні й нешкідливі установки й устаткування призначені для технічного обслуговування літаків, аеропортів й авіаційної техніки; розробляти й складати інструкції щодо безпечної роботи на конкретному робочому місці; розраховувати захисні заземлення електроустановок, заземлення для захисту від статичної електрики, освітлення виробничих приміщень, захист від блискавок і вентиляцію; організовувати роботу щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на виробництві; впроваджувати і реалізовувати у виробничій діяльності вимоги нормативно-технічної документації.

Розділ 1. Правові та організаційні

питання охорони праці

ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ

1.1. Терміни і визначення охорони праці

У державному стандарті України ДСТУ 2293-99 “Система стандартів безпеки праці. Охорона праці. Терміни та визначення” встановлені терміни і визначення основних понять з охорони праці. Ці терміни повинні застосовуватися і використовуватися як обов’язкові у всіх видах літератури.

Охорона праці – система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, гігієнічних або лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Виробнича санітарія – система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів, що запобігають впливу на працівників шкідливих виробничих факторів.

Гігієна праці – комплекс заходів і засобів щодо збереження здоров’я працівників, профілактики несприятливу впливу виробничого середовищ і трудового процесу.

Небезпечний (виробничий) фактор – виробничий фактор, вплив якого в певних умовах може призвести до травми або іншого раптового погіршення здоров'я працівника.

Шкідливий (виробничий) фактор – виробничий фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров'я, зниження працездатності працівника.

Виробнича травма – порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факторів.

Нещасний випадок на виробництві – раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, внаслідок яких заподіяна шкода здоров’ю або наступила смерть.

Професійне захворювання – патологічний стан людини, зумовлений роботою і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів.

Гігієнічний норматив – кількісний показник, що характеризує оптимальний чи допустимий рівень фізичних, хімічних, біологічних факторів навколишнього і виробничого середовища.

Умови праці – сукупність факторів виробничого середовища, які впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі її професійної діяльності.

Гігієнічна характеристика умов праці – показники, що характеризують об’єктивні дані гігієнічного стану робочого місця, виробничого середовища і трудового процесу.

Робоче місце – місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності.

Робоча зона – простір, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.

Виробниче приміщення – замкнутий простір в спеціально призначених будинках і спорудах, в яких постійно (по змінах) або періодично (протягом робочого дня) здійснюється трудова діяльність людей.

Виробниче середовище – сукупність фізичних, хімічних, біологічних, соціальних факторів, що діють на людину в процесі трудової діяльності.

Виробничий ризик – ймовірність заподіяння шкоди в залежності від науково-технічного стану виробництва.

Міжгалузеві і галузеві акти з охорони праці – закони, міжгалузеві і галузеві стандарти, норми, правила, положення, інструкції і інші документи з охорони праці, яким надається сила правових норм, обов’язкових для виконання.

Нагляд за охороною праці – одна з форм діяльності державних органів по дотриманню вимог законів і інших нормативних актів з охорони праці, встановлених державною владою.

1.2. Основи законодавства з охорони праці України

Законодавство про охорону праці України складається з Закону "Про охорону праці", "Кодексу законів про працю України" та інших нормативних актів, котрі регулюють взаємовідносини між різними суб’єктами права у сфері охорони праці.

Закон України про охорону праці визначає положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, встанови і організації або уповноваженим ним органом (далі – власник) і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Основні принципи державної політики в галузі охорони праці

Безпека праці базується на таких основних принципах державної політики:

соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;

здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці.

Права громадян на охорону праці

При кожному влаштуванні на роботу громадянин повинен обов’язково укласти трудовий договір.

При укладенні трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком протипоказана запропонована робота за станом здоров'я.

Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві

Власник підприємства повинени забеспечити умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства з участю представника профспілки і уповноваженого трудового колективу, а в разі виникнення конфлікту – відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки.

За період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду чи службою охорони праці за працівниками зберігається місце роботи.

Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань

Виконуя трудові обов'язки, усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань.

Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором).

Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці

Кожен раз коли працівникі виконують трудові обов’язки у важкіх та шкідливих умовах праці вони мають право на пільги і компенсації за такі умови праці.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку.

Власник може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникам пільги і компенсації, не передбачені чинним законодавством.

Протягом дії трудового договору власник повинен своєчасно інформувати працівника про зміни у виробничих умовах та в розмірах пільг і компенсацій, включаючи й ті, що надаються йому додатково.

Видача працівникам спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, змиваючих та знешкоджуючих засобів

Спецодяг та інші засоби індивідуального захисту видаються працівнику за рахунок підприємства.

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також змиваючі та знешкоджуючі засоби.

Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров'я

При виконанні трудових обов'язків працівник може мати ушкодження здоров'я.

Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються.

Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен процент втрати ним професійної працездатності.

У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не менше п'ятирічного заробітку працівника на його сім'ю, крім того, не менше річного заробітку на кожного утриманця померлого, а також на його дитину, яка народилася після його смерті.

Охорона праці жінок, неповнолітніх та інвалідів

Законодавство України приділяє велику увагу питанням охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджуються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

У випадках, передбачених законодавством, власник зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень і пільгові умови праці на прохання інвалідів.

Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час без їх згоди не допускається.

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.