Розділ 2. Документи, що забезпечують інтелектуальну власність.

2.1. Охоронні документи

Будь-яка власність має потребу в охороні. Інтелек­туальна власність не є виключенням. Однак способи охорони права на об'єкти інтелектуальної власності відрізня­ються від таких для матеріальних об'єктів. Якщо матеріальний об'єкт власності досить помістити під "замок" чи приставити до нього охоронця, то для охорони об'єктів ін­телектуальної власності такі засоби непридатні. Основним способом охорони в цьому випадку є видача автору або іншому суб'єкту права об'єкта інтелектуальної власності охоронного документа: патенту чи свідоцтва.

Суть охорони прав на об'єкти інтелектуальної влас­ності полягає в тім, що автор (розроблювач) об'єкта інте­лектуальної власності або інша визнана законом особа одержує від держави виключні права на створений об'єкт інтелектуальної власності на визначений період часу. Ці права регламентуються охоронним документом, що вида­ється власнику об'єкта інтелектуальної власності [33, с. 43].

Автор, що одержав охоронний документ, наприклад патент, почуває себе впевнено, оскільки його права охо­роняються законом. Тепер він може розкрити даний вина­хід для широкого кола осіб на предмет використання ними цього об'єкту на законних підставах. Якби автор не мав охоронного документа, то він, швидше за все, не розкрив би даний винахід, ніхто б не зміг скористатися ним і пред­мет винаходу залишився б невідомим [28, с. 228].

Патент є основним охоронним документом на винаходи, корисні моделі та промислові зразки, що засвідчує пріоритет, авторство і набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель чи промисловий зразок. Саме він підтверджує визнання державою результату творчої діяльності об’єктом патентного права.

Термін «патент» латинського походження («патент» – відкритий).

Протягом століть він застосовувався в різних країнах у торговельній, фінансовій і юридичній термінологіях. Його сутність розкривається в законодавстві кожної окремої країни, де є свої особливості в деталях побудови патентних систем. Але одночасно існують деякі спільні ознаки, що дають змогу визначити поняття патенту незалежно від того, у якій країні мдіють правила щодо нього [14, с. 49].

Законодавством передбачені такі його різновиди: патент на винахід, патент на корисну модель, патент на секретний винахід, патент на секретну корисну модель, патент на промисловий зразок.

Патент на винахід видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід (див. Додаток Б). Патент на корисну модель видається за результатами формальної експертизи заявки на корисну модель. Патент на секретний винахід видається на винахід, віднесений до державної таємниці. Патент на секретну корисну модель видається на корисну модель, віднесену до державної таємниці. Патент на промисловий зразок видається за результатами експертизи заявки на промисловий зразок [13, с. 447].

Стаття 465 ЦК та спеціальні закони передбачають, що строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід спливає через двадцять років, що відраховується від дати подання заявки. Цей строк може бути продовжений у встановленому законом порядку щодо винаходу, використання якого потребує спеціальних випробувань та офіційного дозволу. Зокрема, строк дії патенту на винахід, об’єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на п’ять років.

Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на корисну модель спливає через десять років, а на промисловий зразок – через п’ятнадцять років від дати подання заявки в установленому законом порядку. Строк дії патенту на секретний винахід і патенту на секретну корисну модель дорівнює строку засекречування об’єкта, але не може бути довшим від строку дії охорони винаходу (корисної моделі) [27, с. 72–74].

Охоронним документом, що підтверджує реєстра­цію Установою топографії інтегральних мікросхем і засвід­чує право власності на дану топографію, є свідоцтво. Ре­єстрація здійснюється шляхом занесення Установою топо­графії до Державного реєстру України топографій інтегра­льних мікросхем.

Авторське свідоцтво – документ, що засвідчує юридичне право автора. Найбільш розповсюджений був у СРСР (див. Додаток В).

Автори, які працюють на підприємствах, у науково-дослідних установах та інших організаціях, подавали заявки на одержання Авторського свідоцтва, як правило, через підприємство чи організацію, де вони працюють. У випадках, коли робота здійснена в порядку виконання службового завдання, керівники підприємств і організацій оформляли заявки на видачу авторського свідоцтва на ім'я підприємства (організації) із зазначенням автора (авторів). Якщо винахід є результатом колективної творчості і при цьому неможливо встановити авторство окремих осіб, Авторське свідоцтво видавалося на ім'я того підприємства (організації), де працює автор. За автором зберігалися повні особисті й майнові права, а також пільги (право авторства, право на присвоєння імені автора, права на першочергове здобуття посад наукових працівників за своїм фахом тощо). В Україні Авторське свідоцтво, видавав Комітет у справах винаходів та відкриттів при Кабінеті Міністрів України.

Свідоцтво також видається Установою на компонування інтегральних мікросхем, торговельні марки, географічне зазначення походження товарів. Воно засвідчує факт державної реєстрації засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, а також право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми і торговельних марок. Свідоцтво на торговельну марку видається будь-якій особі, яка має право на її одержання, строком на 10 років. Проте Закон надає право власнику свідоцтва на торговельну марку продовжити чинність свідоцтва на кожні наступні 10 років після закінчення попередніх 10 років. Продовження чинності свідоцтва здійснюється Установою за клопотанням власника свідоцтва, що подається протягом останнього року його чинності. Порядок та умови продовження чинності свідоцтва на торговельну марку визначаються Установою [33, с. 44].

Свідоцтво на компонування інтегральної мікросхеми – документ, що засвідчує факт реєстрації Установою зазначеного компонування і право інтелектуальної власності на неї. Строк чинності свідоцтва 10 років обчислюється від дати подання заявки до Установи або від дати першого використання компонування інтегральної мікросхеми, за умови, що від дати першого використання і дати подання заявки пройшло не більше двох років.

Свідоцтво на географічне зазначення походження товару – це документ, що посвідчує право на кваліфіковане зазначення походження товару та (або) право особи на використання зареєстрованого географічного зазначення походження товару чи зареєстрованого географічного зазначення походження товару.

Строк чинності свідоцтва на географічне зазначення походження товару обчислюється від дати подання заявки до Установи і діє без обмеження строку [28, с. 229–230].