Функції крові
Дихальна функція: проходячи через капіляри легень, кров віддає вуглекислий газ і забирає кисень; проходячи через капіляри органів, кров віддає їм кисень і забирає вуглекислий газ.
Трофічна функція: в процесі травлення в кров надходять поживні речовини і розносяться по всіх органах, до кожної клітини.
Екскреторна функція: в процесі життєдіяльності в клітинах та тканинах утворюються кінцеві продукти обміну речовин, що є шкідливими для організму. Через міжтканинну рідину вони надходять у кров і транспортуються нею до органів виділення: нирок, потових залоз.
Терморегуляторна функція: підтримує сталість температури тіла. Це відбувається наступним чином: кров нагрівається в енергоємних органах (печінка, м’язи) і переносить тепло до менш енергоємних органів та до шкіри, через яку іде тепловіддача.
Регулююча функція: через кров опосередковується один із механізмів регуляції всіх функцій організму - гуморальна регуляція. Суть її полягає в тому, що в кров потрапляють гормони та інші фізіологічно активні речовини. Вони розносяться кров’ю по всьому організму і таким чином діють на органи, змінюють їх функціональну діяльність.
Захисна функція полягає у захисті організму від бактерій, вірусів, генетично чужих клітин та речовин. Кров бере участь у створенні імунітету - здатності організму протистояти інфекційним захворюванням. До захисної функції крові належить її здатність до згортання, яке зупиняє кровотечу (гемокоагуляційна функція).
Перераховані функції крові спрямовані на підтримання гомеостазу організму.
Плазма крові
Плазма – це колоїдний розчин,який містить від 90 до 93% води і 7-10% сухого залишку. Сухий залишок - це органічні сполуки (білки, глюкоза, амінокислоти; кінцеві продукти обміну: сечовина, сечова кислота, креатинін та ін.) та неорганічні солі.
Білки плазми (альбуміни, глобуліни (альфа-, бета-, гаммаглобуліни) та фібриноген) становлять близько 7% об’єму плазми (65-85 г/л). Найбільшу частку складають альбуміни - 40 г/л. Склад і кількість зазначених білків у крові є постійним. Більшість білків плазми виробляють клітини печінки.
Плазма крові, з якої вилучений фібриноген, називається сироваткою крові.
Білки плазми крові виконують наступні функції:
1.Альбуміни створюють онкотичний тиск, регулюють об'єм циркулюючої крові та інтенсивність утворення сечі.
2.Альбуміни є білковим резервом організму, з якого утворюються амінокислоти.
3.Альбуміни та глобуліни (альфа- і бета-) виконують транспортну функцію, переносячи гормони, залізо, ліпіди тощо.
4.Гамма-глобуліни є антитілами, вони виконують захисну функцію, беручи участь в забезпеченні імунітету (стійкість організму до інфекційних захворювань).
5.Білки крові підтримують її в’язкість, а це призводить до підтримання тиску в судинах.
6.Білки мають буферні властивості, тобто зберігають сталість реакції крові.
7.Фібриноген бере участь у згортанні крові і, таким чином, зупинці кровотечі.
Кількість глюкози у крові коливається в межах 3,33-5,55 ммоль/л. Вона є основним, а для нейронів мозку - єдиним джерелом енергії. При зменшенні концентрації глюкози нижче 2,22 ммоль/л у людини виникає гіпоглікемічна кома, яка супроводжується втратою свідомості, порушенням кровообігу та дихання.
У плазмі крові знаходяться мінеральні солі, в основному Na+, К+, Сl-, НСO3-, НРO42-. Їх концентрація становить близько 0,9% маси плазми. Розчин, в якому міститься 0,9% мінеральних речовин, називається ізотонічним розчином.
РН плазми крові становить 7,36.
До формених елементів крові належать еритроцити, лейкоцити та тромбоцити. З них лише лейкоцити є справжніми клітинами. Еритроцити та тромбоцити – це постклітинні структури живої матерії.
Характеристика еритроцитів. Еритроцити – червоні кров’яні тільця – найбільш численні нерухомі формені елементи крові, які в процесі свого розвитку втратили ядро і всі органели. Мембрана еритроцитів досить пружна, завдяки чому він може легко змінювати свою форму і проходити через найдрібніші капіляри, де відбувається газообмін.