Гомеостаз

Людина є метаболічною системою, тобто основу життя становить обмін речовин. Для нормального функціонування клітини, органа чи будь-якої системи організму необхідні певні стабільні умови, завдяки яким можливий обмін речовин.

Людина живе у трьох середовищах: зовнішньому, соціальному і внутрішньому. У перших двох відбуваються різноманітні зміни. Внутрішнє середовище організму, до якого належать кров, лімфа, міжклітинна рідина та ліквор, характеризується сталістю своїх параметрів (температура, реакція, концентрація речовин, осмотичний тиск і т. ін.).

В середині XIX ст. французький фізіолог Клод Бернар створив вчення про гомеостаз - постійність внутрішнього середовища організму. Його суть полягає в тому, що постійність внутрішнього середовища є обов’язковою умовою для вільного, в певній мірі незалежного від зовнішнього середовища, життя.

Параметри гомеостазу знаходяться на певному сталому рівні, який може коливатися. Якщо ці коливання будуть значно перевищувати середні величини параметрів, гомеостаз може бути порушений, що призведе до загибелі клітин, органа і навіть всього організму. Деякі параметри мають досить незначні коливання. Наприклад, середнє значення рН крові становить 7,4, а його відхилення; при яких не ушкоджується клітина, - в межах 7,0-7,8. В той же час діапазон температурних коливань тіла досить широкий: клітина може витримати температуру до 41 °С при нормі 36,6 °С.

Контроль над константами внутрішнього середовища відбувається за рахунок регуляторних систем шляхом зміни функцій різноманітних органів. Це призводить до нормалізації констант, збереження гомеостазу, а отже, і нормалізації функціонування організму.

Отже, всі функції крові спрямовані на підтримку гомеостазу, що забезпечує нормальне функціонування усіх систем організму. Тобто існує взаємозалежність між органами та кров’ю: кров впливає на нормальну діяльність усіх органів, а нормальне функціонування органів впливає на склад та параметри крові. Аналізуючи константи крові, можна зробити висновки про стан органів.

Система крові

Кров - це рідка тканина організму, що циркулює у системі замкнених трубок - кровоносних судинах. Міжклітинна речовина її перебуває у рідкому стані і називається плазмою. У ній містяться формені елементи: еритроцити (червоні кров’яні тільця), лейкоцити (білі кров’яні тільця), тромбоцити (кров’яні пластинки). За об’ємом плазма становить 55-60 % від усієї циркулюючої крові, а формені елементи – 40-45 %. Гематокрит - це відношення об’єму клітинних елементів до об’єму крові.

Об’єм циркулюючої крові є однією із констант внутрішнього середовища організму і залежить від віку, статі, функціонального стану людини. У дорослих кількість крові становить 6-8 % від маси тіла. Так, в організмі молодої людини вагою 70 кг циркулює 5-6 л крові. В організмі дітей відносна кількість крові більша, ніж у дорослих і становить у новонароджених 15 % від маси тіла, а у дітей до року - 11 %. У фізично тренованих індивідуумів є значно більше крові, ніж у людей, що ведуть малорухомий спосіб життя. В нормальних умовах 75 % всієї крові циркулює в судинах, а 25 % її знаходиться в кров’яних депо (селезінка, печінка, шкіра). Звідси кров може надходити в судинне русло при потребі збільшення об’єму циркулюючої крові.