
- •II блок. Історія вітчизняної школи I педагогіки
- •Тема VII. Школа й педагогіка кіївської русі (9-14 ст.)
- •1. Традиційні засади виховання дітей в київській русі
- •Соціальніумови становлення писемності та виникнення перших шкіл у київській русі
- •Зміст та органвація навчання у київській русі
- •4. Перекладна література та перші педагогічні пам'ятки київської русі
- •Тема VIII. Школа в україні періоду відродження (XVI–XVII століття)
- •7. Любар о. О. Та ін. Історія української педагогіки /за ред. М. Г. Стельмаховича. - к.: ізмн, 2000.
- •8. Сбруєва а. А., Рисіна м. Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. -Суми: СумДпу, 2000.
- •1. Загальна характеристика культури й освіти українського відродження
- •2. Виникнення братських шкіл
- •3. Діяльність козацьких шкіл в україні (січові, полкові, музичні та ін.)
- •4. Система виховання лицаря-козака
- •5. Навчальні студії й діяльність громадських об'єднань студентів у києво-могилянській академії
- •Структура освітина українських землях (XVI – першої пол. XVII ст.)
- •Tema XIX. Українська педагогіка етапу відродження (XVII - початок XVIII століття)
- •7. Любар о. О. Та ін. Історія української педагогіки /за ред. М. Г. Стельмаховича. - к.: ізмн, 2000.
- •1. Вплив європейських культурних процесів на освітньокультурне відродження в україні. Першіукраїнські вчені: п. Русин I ю. Дрогобич
- •Українська граматика м. Смотрицького
- •3. Енциклопедія п. Беринди та риторика і.Галятовського
- •4. Педагогічні погляди е. Славинецького та с.Полоцького
- •5. Освітньо-педагогічна діяльність ф. Прокоповича
- •Тема х українська школа I педагогіка періоду руїни (друга половина XVIII століття)
- •7. Любар о. О. Та ін. Історія української педагогіки /за ред. М. Г. Стельмаховича. - к.: ізмн, 2000.
- •1. Ідея народності та природовідповідності виховання г. Сковороди
- •2. Г. Сковорода про розумове, моральне та трудове виховання дітей
- •3. Педагогічна діяльність м.В.Ломоносова
- •4. Статут 1786 року російської імперії про зміст та особливості шкільної системи
- •5. Система освіти на правобережній україні та закарпатті (друга половина XVIII століття)
- •7. Любар о. О. Та ін. Історія української педагогіки /за ред. М. Г. Стельмаховича. - к.: ізмн, 2000.
- •1. Загальна характеристика освіти в україніу першій половиніxix ст.
- •2. Культурно-освітня діяльність західноукраїнських діячів (м. Шашкевич, I. Вагілевич, я. Гловацький, й. Левицький)
- •Педагогіка о. Духновича
- •4. Культурно-просвітницька діяльність кирило-мефодіївського товариства (т. Шевченко, п.Куліш, м.Костомаров)
- •1. Життя I педагогічна діяльність к.Д.Ушинського. Світогляд вченого
- •2. Ідея гармонійного розвитку людини
- •3. Ушинський про роль праці у вихованні людини
- •4. Ідея національного виховання к.Ушинського
- •5. Дидактика й методика початкового навчання к.Ушинського
- •6. Ушинський про шдготовку вчителя
- •Tema XIII. Ocbita ta педагогічна думка b україні другої половини XIX ст.
- •6. Любар о. О. Та ін. Історія української педагогіки /за ред. М. Г. Стельмаховича. - к.: ізмн, 2000.
- •1. Стан освіти в україніу 60-ті роки. Характеристика громадсько-педагогічних рухів
- •2. Освітньо-педагогічна діяльність м. Пирогова
- •3. Організаційна й педагогічна діяльність м. Корфа
- •4. Просвітницько-педагогічна діяльність X. Алчевської
- •5. Теорія й практика вільного виховання л. Толстого
- •6. Теорія фізичного виховання особистості п.Лесгафта
- •Громадсько-педагогічний рух 50-60-х років XIX ст.
- •Тема XIV. Ідеї національної освіти й виховання в україні (друга половина XIX століття)
- •Література
- •1. Ідея національної школи м. Драгоманова
- •2. Наукова й освітня діяльність наукового товариства імені тараса шевченка
- •3. Ідея національного шкільництва м.Грушевського
- •4. Загальна характеристика освіти на західноукраїнських землях
- •5. Педагогічні погляди ю.Федьковича
- •Tema XV. Українська школа й педагогіка початку XX століття
- •1. Характеристика системи освіти в україні на початку XX століття
- •2. Освітньо-педагогічні ідеї I. Франка
- •3. Педагогічні ідеї лесі українки
- •4. Освітня й педагогічна діяльність т. Лубенця
- •Початкова, вища початкова, загальна та професійна, середня педагогічнаосвіта
- •Система середньої та вищої освіти
- •Тема XVI. Школа I педагогіка україни (етапи унр та національного комуністичного відродження: 20-ті роки)
- •4. Любар о. О. Та ін. Історія української педагогіки /за ред. М. Г. Стельмаховича. - к.: ізмн, 2000.
- •1. Розробка завдань та змісту національної освіти в унр
- •2. Ідея нацюнальної школи с. Русової
- •3. Ідея національного рідномовного виховання і. Огієнка
- •4. Особливості розбудови загальної, професійної й вищої школи у 20-ті роки
- •5. Нацюнальний виховний ідеал г. Ващенка
- •1. Життя й педагогічна діяльність а.Макаренка
- •2. Теорія I практика колективу a. Макаренка
- •3. Ідея поєднання навчання 3 продуктивною працею а.Макаренка («педагогічна поема», «прапори на баштах»)
- •4. Проблема сімейного виховання («книга для батьків», «лекції про виховання дітей»)
- •Шляхи формування вчителя-вихователя та його педагогічної майстерності
- •6. Рольовий принцип педагогічної системи a.С. Макареніса
- •Тема XVIII. Школа I педагогіка україни у радянський період (20-80 рр.)
- •1. Національна освіта в 20-ті роки XX століття
- •2. Уніфікація загальної освіти в 30-ті роки
- •3. Особливості становлення освіти у післявоєнний час (кінець 40-50-ті роки)
- •4. Розвиток освіти й педагогіки у 60-ті роки
- •5. Школа I педагогіка україни у період застою (70-80 роки)
- •Tema XIX педагогічна система в. Сухомлинського
- •7. Любар о. О. Та ін. Історія української педагогіки /за ред. М. Г. Стельмаховича. - к.: ізмн, 2000.
- •Життя та педагогічна діяльність в. Сухомлинського
- •Навчання й виховання дітей 6-річного віку
- •3. В. Сухомлинський про формування гуманної особистості ("павлиська середня школа").
- •4. Морально-трудове виховання школярів ("народження громадянина")
- •5. Етнічні засади родинного виховання (“батьківська педагогіка")
- •6. Ідеї становлення вчителя-вихователя (“сто порад вчителю”, “розмова 3 молодим директором школи”).
- •Тема хх. Утвердження освіти в україні на сучасному етапі духовного I національного відродження
- •12. Любар о. О. Та ін. Історія української педагогіки /за ред. М. Г. Стельмаховича. - к.: ізмн, 2000.
- •1. Утвердження демократичних державно-громадських засад освіти й виховання молоді
- •2. Реформування освіти на сучасному етапі розвитку українського суспыльства
- •3. Утвердження шляхів та засобів нацюнального виховання дітей та молоді
- •4. Особливості реформування професійной, вищої й педагогічної освіти
- •Система освіти в україні
- •Основні принципи освіти:
- •Тематика творчюсробіт для студентів з проблеми "Велика Волинь: історія освіти“ (з опрацюванням та подальшим аналізом матеріалів Житомирського обласного та інших державнюс архівів)
- •Програма екзамену з історії педагогіки
- •38. Соціальні умови становлення писемності та виникнення перших шкіл у Київській Русі.
Тема х українська школа I педагогіка періоду руїни (друга половина XVIII століття)
1. Ідея народності та природовідповідності виховання Г. Сковороди.
2. Г. Сковорода про розумове, моральне та трудове виховання дітей.
3. Педагогічна діяльність М. Ломоиосова.
4. Статут 1786 року Російської імперії про зміст та особливості шкільної системи.
5. Система освіти на Правобережній Україні та Закарпатті (друга половина XVIII ст.).
Література:
1. Сковорода Г.С. Благодарний Еродій //Антология педагогической мьісли Украинской ССР. М: Педагогика 1988. -С. 143-151.
2. Кравець В П. Історія української школи і педагогіки. - Тернопіль, 1994.
3. Педагогічні ідеї Г.С.Сковороди. - К.: Вища школа, 1972.
4. Константинов Н.А и др. История педагогики. - М.: Просвещение,1982.
5. Історія педагогіки /За ред.М.С.Гриценка. - К.: Вища школа,1973.
6. Історія педагогіки /за ред. М. В. Левківскього, О. А. Дубасенюк/. - Житомир, 2003.
7. Любар о. О. Та ін. Історія української педагогіки /за ред. М. Г. Стельмаховича. - к.: ізмн, 2000.
Ключові слова та терміни
Трактати, діалоги та притчі, мікрокосм, макрокосмосм, чотирьохголосі кантати, сродне, тобто природовідповідне виховання, споріднена праця, листування, вчення про "серце" людини, піїтика, риторика, принцип народності, малі нароїні училища, становість, монархізм, релігійність, василіани, єзуїти, дяківські школи.
1. Ідея народності та природовідповідності виховання г. Сковороди
Григорій Савич Сковорода (1722-1794), видатний український філософ, просвітитель-гуманіст, письменник народився в сім'ї малоземельного козака в с.Чорнухи на Полтавщині. Початкову освіту здобув у школі-дяківці. По закінченні сільської школи в 1738 році вступив до Києво-Могилянської академії. В 1742 p., як вдалого співака, його відібрали для навчання та співу у придворній хоровій капелі. Проте інтерес до житгя та навчання у Києво-Могилянській академії переважили, і, симулюючи хворобу горла, у 1744 році він повертається до Києва. Загалом юнак виявився здібним до наук і особливо до мов. Його формування як студента здійснювалося під впливом професорів академії, зокрема Симона Тедорського, Варлаама Лащевського, Георгія Кониського та ін. Отже, до 1750 року юний Сковорода скінчив клас піїтики, риторики, філософії й прослухав дворічний курс богослов'я. У 1750 p., як церковний служитель, у складі Токайської комісії для заготівлі вин для царського двору (на чолі з генералом Г.Вишневським), він відбув до Угорщини. Зазначимо, що Києво-Могилянська академія у ті роки давала ґрунтовні знання. Кращі ії професори ознайомлювали студентів з передовими досягненнями світової науки.
Очевидно, саме це спонукало допитливого Г.Сковороду залишити експедицію і таємно пішки мандрувати Європою. Він без усяких коштів відвідує Угорщину, Італію, Німеччину, Польщу. Природно, майбутній вчений прослуховує курс наук у Віденському, Тарнівському, Краківському університетах (зокрема, у Галле він вивчав філософію у Вольфа).
3 1752 р. Сковорода розпочинає педагогічну діяльність у Переяславському колегіумі як викладач поезії. Він вносить до власного підручника "Рассуждение о поззии ируководство к исскуству" чимало новацій. Це звичайно не сподобалося Переяславському єпископу, котрий звільняє Сковороду з посади викладача.
Після звільнення Сковорода працює домашнім вчителем, навчаючи сина поміщика В. Тамари. Деякий час педагог працює у архівах Києво-Печерської лаври, а також у Сергієвській лаврі (Підмосков'я).
3 1759 по 1769 рік Сковорода працює викладачем Харківського колегіуму. Він викладає поетику, синтаксис, грецьку мову і курс "благонравності". Останній курс Сковорода читає принципово по-новому. Для цього він підготував підручник "Начальная дверь ко христианскому добронравию”. Природно, що цей його курс не був підтриманий церковниками і він був звільнений за вільнодумство.
3 цього часу Сковорода деякий час працює добровільно з найкращими студентами Харківського колегіуму у позанавчальний час у монастирських садах (на околиці м. Харкова). Пізніше, майже чверть віку, він мандрує лівобережною Україною, навчаючи при цьому простий український люд.
Першу збірку "Сад божественних пісень” він написав у 50-ті роки. Пізніше. мандруючи Слобожанщиною, він зібрав багатий матеріал для власної творчості. Саме в цей час були створені його основні філософські, педагогічні та літературні твори - трактати, діалоги та притчі. Створені у різні роки байки були об'єднані у 1774 році в збірник "БасниХарковськія”.
Будучи вже немічним, останні роки свого життя Сковорода провів у маєтку свого єдиного і вірного друга, екс-віце-генерал-губернатора Харківської губернії М. Ковалинсьского у с. Іванівці. Він, як свідчать матеріали листування з М.Ковалинським, розмірковував над "Біблією”. Помер він 9 листопада 1794 p. і похований в селі Іванівці на Харківщині (нині с. Сковородинівка Золочівського району). У наші дні у бувшому маєтку М.Ковалинського знаходиться музей Г.С. Сковороди.
Г. Сковорода зробив істотний внесок у скарбницю вітчизняної культури. Крім знань філософії, іноземних мов, літератури, тодішньої педагогіки, він співав, грав на скрипці, флейті, сопілці, бандурі чудово малював. Його багатопланова літературна, філософська, педагогічна спадщина належить до визначних надбань прогресивної вітчизняної культури XVIII ст.
Науково-педагогічні погляди українського мислителя формувалися під впливом історичної епохи XVIII століття, яку європейські культурологи називають епохою Просвітництва. Саме у XVIII ст. на основі значних наукових здобутків стало можливим реально, а не утопічно поставити питання про вдосконалення людини як основи досягненнясуспільного прогресу.
Природно, що вирішальну роль у цьому зв'язку зіграли професори Києво-Могилянської академії. Цьому сприяли також його викладацький досвід у Переяславському та Харківському колегіумах, приватна практика виховання дітей з багатих українських родин, а також просвітницько-педагогічна діяльність протягом останніх 25-ти років серед простого українського люду.
У світогляді вченого досить чіткою є тенденція, за якою вирізняються як ідеалістичні, так і матеріалістичні елементи. Сковорода до останніх років свого життя глибоко вивчав "Біблію” і був набожною людиною, хоча з іронією (іноді й з презирством) ставився до церковнослужителів. Тому ідеалістичні елементи завжди були присутніми у його поглядах. Та слідуючи античним філософським поглядам на пізнання світу і внутрішнього духовного стану самої людини, він у той же час є матеріалістом. Людина, за його переконанням є частиною природи: “мікрокосмосом” у “макрокосмосі”.
Загалом у педагогічних поглядах Г.Сковороди чітко відбилися тогочасні соціальні протиріччя українського суспільства, а саме: знищення українського козацтва, заміна українсько-державної автономії царсько-чиновницьким централізмом.
Проблеми виховання особистості розкриваються вченим у його притчі “Благодарний Єродій”, вірші “Убогий жайворонок”, збірці “Сад божествених пісень”, байках та численних листах. Заслугою мислителя є передусім обґрунтування ним принципів гуманізму, народності та природовідповідності у вихованні.
Відомо, що вперше у педагогіці принцип гуманізму обґрунтовано представниками епохи Відродження. Заслугою Г.Сковороди є те, що він розкрив цей принцип як розуміння вихователем думок, переживань та прагнень дитини, віру у благородне особистісне начало, та в силу виховання. За Г.Сковородою, цей принцип реалізується лише за умови, коли вихователь виявлятиме високу чуйність і повагу до вихованця. Ілюстрацією успішної реалізації цього принципу самим Г.Сковородою можна вважати той факт, що коли протягом 1764-1769 pp. він вже не працював у Харківському колегіумі, то в монастирських угіддях передмістя Харкова згуртував навколо себе найздібніших вихованців згаданого колегіуму. Вони вивчали з ним різні науки, співали чотирьохголосі кантати самого Г.Сковороди і т.ін.
Принцип народності в педагогіці, як відомо, вперше обґрунтовано Я.А.Коменським, який на противагу середньовічній схоластиці обстоював ідею навчання дітей рідною мовою. Однак Сковорода значно ширше трактує поняття “народності”. Вона, на думку педагога, зумовлюється всім укладом життя, історичнимиумовами, мовою, культурою, кажучи сучасною мовою, ментальністю народу.
Природовідповідність, як педагогічний принцип, обстоювали у свій час Я.А.Коменський, Й.Г.Песталоцці та Ж.-Ж.Руссо. Останній, ідеалізуючи дитячу природу, радив уже з двохрічного віку ізолювати дитину від міського середовища, де, на його думку, панує моральна розбещеність, щоб у такий спосіб, серед природи, готувати дитину до майбутнього життя. Про різні природні задатки від народження писав у XVIII ст. К.А.Гельвецій.
На відміну від своїх попередників, Сковорода висуває ідею “спорідненого”, тобто природовідповідного виховання. Природні задатки у людей неоднакові. Але кожна людина, на його думку, має можливість, спираючись на них, розгорнути успішну діяльність у тій чи інпгій галузі. Мислитель вдається до ташго образу. Природа, писав він, подібна до багатого фонтана, що наповнює різні посудини до повноїмісткості.
За Г.Сковородою, головним для педагога є пізнання і вдосконалення природних здібностей кожної людини. Оскільки доля суспільства залежить від вдалого вибору кожним його членом спорідненої діяльності відповідно до природних здібностей та покликання, то, готуючи дітей до тієї чи іншої діяльності, насамперед доцільно враховувати їхні нахили та уподобання.
Виходячи з власних принципів, Сковорода у притчі “Благодарний Єродій” писав: “Главизна воспитания есть: 1) благо родить; 2) сохранить младое здравие; 3) научить благодарности”.
У вірші “Убогий жайворонок” та ін. творах він уточнює завдання виховання зростаючої особистості. До них вчений насамперед відносить: 1) розумове виховання дітей; 2) становлення їх як майбутніх трудівників (підготовка до "спорідненоГ праці); 3) моральне виховання.