Тексти для читання мовчки

1.Кінь Бакун

Бакун був старий мудрий кінь. Колись він був, кажуть, білої масті, але шерсть давно злиняла, стала брудно-сірою. І коли річку запинало туманом, кінь і сам блукав, як туман...

Якось восени щось напало на мене, мабуть, коклюш. Мати взяла бричку, запрягла Бакуна, мене в пальто й кожух закутала, як дідугана, бо вже морозці вдарили, і повезла в Загатне, до лікаря. А вже вечір; постукали ми у двері, а дорогу заступила тітка з відром і віхтем: “Здрастуйте! – вклоняється нам. – В собачу пору приїхали. Прийом був і давно закінчився”. І ляснула дверима.

Ну, ми в когось там переночували, а вранці ще раз постукали. І знов та сама тітка. “Здрастуйте! – каже нам. - Прийому нема й не буде. Сидір Петрович на нараді”. Повернули ми бричку й поїхали додому...

Ви були в Загатному? Ото жаль! Річка там жабі по коліно, але широка, з піщаним дном. І брід кам’янистий, їдеш – бричку погицує. А була осінь, вітер холодний, аж струже в спину. Так мати на брід поїхала, щоб швидше додому. Підкотили бричку, глядь – річка замерзла. Вчора вода кипіла між камінням, а зараз – крига всуціль. Стала мати й журиться: “Що ж робити? На місток їхать – це ж п”ять кілометрів із гаком...”.

І поки вона журилась, я виліз тихенько з кожуха та на лід. А лід, наче скло, молодий, ясинцем називається. Ковзнешся – і несе тебе хтозна-куди. За мною і мати ступила на лід. Стала, підгицнула – крига тріщить, вгинається, але ні, не провалюється. А кінь? Копита ж у нього гострі. “Якщо провалиться кінь, - вголос міркує мати, - ноги поріже. А не провалиться, то однак по льоду не піде – не підкований”.

Бакун, мабуть, почув, як журиться мати. Підійшов до річки. Пирхнув, понюхав кригу. Став на коліна. Ноги підігнув, як полозки, і давай човгать по льоду, нам, нерозторопним, показує: підпихайте! Мати аж руками сплеснула: “От розумник! Ану, Льонь, підпихаймо за бричку!” Ми взялися з двох боків, штовхаємо бричку, і кінь іде навколішках, сунеться по гладенькій кризі. Крига вгинається, похрускує, але нічого... Тільки до берега – хоп, рвонувся Бакун, скочив на ноги і вже на землі.

А коклюша в мене й не було, то я просто на ковзанці застудився. Приїхали додому, мати попарила мене над гарячою картоплею, і я очуняв. Ось така історія про коня. (За В.Близнецем; 360 сл.)

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.

1. Бакун був

а) молодий недосвідчений кінь;

б) молодий, але хворий кінь;

в) старий мудрий кінь.

2. Пересування коня Бакуна оповідач порівнює

а) з вихором;

б) зi смерчем;

в) із туманом.

3. Масть коня була

а) колись біла, а тепер брудно-сіра;

б) колись ворона, а тепер брудно-сіра;

в) колись гніда, а тепер брудно-булана.

4. Восени оповідач захворів, як гадали,

а) на грип;

б) на коклюш;

в) на запалення легенів.

5.Мати повезла хлопця до лікаря

а) в Залісне;

б) в Запільне;

в) в Загатне.

6. Дверима перед носом у хворого і його матері хряснула

а) лікарка;

б) фельдшерка;

в) тітка з віхтем.

7. Річка була

а) мілка й широка;

б) мілка й вузька;

в) глибока й вузька.

8. Мати зажурилася, тому що

а) об’їжджаючи через міст, могла спізнитися на роботу;

б) об’їжджаючи через міст, боялася замерзнути;

в) об’їжджаючи через міст, остерігалася ще більше застудити сина.

9. Лід на річці був

а) товстий і міцний;

б) тонкий, наче скло, і молодий;

в) нерівний: то товстий, то тонкий.

10. Кінь Бакун

а) відмовився навіть ступити на лід;

б) впевнено перейшов кригою;

в) перейшов по кризі навколішки.

11. До коня хлопчик-оповідач ставився

а) зневажливо й презирливо;

б) неуважно й байдуже;

в) з романтичним захопленням і повагою.

12. Переходячи річку, кінь Бакун виявив

а) легковажність і дурість;

б) винахідливість і обережність;

в) необачність і нерозважливість.