Самостійна робота № 9

Тема: Займенник

План

1. Розряди займенників за значенням.

2. Граматичні ознаки окремих розрядів займенників.

3. Стилістичні особливості займенників.

4. Наголошування займенників.

Література

1. Доленко М.Т., Дацюк І.І, Кващук А.Т. Сучасна українська літературна мова. – К., 1982.

2. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літератур­ної мови. – Ч. 1. – К., 1972.

3. Шевчук О.С. Стилістичні властивості займенників // Українська мова і література в школі. – 1979. – № 4.

4. Гладіна Г.І., Сеніна В.К. Питання мовленнєвої культури та стилістики. – К.: Факт, 1997.

Виконати практичні завдання:

1. Встановіть, у якій ролі виступають виділені займенники, а також, яке почуттєве забарвлення (сумнів, непевність, ніжність, жалощі, зневагу та ін.) вони виражають, виступаючи як засіб інтимізації.

1. Може мамо, так, а може й ні. Хто його зна, як воно буде (І. Н.‑Лев.). 2. Та воно береженого й Бог береже (О. В.). 3. А як його розбагатієш, коли землі кіт наплакав (Г. Тют). 4. Щоб мені горбань був зараз же! (Г. Тют) 5. Ми не заперечуємо, що формування цілісного значення багатьох фразеологізмів зумовлюється метафоричністю (3 підр). 6. Була це звичайнісінька собі хата під соломою, тільки більша, просторіша за інші, хата, ну така завбільшки, як шинок (О.Іван). 7. Тріумфальні арки виростали назустріч полкам наче самі собою (О. Гонч.). 8. Ах, як стогнали ми, як кожен з нас! (О.Олесь). 9. Він пригадував байдужі обличчя своїх колег, асистентів, замкнутих у музей давнини, наче їхнє внутрішнє "Я" було прип'яте до потойбічного світу (О.Досвіт). 10. Мій квитки на вечірній сеанс узяв, і я не насмілилася відмовитись. 11. А серед саду, в вишняку густому, де розлилися морем солов'ї, два голоси шепочуться: її, звичайно, і його (М. Рил.).

2. Визначте, якою частиною мови є підкреслені слова. Як таке явище називається?

1. Одна гора високая, а другая низька; одна мила далекая, а другая близька (Н.тв.). 2. Ой одна я, одна, як билиночка п полі... (Т.Ш.). 3. Один ще змалку вдатний Шпак у Щиглика співать навчився (Л.Гл.). 4. Вибирай жінку на цілий вік (Н.тв.). 5. Ні один полк світу не втримався б на цій проклятій дамбі (О.Гонч.). 6. Мене мій батько про поезію спитав: „Ну що воно, скажи мені, за штука?” Хотів сказать: „То штука не проста”. 7. Що ти за один? – питаю закостенілого товариша (І.Фр.). 8. „Хто там стукає?” – „Своїх не впізнаєте?”

3. Відредагувати поданий текст, де допущені стилістичні помилки, пов'язані з невдалим або неправильним вживанням займенників.

Богдан Хмельницький

Недалеко від міста Чигирина над річкою Тясмином, під великим лісом притулився хутір Суботів Богдана Хмельницького, який належав його батькові. Він поставив двір міцний, завів господарство, жив заможно, в достатку. З дітей тільки один син Богдан Зиновій виріс, а тому він дуже любив його. Меткий хлопець удався скорий, сильний, як вогонь, який був сміливий і нічого не боявся. Та й місце і час був такий, що не виростали тоді люди інші, тільки хоробрі та завзяті.

Отак виростав юнак Богданко серед такого життя бурхливого, небезпечного, але якого не хотів батько залишати без науки. Підучивши дома, послав у Галичину.

Там учився він найбільше латини, бо її найбільше використовували в діловодстві по судах, по урядах.

Він учився добре, набирався науки, але Богдана тягло на Дніпро, в безкраї степи, де козаки переганяють вітер на бистрих конях.

Вступив Богдан до козацького війська, ходив з козаками не раз на море, на турецькі міста, уганяв за татарськими наїздами по степах, і вони дуже любили його. Два роки перебував у турецькій неволі, поки виміняли його на турецьких невільників після перемоги під Хотином, коли старий гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний наловив багато турків (із переказу учня).