1. Криміналістична тактика як складова частина криміналістики: поняття і завдання

Криміналістична тактика – це самостійний розділ криміналістики про систему наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування попереднього ( досудового) та судового слідства, які розробляються з метою визначення оптимальної лінії поведінки осіб, реалізуючих доказування, і прийомів провадження слідчих та судових дій, спрямований на збирання й дослідження доказів.

Поняття “криміналістична тактика” та “слідча тактика” хоча й ототожнюються деякими криміналістами, однак вони не рівнозначні. криміналістична тактика вивчає тактику діяльності всіх учасників провадження у справі – судді, суду, слідчого, прокурора, працівників органів дізнання, спеціаліста, експерта, обвинуваченого.Слідча ж тактика – це підгалузь криміналістичної тактики, яка містить систему наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування розслідування й тактики виконання слідчих дій.

Завдання криміналістичної тактики наступні :

1) надання допомоги працівникам слідства, дізнання науково-обгрунтованими рекомендаціями щодо організації тп планування розслідування

2) розробка комплексу положень і конкретних тактичних прийомів, що підвищують ефективність процесуальних дій слідчого за умов різноманітних ситуацій;

3) розробка рекомендацій для переборення протидії слідству і суду з боку заїнтересованих осіб, чи тих, хто помиляються;

напрацювання комплексу тактичних прийомів і організаційних заходів щодо забезпечення збереження і стійкості вже отриманих доказів та їх джерел .

2. Тактичний прийом як засіб криміналістичної тактики.

Під т/п, як правило, розуміють -- найбільш рацінальний, найбільш ефективний засіб дії або найбільш раціональну лінію поведінки особи, яка здійснює процесуальні дії. тактичний прийом — це спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення її конкретної мети, заснований на психологічному механізмі його реалізації, і найбільш раціональний і ефективний у певних ситуаціях. Тактичний прийом є основним елементом криміналістичної тактики. Відокремлення тактичного прийому від інших способів дії криється в його психологічній сутності, особливостях психологічного механізму його реалізації. Такий механізм реалізації тактичного прийому припускає: 1) його психологічну спрямованість, пов’язану з викриттям неправди, актуалізацією забутого, відтворенням події, що трапилася, знаходженням прихованого тощо; 2) безпосередню чи опосередковану взаємодію між слідчим (суддею) і його респондентами; 3) психологічний ефект від використання прийому (що пов’язано з одержанням об’єктивних показань, виявленням слідів і знарядь злочину, встановленням місцеперебування тайника тощо). Визначення поняття тактичного прийому передбачає урахування і такої його ознаки, як ситуаційна зумовленість.

3.Принципи допустимості та функції тактичних прийомів.

Низка вимог (принципів):

законність як принцип застосування т/прийомів полягає в тому, що за своїм характером, змістом і цілеспрямованістю ці прийоми повинні повністю відповідати духу і букві закону.

етичність, полягає в тому, що вони не можуть містити в собі елементі неправдивої інформації,

вибірковість впливу залежно від ситуації,

доцільність застосування т/п відповідно до характеру с/ситуації

- планомірність – послідовна реалізація планових засад, які забезпечують доцільність діяльності щодо збирання, дослідження та використання доказової інформації.

- взаємодія – узгодження діяльності відповідних органів та осіб, які забезпечують компетентне й ефективне застосування т/п для досягнення реальних результатів.

раптовість- це вибір найбільш сприятливого моменту для застосування т/п,

- погодженість застосування т/п (відсутність її під час спільної роботи в к/с кількох слідчих може спричинити шкоду як процесу збирання та використання доказів, так і в о-р –діяльності).

пізнавальна цінність – за своїм призначенням і спрямованістю т/п сприяють пізнанню, переслідують мету одержати доказові інформацію

Тактичні прийоми виконують різноманітні функції :

1. Загальні функції (що виходять за рамки ізольованої дії і характерні для низки процесуальних дій);

2. Окремі функції (притаманні внутрішньому змістові окремої процесуальної дії).

До загальних функцій відносять :

А) пізнавальна – пов’язана з одержанням доказової інформації у ході виконання окремих проц. дій .

Б) прогностична – дозволяє слідчому (судді) правильно обрати ті чи інші способи дії, добитися реалізації мети процесуальної дії.

В) комунікативна функція – проявляється в процесі спілкування слідчого (судді) з іншими учасниками в рамках процесуальної дії (допиту, очної ставки, пред’явлення для впізнання та ін.)

Г) регулятивна – припускає можливість виявляти їх вплив на с/ситуацію і ситуацію процесуальної дії, змінювати їх.

Окремі функції-зумовлені специфікою процесуальної дії, її цільовою спрямованістю.

функція викриття ( викриття неправдивої заяви про алібі, встановлення обмови,самообмови тощо);

функція спонукання (актуалізація пам”яті забутого, стимулювання до дачі показань );

функція корекції (створення можливості до уточнень показань і усунення суперечностей в них,

пред”явлення того чи іншого доказу – і для актуалізації в пам”яті допитуваного

зіставлення окремих предметів

4.Джерела та класифікація тактичних прийомів

Джерелами тактичних прийомів виступають:

1. науки : логіка, психологія, лінгвістика, соціологія, наука управління;

2. відповідні теорії : прогнозу, ігор, систем тощо;

3. результати криміналістичних наукових пошуків;

4. слідча чи судова практика, тощо.

за джерелом походження: на прийоми, що грунтуються на застосуванні логіки, психології, НОП.

За видом процесуальної дії :

а) т/п огляду місця події : - аналіз окремих слідів на м.п; моделювання події, що відбулася;

б) т/п допиту : - постановка різних видів запитань; - пред”явлення р/доказів та письмових доказів;

в) т/п обшуку : -залучення обвинуваченого до діяльності слідчого; - словесна

г) т/п інших процесуальних дій.

II. За діапазоном вживання (застосування):

а) т/п, які використовуються під час провадження тільки окремих слідчих (судових)дій : допит на м.п., орієнтація на проф.навики обшукуваного тощо;

б) т/п, які використовуються у декількох (багатьох)процесуальних діях, постановка тих чи інших запитань, використання типових аналогів, аналіз слідів, предметів, їх ознак тощо.

II. За об”єктом спрямованості (або сфери реалізації):

а) т/п, спрямовані на здійснення впливу на людину

б) т/п, спрямовані на дослідження матеріального середовища – аналіз слідів, предметів, їх ознак

IV. За ситуаційною варіантністю (т/п, які диференціюються залежно від ситуації процесуальної дії).

Так, ситуації повідомлення неправдивих показань під час допиту можуть бути виділені такі т/п –постановка контрольних запитань; - пред”явлення доказів;- оголошення показань ін. осіб;

V. За характером інформації :

а) т/п, які грунтуються на словесній інформації – бесіда на стор. тему,

б) т/п , які грунтуються на матеріалізованій інформації (демонст. доказів, різної наочної інформації та ін.)

в) т/п, які грунтуються на логіко-розумовій інформації –аналіз окремих слідів (предметів.

5.Тактичний прийом і тактична операція

Тактична операція – це комплекс слідчих дій, оперативно-розшукових, організаційних та інших заходів, спрямованих на досягнення з урахуванням наявної у к/с ситуації завдань щодо розслідування злочинів і об”єднаних загальним (спільним) задумом та реалізованих під єдиним керівництвом у відповідності з раніше складеним планом.

З допомогою тактичної операції можна вирішити декілька взаємозв”язаних завдань не тільки на стадії п/розслідування, а й до порушення к/с.

тактичний прийом — це спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення її конкретної мети, заснований на психологічному механізмі його реалізації, і найбільш раціональний і ефективний у певних ситуаціях.

Тактичний прийом включає тактичну операцію.

6.Поняття криміналістичної версії, її логічна природа

Версія – обгрунтоване припущення про наявність і обставини розслідуваної події або окремих фактів, що мають значення для цього розслідування й які пояснюють походження, зміст та зв”язки між цими обставинами і фактами.

За логічною природою версія або як її ще узагальнено називають криміналістична версія є різновидом гіпотези, яка у свою чергу буває : а) науковою; б) окремою; в) робочою (тимчасовою).

Наукова гіпотеза – це припущення про закономірності розвитку природи, суспільства або мислення, тобто явищ, що мають загальний характер і слугують предметом наукового дослідження.

Окрема- таке припущення, що співвідноситься лише з певним одним або декількома фактами, явищами і пояснює тільки їх.

Робоча (тимчасова) гіпотеза, маючи відношення як і окрема лише до одного чи декілька фактів, слугує їх лише умовним поясненням, яке має лише тимчасове значення і призначене для подальшого дослідження.

Версія – різновид окремої гіпотези. Практичне значення версії полягає у тому, що ними забезпечується планування розслідування, а перевірка версій забезпечує повноту та всебічність розслідування. версія конструюється й використовується в специфічній сфері суспільної

7. Поняття і види планів розслідування злочинів

Під плануванням розслідування розуміють визначення шляхів розкриття злочинів, окреслення обставин, які підлягають з’ясуванню, а також встановлення найдоцільніших строків проведення необхідних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

Види:

1.За рівнем планування:

а) планування роботи слідчого (календарний план);

б) планування розслідування в кримінальній справі;

в) планування початкового, наступного, заключного етапів розслідування.

г) планування слідчої дії;

д) планування тактичної операції;

е) планування тактичного прийома;

2.За формою плани поділяються на : а) письмові, б) уявні (усні).

Лише інколи планування може бути усним (уявним ) : це може мати місце на початковій стадії розслідування, коли виявляються ознаки злочинів та у ході порушення к/справи.

8.Стадії(етапи) планування розслідування злочинів.

Кожен рівень (вид планування за рівнем) складається з таких етапів або стадій :

- визначення загального напряму дій, формування цілей, побудова версій та виведення із них логічних висновків, завдань, підзавдань;

- виділення обставин, які необхідно встановити : предмета і меж доказування, обставин, з”ясування котрих є необхідним для встановлення істини.

- визначення засобів, за допомогою яких будуть встановлені обставини вчиненого злочину (визначення кола слідчих та інших дій і міроприємств опер.-пошукового та орган.-техн. характеру; визначення тактики намічених дій), та засобів прийняття тактичних рішень.

- визначення виконавців і термінів виконання, послідовності проведення намічених дій.

оформлення наміченої програми у вигляді письмових планів розслідування, схем, графіків, карток тощо.

Планування окремої слідчої дії включає три стадії :

- визначення часу, місця проведення, кінцевої мети та змісту майбутньої слідчої дії, кола питань, які треба з”ясувати та обставин, що потребують встановлення;

- встановлення (вибір) конкретних ресурсів – інформаційних, психологічних, технічних, що знаходяться у слідчого, та визначення їх співвідношення з конкретною метою, якої необхідно досягти.

безпосереднє розроблення організаційно-тактичного змісту слідчої дії із визначенням послідовності застосування тактичних прийомів та тактичних операцій.

9.Принципи планування розслідування злочинів.

До принципів планування належить :

Індивідуальність – обумовлюється неповторністю кожного із розслідуваних злочинів і особливостями особистості слідчого, який реалізує планування.

Принцип динамічності означає, що ця діяльність не є разовим актом, а відбувається постійно протягом всього процесу розслідування.

Конкретність планування полягає у відсутності в розроблюваних планах загальних формулювань.

Законність – тобто точне, неухильне дотримання закону у розслідуванні.

Обгрунтованість плану розслідування або його ще називають принципом реальності, тобто потрібно намічати тільки реальне, конкретно виконуване тощо.

Оптимальність як принцип означає, що планування проводиться з тим, щоб завдання та мета досягалися з якнайменшою затратою сил, засобів за найкоротший строк, досягти найбільш можливу, переконливу реалізацію запланованого.

Принцип врахування взаємозв”язку намічених дій, тобто рішення кожного завдання й запланованих для цього дій завжди зв”язаного з вирішенням інших завдань у справі й проведенням інших слідчих дій,

10. Засоби криміналістичної тактики – це знаряддя праці, за допомогою яких особа, у провадженні якої перебуває справа, вирішує тактичні завдання розслідування злочинів чи вирішення справи у суді, тобто це процесуальний, непроцесуальний та організаційний інструментарій її діяльності. Засоби к/т поділяються на дві групи : к/засоби, що містяться у законі – основні; допоміжні к/засоби.

Згідно із чинним законодавством до основної групи належить : -слідчі дії; -інші процесуальні дії : відібрання пояснень, витребування документів, предметів тощо, -призначення ревізій, інвентаризацій тощо;-оперативно-розшукові заходи.

До другої групи засобів криміналістичної тактики відносять :

-тактичний прийом, як спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення її мети;

-тактична комбінація – система тактичних прийомів, тобто упорядкована сукупність взаємопов’язаних та взаємообумовлених прийомів, що мають цільову спрямованість у процесі її реалізації;

- тактична операція – система слідчих (як правило) дій, яка срямована на виконання завдання розслідування у відповідній слідчій (криміналістичній ситуації .Хоча тактична операція може охоплювати поряд із сукупністю слідчих дій чи однією дією також комплекс інших процесуальних непроцесуальних та організаційних дій;

- тактична (криміналістична) рекомендація –науково-обгрунтована та перевірена практикою порада щодо вибору і застосування засобів, прийомів та форм поведінки ;

- тактичне рішення – це сформована у свідомості слідчого тощо мисленна модель майбутніх дій, що має на меті виконання тактичного завдання чи ряду таких, котрі виникли в конкретній ситуації провадження у справі.

Слідча дія – це передбачені к-п-законом засоби, які застосовуються компетентними особами для збирання, дослідження й використання доказової інформації під час провадження у кримінальній справі.

Тактичне рішення – це визначення мети тактичного впливу на слідчу ситуацію в цілому або на окремі її компоненти, на хід і результати процесу розслідування та його елементи, вибір методів, прийомів та засобів досягнення мети

Тактичний прийом, як правило, розуміють -- найбільш рацінальний, найбільш ефективний засіб дії або найбільш раціональну лінію поведінки особи, яка здійснює процесуальні дії.

Тактична комбінація – поєднання (сполучення) тактичних прийомів в рамках однієї із слідчих дій з метою вирішення конкретного завдання у відповідній ситуації.

Тактична операція – це комплекс слідчих дій, оперативно-розшукових, організаційних та інших заходів, спрямованих на досягнення з урахуванням наявної у к/с ситуації завдань щодо розслідування злочинів і об”єднаних загальним (спільним) задумом та реалізованих під єдиним керівництвом у відповідності з раніше складеним планом.

11. і 12. У період зародження криміналістики як самостійної галузі знань тактика розглядалась як частина поліцейської (кримінальної) техніки. Термін «тактика» означає теорію і практику підготовки та ведення бою. У більш загальному розумінні — це система засобів, спрямованих на досягнення певної мети через боротьбу, зіткнення інтересів та подолання опору. Розслідування злочинів звичайно здійснюється у ситуації конфлікту інтересів, протидії зацікавлених осіб. Термін «тактика» у криміналістиці має деякі елементи умовності, оскільки вона не рівноцінна воєнній тактиці та її не слід зводити тільки до тих способів, застосування яких призводить до усунення конфліктних взаємозв'язків та протидії.

Погляди на зміст і сутність тактики неодноразово зазнавали змін у теорії криміналістики. Історія науки знає різноманітні терміни, що визначали її поняття: кримінальна тактика, слідча тактика, криміналістична тактика. Змінювалась не тільки назва тактики, а й її зміст. Процес становлення і розвитку тактики йшов від вивчення особи злочинця та засобів вчинення злочинів, розробки ефективних методів їх розкриття до дослідження прийомів провадження окремих слідчих (судових) дій.

Криміналістична тактика є відносно самостійною частиною науки криміналістики. Це система наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування досу-дового і судового слідства, які розробляються на основі визначення оптимальної лінії поведінки осіб, прийомів провадження слідчих і судових дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів та встановлення обставин, що сприяли вчиненню злочину.

У структурному відношенні в тактиці виділяються два розділи: перший містить так звані загальні положення; другий включає положення щодо тактики провадження окремих слідчих дій. Таке розуміння тактики та її структури має найбільш загальний характер і є загальновизнаним. У теоретичному аспекті судова тактика залишається до цього часу недостатньо дослідженою.

Тенденції розвитку криміналістичної тактики потребують розширення меж її дослідження. За своїм змістом криміналістична тактика повинна мати трирівневу структуру:

У структурному відношення в тактиці виділяють два розділи (система криміналістичної тактики) : Загальні положення (загальна частина), Тактика провадження окремих слідчих дій(спеціальна частина).

Структура загальної частини к/тактики наступна : а) вчення про криміналістичну версію, б) планування розслідування та його організація, в) принципи взаємодії між слідчими та іншими працівниками органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, г)рекомендації щодо використання на досудовому слідстві техніко-криміналістичних засобів і прийомів збирання і дослідження доказів, д) рекомендації щодо використання в криміналістичному судочинстві спеціальних знань, допомоги спеціалістів та ін.

Другий розділ криміналістичної тактики містить положення про тактичні прийоми і рекомендації щодо провадження окремих слідчих дій.

Оскільки тактика є частиною криміналістичної науки, вона не може не включати до себе деяких її положень.

Це можуть бути окремі криміналістичні теорії або їх структурні підрозділи. Окремі наукові теорії у криміналістичній тактиці мають різний ступінь сформованості, тому вона є відкритою системою, яка характеризується появою нових теорій.

Структурність криміналістичної тактики можна простежити на її елементному складі, який передбачає виділення тих «часток», на яких ґрунтується тактика:

1) тактичний прийом як спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення її мети;

2) тактична рекомендація — науково обґрунтована та перевірена практикою порада щодо вибору і застосування засобів, прийомів та форм поведінки;

3) система (підсистема) тактичних прийомів — упорядкована сукупність взаємопов'язаних та взаємообумов-лених прийомів, що мають цільову спрямованість у процесі її реалізації (іноді систему тактичних прийомів іменують тактичною комбінацією);

4) тактика слідчої (судової, оперативно-розшукової) дії, яка охоплює весь типовий тактичний комплекс можливого її здійснення, реалізації;

5) система слідчих або інших дій (тактична операція), яка спрямована на виконання завдання розслідування у відповідній слідчій ситуації.

13. Тактичний прийом є основним елементом криміналістичної тактики. Тактичним прийомом може виступати не будь-який, а лише найбільш раціональний і ефективний спосіб здійснення процесуальної дії у певних обставинах його реалізації. Раціональність і ефективність способу дії (тактичного прийому) є його істотними ознаками. Разом з тим, зазначені ознаки ще не дозволяють відокремити тактичний прийом від інших способів дії.

Тактичний прийом — це спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення її конкретної мети, заснований на психологічному механізмі його реалізації, і найбільш раціональний і ефективний у певних ситуаціях. Тактичний прийом виконуватиме свої функції тільки в тому разі, якщо він відповідатиме низці вимог, до числа яких відносяться законність, етичність, науковість, вибірковість, пізнавальна цінність.

14. Процесуальна діяльність слідчого здійснюється у формі слідчих дій: допитів, оглядів, обшуків, відтворень, впізнанння і інших, спрямованих на встановлення істотних обставин розслідуваної події шляхом виявлення, збирання і дослідження доказів. При цьому предметом правового регулювання є не методи пізнання, а форми їхнього застосування в розслідуванні.

В інформаційно-пізнавальній структурі слідчої дії повинні бути виділені наступні стадії: 1) тактичного забезпечення; 2) орієнтуючого дослідження; 3) детального дослідження; 4) заключна стадія.[4]

Задача першої стадії полягає в тому, щоб на основі прийнятого тактичного рішення організаційно і технічно забезпечити найбільш ефективне проведення слідчої дії. Вирішальну роль при цьому мають операції планування, у ході якого типова модель слідчої дії, вироблена наукою, зіставляється з наявною слідчою ситуацією, загальним планом розслідування, що відбиває тактичний задум слідчого по використанню наявних у його розпорядженні методів і засобів. На цій основі визначаються приватні задачі слідчої дії: коло підлягаючих встановленню обставин, учасники слідчої дії, час і місце її проведення, необхідні технічні засоби, сукупність технічних і тактичних прийомів у їх найбільш доцільній послідовності і сполученні з іншими слідчими й оперативно-розшуковими заходами.

Орієнтуюче дослідження, має своєю метою створення первісної загальної моделі розслідуваної події, що могла б служити інструментом пошуку джерел доказової інформації. Первісному уявленню про розслідувану подію властива зовнішня характеристика останньої, наявність пробілів, неоднозначне трактування окремих вузлів, елементів, а іноді і всієї картини події. Невизначеність події вимагає обліку всіх можливих версій і перевірки всіх можливих джерел інформації.

Детальне дослідження спрямоване на встановлення окремих обставин розслідуваної події шляхом аналізу відповідних інформаційних вузлів.

У заключній стадії зважуються процесуально-посвідчувальні задачі слідчої дії: складаються і підписуються протокол слідчої дії, додатки, вилучаються і прилучаються до справи речові докази, фіксуються заяви присутніх осіб і т.д.

Слідча комбінація--це таке сполучення тактичних прийомів у рамках однієї чи різних слідчих дій, що спрямоване на встановлення однієї обставини чи рішення однієї криміналістичної задачі.

Більш широкий тактичний комплекс, що включає крім діяльності слідчого прийоми і методи оперативно-розшукових, контрольно-ревізійних органів і інших допоміжних служб, називається тактичною операцією. Вона може вирішувати не одну, а кілька взаємозалежних тактичних задач як у стадії досудового слідства, так і до порушення кримінальної справи.

15. Слідча ситуація - це нова категорія криміналістичної тактики. Це сукупність фактичних даних, які відображають подію, що розслідується. Слідча ситуація - це, з одного боку, об'єктивна реальність (матеріальні та ідеальні джерела), а з другого - це пізнана суб'єктом доказування об'єктивна реальність, яка існує на даний момент. Непізнана матеріальна реальність містить потенційну інформацію щодо події злочину. Для введення її в процес доказування необхідний суб'єкт пізнання, який дослідить її та сформує слідчу ситуацію, яка становить пізнавальну проблему. Останню слідчий вирішує шляхом застосування тактичних рішень. Таким чином, слідча ситуація в пізнавальному аспекті - це оціночна категорія, а в інформаційному - сукупність матеріальних та ідеальних джерел, які виникають на конкретний момент розслідування. Отже, у визначення слідчої ситуації повинен вводитися суб'єкт пізнання. Тому ситуації класифікують за суб'єктом: експертні, пошукові, судові, слідчі.

Слідча ситуація - це пізнана слідчим сукупність умов, в яких на даний момент здійснюється розслідування;

слідча ситуація - це інформаційна модель, яка склалася у суб'єкта доказування на основі пізнання реальних умов, за яких здійснюється розслідування. При побудові (пізнанні) слідчої ситуації слідчий враховує чинники: 1) інформаційного характеру стосовно події злочину; 2) процесуального й тактичного характеру; 3) психологічного характеру; 4) організаційного характеру.

Слідчі ситуації класифікують за різними основами, але найбільш повну класифікацію запропонував Л.Я. Драпкін: - прості та складні ситуації; - проблемні та конфліктні; - типові та специфічні; - закриті та відкриті; - одноелементні та багатоелементні (комплексні); - суворого суперництва та несуворого суперництва.

Для вирішення слідчої ситуації слідчий приймає тактичне рішення; вибирає засоби й методи виявлення, фіксації, дослідження та використання джерел доказової інформації у розслідуванні. Спочатку - це уявна діяльність з оцінки ситуації, яка склалася, а в подальшому - це формування уявної інформаційної моделі, побудова слідчих версій, планування, вирішення слідчої ситуації і, врешті-решт, практична діяльність, тобто реалізація тактичного рішення. Таким чином, прийняття слідчим тактичного рішення - це діяльність, яка включає: а) оцінку ситуації; б) створення уявної інформаційної моделі; в) вичленення проблеми та побудову версій; г) планування діяльності щодо вирішення ситуації; д) практичну діяльність щодо реалізації тактичного рішення.

16. Тактичні рішення — це визначення мети тактичного впливу на слідчу ситуацію в цілому або на окремі її компоненти, на хід і результати процесу розслідування та його елементи, вибір методів, прийомів та засобів досягнення мети. Тактичне рішення складається з трьох частин:

1) інформаційної (полягає в аналізі та оцінці слідчої ситуації та її компонентів, процесуальних цілей та ін.);

2) організаційної (містить висновки про розподіл функцій, форми та напрями взаємодії, резервні можливості, виконання необхідних організаційних заходів);

3) операційної (полягає у визначенні мети тактичного впливу, способів її досягнення, прогнозуванні результату реалізації рішення)*.

Оптимальне використання тактичних прийомів передбачає дослідження проблеми тактичного ризику, постановка якої у криміналістиці припадає на середину 70-х рр.

У криміналістиці тактичний ризик може бути визначений як виконання слідчим або суддею діяльності в умовах можливого виникнення негативних наслідків. За ступенем локалізації ризик повинен поширюватися на: 1) проведення тактичних операцій; 2) здійснення слідчих (судових) дій та оперативно-розшукових заходів; 3) застосування систем (підсистем) тактичних прийомів окремих процесуальних дій; 4) використання окремих тактичних прийомів.

17. Тактична операція - це сукупність слідчих, оперативних та інших дій, які плануються слідчим для вирішення слідчої ситуації у ході розслідування злочину. Звідси слідчі дії, оперативні та організаційні заходи складають елементи тактичної операції.

Тактична операція є засобом розслідування, вона завершує процес ситуаційного розслідування, який включає ситуацію, тактичне рішення та тактичну операцію.

Принципи проведення тактичних операцій: - індивідуальність під час розробки та проведення тактичної операції, при вирішенні кожної слідчої ситуації, яка складається; - обов'язковість попереднього криміналістичного аналізу злочину; - використання даних наукової організації праці; - динамічність тактичних операцій; - поєднання колегіальності та одноособовості при проведенні тактичної операції; - обов'язкове дотримання етичних норм; - завершення тактичної операції процесуальною фіксацією її проведення та результату.

Види деяких тактичних операцій: 1) тактична операція «Збирання інформації»; 2) тактичні операції групи «Пошук»; 3) тактичні операції групи «Фіксація».

Проведення тактичної операції складається з таких елементів: визначення мети і прийняття рішення щодо проведення операції; розробки моделі та планування тактичних операцій; безпосередня організація сил і засобів проведення операції.

Тактична комбінація відрізняється від тактичної операції тим, що цим терміном визначають сукупність слідчих дій та оперативних заходів для реалізації одного з тактичних прийомів. Комбінація як складний задум, система прийомів для досягнення будь-якої мети відрізняється від тактичної операції. Хоча деякі вчені отожнюють ці поняття. Тактична операція за змістом та завданнями не дорівнює тактичній комбінації, перша за обсягом ширша другої. Слідчий проводить тактичні операції, які поєднують слідчі дії, оперативні та організаційні заходи для вирішення слідчих ситуацій, тобто операція включає як процесуальні, так і непроцесуальні засоби досягнення мети розслідування. Тактична комбінація - це поєднання організаційних, оперативних заходів, тобто непроцесуальних засобів досягнення будь-якої мети і вирішення головним чином завдань розкриття та розслідування злочинів за допомогою оперативно-розшукових засобів.

18. Сутність організації розслідування:

Діяльність по розкриттю і розслідуванню злочинів потребує чіткої організації та планування. Організація розслідування передбачає певні рівні діяльності по розкриттю, розслідуванню злочинів і запобіганню них:

1) вищий — система заходів, яка забезпечує ефективність функціонування елементів системи і досягнення відповідної мети. Організація розслідування виступає як специфічна форма діяльності усіх компетентних органів держави, тобто органів дізнання і досудового слідства усіх відомств; »

2) управлінський — управління певним видом діяльності. Це комплекс заходів, що забезпечують "оптимальну структуру органів розслідування, необхідний рівень управління ними, ефективність їх діяльності, вдосконалення засобів та методів. Організація розслідування у цьому разі виступає як основна функція слідчого апарату одного відомства;

3) методичний — організація розслідування конкретного злочину. Це комплекс заходів щодо створення оптимальних умов для визначення і застосування найбільш ефективних і доцільних криміналістичних рекомендацій;

4) тактичний — організація проведення окремої слідчої дії або організаційно-технічного заходу.

Організація розслідування означає: — своєчасну розробку узгодженого плану заходів місцевих правоохоронних органів; — налагодження належної взаємодії у процесі розслідування між слідчим, оперативними працівниками, фахівцями; — забезпечення кваліфікованого керівництва слідчо-оперативною групою чи бригадою; — проведення регулярних оперативних нарад слідчої групи; — налагодження систематичного обміну інформацією та звітністю про результати роботи слідчої групи і кожного слідчого; — забезпечення необхідних умов праці; — забезпечення своєчасної розробки і виконання планів розслідування по кожній кримінальній справі; — здійснення інших організаційних заходів для успішного розкриття і розслідування злочинів.

Комплекс організаційних заходів по кримінальній справі має бути точно визначеним, конкретним і детальним. Ці вимоги необхідно особливо чітко виконувати під час розслідування складних, багатоепізодних кримінальних справ з розподілом функцій між окремими слідчими і оперативними працівниками.

Розслідування злочинів вимагає високої організації слідчої роботи, у здійсненні якої великого значення набуває планування розслідування. Необхідність планування випливає з усієї суті діяльності слідчого у розслідуванні злочинів, яка потребує організованості, швидкості. Завданням кожного слідчого є вивчення наукових основ планування та впровадження їх у слідчу практику.

19. Планування розслідування злочинів. Поняття, завдання, види, принципи, етапи та форми.

Необхідність планування розслідування випливає з усієї суті слідчого у розслідування злочинів, яка потребує організованості, швидкості.

Завданням кожного слідчого є вивчення науковиз основ планування та впровадження їх у слідчу практику.

Під плануванням розслідування розуміють мислительну практичну діяльність, направлену на визначення шляхів розкриття злочинів, окреслення обставин, які підлягають з”ясуванню, а також встановлення найбільш доцільних строків проведення необхідних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Результати планування, як правило, відображаються в письмових планах розслідування.

Значення планування розслідування визначається важливістю завдань, які можуть бути вирішені з його допомогою.

До завдань планування розслідування належать: Орієнтування в обставинах вчиненого злочину; Визначення правильних шляхів розкриття злочину; Пошук доказів і джерел їх отримання; Встановлення й розшук злочинців за гарячими слідами; Забезпечення об”єктивності, повноти та всебічності розслідування; Своєчасне застосування науково-технічних і тактичних прийомів криміналістики з урахуванням особливостей кожної справи; Забезпечення найбільш ефективного поєднання оперативно-розшукових заходів і слідчих дій у розслідуванні; Сприяння економії сил і засобів слідчого апарату, швидкість розслідування; Встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню конкретного злочину.

Процес встановлення об”єктивної істини під час розслідування злочинів залежить від принципів планування, які мають відповідати принципам кримінального процесу, визначатися ними.

До принципів планування належить :

Індивідуальність – обумовлюється неповторністю кожного із розслідуваних злочинів і особливостями особистості слідчого, який реалізує планування.

План повинен будуватися тільки на даних, отриманих у ході конкретного слідства.

Принцип динамічності означає, що ця діяльність не є разовим актом, а відбувається постійно протягом всього процесу розслідування.

Плани розслідування не є незмінними (на відміну у певних межах, плани окремої слідчої дії); вони постійно уточнюються, доповнюються; в них враховуються нові слідчі версії, що вимагають додаткової перевірки.

Конкретність планування полягає у відсутності в розроблюваних планах загальних формулювань.

Містима в них програма визначено чітко визначає мету планових дій, того, хто виконуватиме їх, у які строки, де і коли виконуватиме ці дії та інші важливі питання.

Законність – тобто точне, неухильне дотримання закону у розслідуванні.

Обгрунтованість плану розслідування або його ще називають принципом реальності, тобто потрібно намічати тільки реальне, конкретно виконуване тощо.

Оптимальність як принцип означає, що планування проводиться з тим, щоб завдання та мета досягалися з якнайменшою затратою сил, засобів за найкоротший строк, досягти найбільш можливу, переконливу реалізацію запланованого.

Принцип врахування взаємозв”язку намічених дій, тобто рішення кожного завдання й запланованих для цього дій завжди зв”язаного з вирішенням інших завдань у справі й проведенням інших слідчих дій, тому під час планування потрібно враховувати ці зв”язки, а отже планувати дії з урахуванням результатів інших дій, їх можливого впливу на наступні дії, отримувані результати.

Існує кілька рівнів планування (тобто видів планів за рівнем планування): а) планування роботи слідчого (календарний план); б) планування розслідування в кримінальній справі; в) планування початкового, наступного, заключного етапів розслідування. г) планування слідчої дії; д) планування тактичної операції; е) планування тактичного прийома;

Кожен рівень (вид планування за рівнем) складається з таких етапів або стадій :

- визначення загального напряму дій, формування цілей, побудова версій та виведення із них логічних висновків, завдань, підзавдань;

- виділення обставин, які необхідно встановити : предмета і меж доказування, обставин, з”ясування котрих є необхідним для встановлення істини.

- визначення засобів, за допомогою яких будуть встановлені обставини вчиненого злочину (визначення кола слідчих та інших дій і міроприємств опер.-пошукового та орган.-техн. характеру; визначення тактики намічених дій), та засобів прийняття тактичних рішень.

- визначення виконавців і термінів виконання, послідовності проведення намічених дій.

оформлення наміченої програми у вигляді письмових планів розслідування, схем, графіків, карток тощо.

Планування окремої слідчої дії включає три стадії :

- визначення часу, місця проведення, кінцевої мети та змісту майбутньої слідчої дії, кола питань, які треба з”ясувати та обставин, що потребують встановлення;

- встановлення (вибір) конкретних ресурсів – інформаційних, психологічних, технічних, що знаходяться у слідчого, та визначення їх співвідношення з конкретною метою, якої необхідно досягти.

безпосереднє розроблення організаційно-тактичного змісту слідчої дії із визначенням послідовності застосування тактичних прийомів та тактичних операцій.

За формою плани поділяються на : а) письмові, б) уявні (усні).