Основоположник медсестринських моделей – Флоренс Найтінгейл

Основоположником медсестринства вважається Флоренс Найтінгейл. Вона започаткувала медсестринство, санітарію, а також медсестринську освіту, основи загального догляду за хворими. Характеризуючи сестринську справу як “дію на пацієнта оточуючого середовища” з метою сприяння його одужанню, вона надавала особливого значення чистоті, свіжості повітря, тиші, правильному харчуванню, необхідних для хворого. Вона вперше виділила два поняття: перше – догляд за хворим, друге – догляд за здоровими. Догляд за хворими – це допомога людині, яка страждає від хвороби і намагається жити більш повноцінним життя, а друге – підтримання у здорової людини стану, при якому хвороба не може наступити.

Школа медичних сестер Ф.Найтінгейл стала фактично моделлю підготовки управлінської та педагогічної ланки сестринського персоналу. Вперше вона застосувала наукові методи у вирішенні проблем сестринської справи. Ф.Найтінгейл створила перший взірець моделі медсестри, яку було використано викладачами шкіл медсестер. На думку Ф.Найтінгейл, сестринська справа є незалежною, самостійною та почесною професією, суміжною з медичною, не підпорядкованою їй. Медсестра повинна відзначатись знаннями, технічною підготовкою, відповідним характером з урахуванням таких якостей, як спостережливість, терпеливість, невтомність, любов до порядку, пунктуальність.

Найтінгейл вважала сестринську справу вартою поваги, необхідною та відповідальною спеціальністю, яка вимагає душевного та фізичного загартування, а також вміння тверезо мислити в складних ситуаціях. Вона наполягала, щоб в сестринських школах викладали медичні сестри, а керівництво ними в шпиталях також здійснювали спеціально навчені дипломовані медичні сестри.

Модель Бетсі Ньюмен /1972/ - модель відкритої системи, яка реагує на стресори /температура, зовнішнє середовище, стреси, погане харчування/. Людина – центр системи, яка може реагувати /змінювати/ оборону /захист/ під дією стресорів, чинників, підвищити рівень здоров’я. Людина має звичайну лінію оборони /імунітет/, а також гнучку лінію, яка змінюється відповідно до реакції до змін у фізіологічних, психологічних, соціокультурних, розвиткових і духовних компонентах. Роль медсестри – регулювати і контролювати реакцію пацієнта на стрес, допомагати пацієнту пристосуватись, вживаючи запобігання першого, другого та третього рівня: І рівень – попередження хвороб (профілактика); ІІ рівень – допомога та догляд за хворими; ІІІ рівень – реабілітація, виздоровлення. Медсестри зобов’язані віднайти найвищий потенційний рівень стабільності систем пацієнта, не покладати свої власні рішення на пацієнта.

Модель Марти Роджерс – концепція відкритих систем – взаємний вплив один на одного: людина – оточення – медсестра – здоров’я. Роль медсестри – не лише опіка над пацієнтами, а й вивчення причини виникнення хвороб, щоб їх попередити. Важлива санітарно-освітня робота медсестри з формування здорового способу життя та профілактики захворювань.

Модель Мойри Левайн /1969/ – теорія “збереження”. М.Левайн вірила в цілісність людської натури, тому “збереження” спрямоване на підтримку цієї цілісності. Авторка цієї моделі розглядала медсестринство як допомогу пацієнтам зберегти свою унікальність, адаптуватися до змін, спричинених хворобою. На її погляд мета медсестринства базується на 4 принципах “збереження”.

1. Збереження енергії: людині потрібний енергетичний баланс та постійне відновлення енергії для підтримки життєдіяльності.

2. Збереження структурної цілісності: лікування та догляд направлені на те, щоб відновити нерозривну цілісність органів після поранення, хвороби, операції.

3. Збереження особистої цілісності: кожен прагне захистити свою особистість – як самотня людина, так і держаний діяч, якщо його розглядати у стосунках з іншими людьми.

4. Збереження соціальної цілісності: під час визначення проблем потрібно враховувати сім’ ю, оточуюче середовище, суспільство, в якому знаходиться пацієнт.

Чотири принципи “збереження” М.Левайн можуть бути корисними у роботі сімейних медсестер, коли пацієнтом вважається вся родина, а не одна особа. Опікуючи родину, медсестра має підтримувати структурну, особисту та соціальну цілісність як родини в цілому, так і кожного її члена.

Модель Доротеї Орем /І97І/

Однією з перших моделей сестринства була американська модель Д.Орем. Вона взяла за основу задоволення 8 потреб людини /дихання, харчування, споживання рідини, виділення продуктів життєдіяльності, активність та відпочинок, потреба в спілкуванні, безпеці, бажання бути фізично нормальною/. Медсестра повинна оцінити стан пацієнта, виявити проблеми з незадоволеними потребами і навчити пацієнта, як їх вирішити, тобто модель спрямована на поповнення знань пацієнта та навчання самодогляду. Д. Орем розглядає людину як одне ціле. Вона визначає модель як діяльність по збереженню життя, здоров’я та благополуччя, яку люди здійснюють самостійно. Велике значення надається відповідальності пацієнта за своє здоров’я, але велике значення приділяється також медсестринському втручанню для профілактики захворювань, травм.

Д. Орем виділяє три групи потреб в догляді:

1. Універсальні: достатнє вживання рідини, їжі, оптимальне дихання, можливість виділення, збереження балансу між активністю та відпочинком, рівновага між самотністю та спілкуванням, попередження небезпеки для життя, нормальної життєдіяльності та нормального самопочуття, бажання належати до певної соціальної групи відповідно до своїх здібностей та обмежень.

Рівень задоволення цих потреб індивідуальний і залежить від віку, статі, стадії розвитку, стану здоров’я, рівня культури, соці­ального оточення, фінансових можливостей. Людина здійснює самодогляд незалежно від того, хвора вона чи здорова.

2. Потреби, пов’язані зі стадією розвитку /від народження до старості: період новонародженості, статеве дозрівання, вагітність, клімакс, вмирання/.

З. Потреби, пов'язані з порушенням здоров'я, зумовлені спадковими, вродженими захворюваннями, травмами. В цій групі виділяють три види порушень: анатомічні /набряки, опіки/, функціональні /задишка, біль/, зміна поведінки та звичок /безсоння, апатія/. Якщо в людини зберігається рівновага і вона справляється з проб­лемами, то медсестринські втручання не потрібні. Якщо ж пацієнт не може зберігати рівновагу між потребами та можливостями самодогляду, виникає необхід­ність в медсестринському втручанні. При цьому Д.Орем вважає, що його можуть здійснювати також близькі та рідні пацієнта.

Медсестринські втручання направлені на виявлення дефіциту самодогляду. Причини дефіциту: відсутність знань, невміння виконувати окремі дії, нерозуміння важливості самодогляду. Для вирішення питання про необхідність медсестринських втручань медсестра повинна:

• виявити рівень вимог самого пацієнта,

• оцінити можливості людини задовольнити ці вимоги,

• оцінити безпечність самодогляду,

• оцінити можливість відновлення здатності самодогляду на майбутнє.

Медсестра з пацієнтом обговорює короткотермінові, проміжні та довгострокові цілі і планує об’єм медсестринських втручань. Д. Орем виділяє шість способів медсестринського втручання:

• виконувати щось за пацієнта;

• керувати пацієнтом, направляти його дії,

• надавати фізичну підтримку,

• надавати психологічну підтримку,

• створити умови для самодогляду,

• навчити пацієнта /або родичів/ елементам догляду.

Крім способів, Д. Орем пропонує три системи допомоги:

• повністю компенсуюча – застосовується, коли пацієнт без свідомості або йому

не можна рухатись /інфаркт міокарда, параліч, травми/,

• частково компенсуюча - застосовують для пацієнтів, що тимчасово втратили

здатність здійснювати окремі елементи догляду,

- консультативна /навчаюча/ - для навчання пацієнтів та родичів.

Автор моделі визначає роль медсестри як таку, що доповнює можливості пацієнта виконувати самодогляд. Медсестринські втручання допомагають людині справитись із наслідками хвороби чи травми.

Застосування моделі Д.Орем в медсестринському процесі.

В зв’язку з переломом гомілки пацієнту накладена гіпсова пов’язка, медсестра вважає, що він не може пересуватись без сторонньої допомоги. В даному випадку порушена рівновага між потребами пацієнта та можли­востями /активно рухатись, користуватись туалетом, приймати душ/. Втручання медсестри будуть частково компенсованими і навчаючими: допомога при пересуванні та навчання спочатку ходити з допомогою милиць, а потім в безпечному пересуванні з метою попередження повторної травми. Медсестра з пацієнтом встановлюють термін, коли він зможе обходитись без допомоги медсестри для того, щоб одягатись, ходити, обслуговувати себе самостійно. Догляд вважається ефективним, якщо вдається відновити рівновагу між можливостями та потребами в догляді.

Модель Ненсі Роупер /1976/

Модель грунтується на до­сягненнях в галузі фізіології, психології та сестринської справи. Розглядаючи людину як об'єкт медсестринської діяльності, Роупер вперше визначила 16 видів щоденної життєдіяльності /фундаментальних потреб/, причому частина з них необхідна для підтримання життя, а інші впли­вають на його якість. У 80-х роках Доган і Тайерні доповнили і переглянули модель, залишивши 12 потреб людини, які залежать від віку, соціального статусу, культурного рівня:

1. підтримання безпечного оточення /функція самозбереження/;

2. спілкування;

З. дихання;

4. вживання їжі та рідини;

5. виділення продуктів життєдіяльності;

6. підтримання особистої гігієни та охайності в одязі;

7. регуляція температури тіла;

8. рухова активність;

9. робота і дозвілля, розваги;

10. секс;

11. сон;

І2. вмирання.

Автори моделі виділяють 5 випадків, які можуть вимагати медсестринського догляду:

- інвалідність та пов’язані з нею порушення фізіологічних функцій,

- патологічні та дегенеративні зміни в тканинах,

- нещасні випадки,

- інфекційні захворювання,

- наслідки впливу фізичних, психологічних та соціальних факторів

оточуючого середовища.

Ці фактори можуть зробити людину повністю або частково залежною.

За даною моделлю медсестра разом з пацієнтом послідовно оцінює його можливості в задоволенні 12 потреб, встановлюючи фактичні та потенційні проблеми пацієнта. Модель передбачає проведення оцінки задово­лення потреб. Планування догляду починається з первинної оцінки стану пацієнта, визначається мета догляду. Медсестра визначає засоби для здійснення конкретних втручань, направлених на задоволення потреб. Це може бути розширення ступеня рухливості, зменшення тривоги, на­вчання навичкам спілкування, самодогляду. Критерії оцінки якості догляду - ступінь задоволення кожної потреби. Якщо бажаний результат не досягнутий, медсестра разом з пацієнтом пере­глядають і мету, і втручання.

Роль медсестри в системі охорони здоров’я автори даної моделі бачать як незалежну, залежну та взаємозалежну. Незалежна роль - оцінка стану пацієнта, планування догляду, медсестринські втручання, оцінка результатів догляду. Залежна роль - допомога лікарю при виконанні процедур, виконання призначень лікаря. Взаємозалежна роль - робота у складі бригади інших спеціалістів.

Модель Д.Джонсон /1968/

Д.Джонсон на відміну від Н. Роупер, пропонує радикально відійти від лікарських уявлень про людину і сконцентрувати увагу на поведінці людей, а не на їх потребах. Згідно з моделлю Д.Джонсон, пацієнт - це індивід, що має набір взаємопов’язаних систем поведінки, кожна з них прагне до рівноваги. Людина має 7 головних підсистем, які змінюють її поведінку. Джонсон визначає дію кожної підсистеми в намаганні людини на основі досвіду досягнути певної мети. Результат залежить від того, як вона розуміє свої можливості в зміні поведінки, що може і чого не може змінити. Д.Джонсон стверджує, що зміна стилю життя може розбалансувати підсистеми людини. Медсестринський догляд повинен бути скерований на відновлення рівноваги. Щоб визначити напрям втручань, треба оцінити стан пацієнта стосовно кожної підсистеми: виявити порушення рівноваги та визначити причини цього порушення /структурні чи функціональні/.

Підсистеми поведінки згідно з моделлю Д.Джонсон

Підсистема Мотиви поведінки

Досягнення /виконання/ Контроль над самим собою та оточенням

Приєднуюча Близькі відносини з іншими людьми

Агресивна Самозахист від загрози,

самоутвердження

Залежна Залежність від інших

Видільна Виділення продуктів життєдіяльності

Травна Підтримання цілості організму,

Сексуальна Сексуальне задоволення

Медсестринський догляд повинен бути спрямований на зміну:

• мотивів поведінки,

• дій пацієнта, обмежених минулим досвідом,

• поведінки, що визначена звичкою до минулих дій,

• обстановки, створеної оточенням.

Якщо причиною порушення рівноваги є функціональні заміни, то метою медсестринського догляду повинно бути забезпечення захисту, опіки, стимулювання до зміни поведінки. Д. Джонсон пропонує чотири напрямки медсестринських втручань:

• контроль або обмеження поведінки певними рамками,

• захист від небезпеки та інших факторів, що викликають стрес,

• гальмування /подавлення/ неефективних реакцій,

• стимулювання до зміни поведінки, допомога у вигляді опіки.

Роль медсестри є доповнюючою до ролі лікаря, але незалежною від нього. Медсестрі відводиться роль спеціаліста для відновлення рівноваги поведінки пацієнта під час психолоічної та фізичної кризи.

Застосування моделі Джонсон в медсестринському процесі.

Пацієнт в лікарні з приводу перелому кісток гомілки відмовляється ходити з допомогою милиць, незважаючи на припис лікаря. Відмовляється від допомоги дружини, звинувачує її у травмі. В даному ви­падку наявні порушення в агресивній та залежній підсистемі. Медсестра може запропонувати психологічну підтримку, консультування, переконати пацієнта в необхідності опиратись на милиці при ходьбі. Дружина пацієнта повинна брати участь в допомозі чоловіку при ходьбі.

Другий приклад. Пацієнтка страждає закрепами і має надлишок ваги. В даному випадку наявні порушення рівноваги в травній та видільній підсистемах. Медсестринські втручання направлені на обмеження кількості їжі та рекомендації з раціонального харчування, контролю над собою.