Модель Вірджінії Хендерсон /1966/

Спочатку медсестринські моделі були основою для діяльності медсестер у високорозвинутих країнах – США, Канаді. Пізніше моделі запровадили в Європі, а зараз – в країнах СНД. Європейське регіональне бюро ВООЗ рекомендує для країн реформаційного періоду за основу взяти медсестринську модель Вірджінії Хендерсон /, яка добре підходить до наших соціально-економічних умов.

Пацієнт, згідно з моделлю В. Хендерсон, має 14 фундаментальних людських потреб, які є однаковими для всіх людей. Здорова людина, як правило, не має труднощів при задоволенні цих потреб. В той же час, в період дитинства, вагітності, старості, хвороби, каліцтва, при наближенні смерті людина не може задовольнити ці потреби самостійно. Ці потреби можуть бути задоволені завдяки медсестринському доглядуі опіці. Однією з головних умов цієї моделі є участь самого пацієнта в плануванні та здійсненні цього процесу. Фундаментальні потреби за В.Хендерсон такі.

1. Дихання.

2. Харчування та споживання рідини.

3. Фізіологічні відправлення.

4. Рухова активність.

5. Сон.

6. Здатність вдягнутися, роздягнутися.

7. Температура тіла та можливість її регулювання.

8. Здатність підтримувати особисту гігієну.

9. Здатність забезпечити свою безпеку.

10. Спілкування.

11. Можливості дотримуватись звичаїв та обрядів згідно з віросповіданням.

12. Працездатність, задоволення працею.

13. Захоплення, відпочинок.

14. Знання про здоровий спосіб життя та потреба в отриманні інформації.

В.Хендерсон стверджує, що здатність людини задовольняти свої потреби залежить від його темпераменту та емоційного стану. Наприклад, переживаючи почуття страху і неспокою, людина може втратити апетит, погано спати. Фізіологічні та інтелектуальні можливості також можуть впливати на здатність задовольняти свої фундаментальні потреби.

На думку В.Хендерсон, медсестра повинна поставити себе на місце пацієнта, щоб зрозуміти його стан і визначити необхідну допомогу. Визначаючи мету догляду, медсестра повинна ставити лише довготривалі цілі у відновленні можливостей пацієнта задовольнити всі 14 потреб. Короткотермінові і проміжні цілі ставлять при гострих станах /гарячка, шок, інфекція/. В.Хендерсон рекомендує складати план догляду письмово, змінюючи його після оцінки результату. Згідно з моделлю, медсестринський догляд повинен поєднуватись з лікарською терапією, з процедурами, призначеними лікарем. Можна також залучати для догляду членів родини та друзів. Кінцевий результат оцінюється після того, як будуть задоволені всі потреби пацієнта. Роль медсестри за моделлю В.Хендерсон оцінена двояко. З одного боку, це самостійний і незалежний фахівець в системі охорони здоров’я, який виконує ті функції, що не може виконати пацієнт, аби почувати себе незалежним, з іншого, – це помічник лікаря, що виконує його призначення.

Застосування моделі В.Хендерсон в медсестринському процесі

На етапі обстеження стану пацієнта медсестра встановлює, які із 14 потреб слід задовольнити в першу чергу. Причому медсестра приймає рішення самостійно в тому випадку, якщо пацієнт не в змозі це зробити сам. Наприклад, якщо пацієнт відмовляється від їжі, значить, не задоволена його потреба в харчуванні. Треба з’ясувати можливі причини цієї проблеми: поганий апетит, нудота, поганий сон. Медсестра встановлює причини цієї проблеми /незручна постіль, спека, храп сусіда, біль/, потім визначає заходи для їх усунення.

В.Хендерсон вважає, що людина повинна повністю самостійно себе обслуговувати, тому довготривала мета полягає в тому, щоб досягти максимальної незалежності пацієнта. Поставлена мета повинна бути реальною і виваженою – це дасть можливість потім оцінити результат. Медсестринські втручання спрямовані на зміцнення здоров’я пацієнта. Ефективність догляду оцінюють з кожної фундаментальної потреби і в залежності від того, наскільки досягнута мета. При недостатній ефективності плануються нові медсестринські втручання або змінюється формулювання мети.