2. Форми й системи оплати праці

У будівельних організаціях усіх форм власності в Україні застосовуються дві форми оплати праці: відрядна та погодинна. Кожна форма складається з кількох різних систем оплати праці.

Відрядна форма оплати праці має такі різновиди системи: пряму відрядну, непряму відрядну, відрядно-прогресивну колективну, акордну і підрядну. Ця форма - найпоширеніша (основна) у будівництві.

Погодинна форма оплати праці застосовується на роботах, що не піддаються нормуванню й обліку по трудомісткості, тісно пов'язана з роботою машин і рег­ламентується нею, а також, коли недоцільно переводити робітників на відрядну форму оплати праці. Погодинна форма має такі системи оплати праці: просту по­годинну, почасово-преміальну й окладну.

Відрядна форма оплати праці - це оплата, при якій робітник одержує заро­бітну плату залежно від кількості виконаної роботи згідно встановлених відряд­них розцінок за одиницю роботи, виражену в натуральних одиницях виміру (м³, м², т, пог. м тощо).

Відрядна оплата праці застосовується при умовах, коли є:

• кількісні показники роботи, які безпосередньо залежать від конкретного пра­цівника;

• можливість точного обліку обсягів виконуваних робіт;

• можливість робітників конкретної бригади збільшити виробіток або обсяг ви­конуваних робіт;

• необхідність на конкретному об'єкті стимулювати робітників у дальшому збільшенні виробітку або обсягів виконуваних робіт;

• можливість технічного нормування.

При прямій відрядній системі оплати праці, або просто відрядній, праця оп­лачується за розцінками за одиницю виконаної роботи. Індивідуальна відрядна оплата праці за одиницю роботи визначається:

Зр = Зг / Вг, або Зр = Зг tн,

де Зг - годинна тарифна ставка, установлена відповідно до розряду виконуваної роботи, грн./год.;

Вг - годинна норма виробітку даного виду роботи;

tн - норма часу за одиницю роботи, год.

Загальний заробіток робітника визначається множенням відрядної розцінки на кількість виконаних робіт за розрахунковий період.

При відрядно-преміальній системі оплати праці робітник отримує оплату своєї праці за прямими відрядними розцінками і додатково отримує премію. Але для цього необхідно чітко встановити показники, за які здійснюється преміюван-ня і які мають бути доведені до кожного виконавця. Крім того, слід установити розмір премії за виконання і перевиконання цих показників. Це можуть бути показники зростання виробітку, продуктивності праці, збільшен­ня обсягів робіт, виконання норм виробітку, виробничих завдань, економії ма­теріалів тощо.

Непряма відрядна система оплати праці застосовується при оплаті праці ро­бітників-механізаторів, які обслуговують будівельні машини і механізми у скла­ді бригади, і інших допоміжних робітників. Заробітна плата за цією системою залежить від результатів роботи бригади (тобто непрямо від обсягів виконаних робіт).

Акордна система оплати праці - різновид відрядної оплати. Суть її у тому, що виробниче завдання (наряд) видається бригаді або ланці робітників на комплексний обсяг робіт в одиницях виміру кінцевої продукції (наприклад, поверх - при цегляній кладці, квартира - при штукатурних роботах, нульовий цикл тощо).

Акордна розцінка і сума заробітної плати за комплекс робіт нараховуються на підставі калькуляції, що складається на основі діючих норм і розцінок. Акордна оплата праці є найефективнішою відрядною оплатою праці у будівниц­тві. Вона сприяє підвищенню продуктивності праці, прискоренню здачі об'єктів у експлуатацію.

Ефективність акордної оплати праці зростає, якщо вона доповнюється ви­платою премій за виконання і перевиконання виробничих завдань. Така систе­ма оплати праці називається акордною з правом на премію.

Премія при акордній оплаті праці виплачується за скорочення нормативної трудомісткості за умови виконання робіт відповідно до акордного наряду-завдання до встановленого строку або достроково і в повній відповідності до технічних вимог і умов. Граничний розмір премії не повинен перевищувати 40 % суми заробітної плати за розцінками.

Підрядна форма оплати праці появилася порівняно недавно у зв'язку з розвитком госпрозрахунку в будівельних бригадах і в даний час значно по­ширена. Це тому, що оплата праці робітників здійснюється після виконання комплексу робіт або будівництва об'єкта в цілому (житлового будинку, школи, дільниці дороги тощо) за договором підряду між бригадою й адмі­ністрацією будівельної організації. Бригада зобов'язується побудувати бу­динок або виконати певний обсяг будівельно-монтажних робіт по заздале­гідь визначеною за договором підряду розрахунковою вартістю. Заробіток бригади робітників визначається на підставі калькуляції витрат праці та за­робітної плати. Заробітна плата бригаді виплачується щомісяця згідно пря­мих відрядних розцінок. Після закінчення робіт або введення об'єктів у екс­плуатацію робиться остаточний розрахунок відповідно до суми, зазначеної у договорі підряду.

Погодинна форма оплати праці має три системи: погодинну просту, погодинно-преміальну й окладну.

Погодинною простою називається оплата праці, розмір якої залежить від три­валості роботи (година, день, місяць) і кваліфікації (розряду) робітника неза­лежно від обсягу та якості виконаної роботи. Тривалість роботи визначається табелем обліку відпрацьованого часу, а кваліфікація - присвоєним тарифним розрядом.

Погодинна оплата праці у будівництві застосовується тільки у випадках, коли робота не піддається нормуванню й обліку (при оплаті чергового персоналу) або коли переведення на відрядну оплату може призвести до погіршення якісних по­казників.

Погодинно-преміальною називають таку систему оплати праці, при якій па додаток до заробітку за відпрацьований час робітники одержують премію за досягнення певних результатів (показників) роботи. Премії тимчасовим робітникам нараховуються за місячними результатами роботи за фактично відпрацьований час і виплачуються при видачі заробітної плати за минулий місяць.

Окладна система оплати праці застосовується в основному для спеціалістів і службовців, а також керівників.

При всіх формах і системах оплати праці робітників використовуються фак­тори і способи її диференціації. До факторів диференціації належать:

• кількість праці;

• складність праці;

• умови праці;

• інтенсивність праці.

• якість праці та її результати.

Способи диференціації встановлюються:

• за допомогою нормування праці;

• через тарифні розряди і посадові оклади;

• різницею тарифних ставок залежно від умов праці;

• через форми і системи заробітної плати;

• через систему преміювання і пільг.