5. Нові організаційні форми управління в будівництві

Організаційна форма управління є формою організації взаємодії та взаємо­відносин між усіма учасниками інвестиційного процесу будівництва, включаю­чи стадії фінансування, проектування та будівництва.

Зараз широко розповсюджені такі організаційні форми управління будівниц­твом: проектне управління, управління великим проектом, а також професійне або спеціалізоване управління. На рис. 1.9 - 1.14 наведено принципові схеми різних організаційних форм управління будівництвом у сучасних умовах.

Існуюча тенденція до зростання розмірів і складності будівельних проектів ви­суває дедалі більші вимоги одночасно до всіх учасників будівельного процесу -замовника, проектувальника та підрядника. Однією з найпоширеніших організа­ційних форм ефективної взаємодії всіх учасників інвестиційного процесу будів­ництва є так зване проектне управління (рис. 1.11 - 1.12), що являє собою цільо­ве управління всіма трудовими, фінансовими, матеріальними й енергетичними ресурсами, які необхідні для забезпечення процесів проектування, планування, фінансування, управління та контролю за ходом будівництва об'єкта у встановленнй строк, у межах визначеної вартості та із заданою якістю. Окрема роль у системі проектного управління відводиться спеціальним групам (відділам), які очолює керівник проекту. Системи проектного управління можна розгляда­ти як із точки зору ефективного виконання конкретного проекту (у вузькому розумінні), так і раціонального розподілу дефіцитних висококваліфікованих трудових ресурсів між окремими проектами у межах однієї країни.

Ідея залучення широкого кола спеціалізованих фірм для виконання окремих робіт у рамках великого проекту, а також використання інженерно-консультативних фірм для виконання функцій координації та управління ходом будівництва, що знайшли практичне відображення в системах управління великим проектом, отримали у подальшому розвиток організаційної форми так званого «професійно­го управління будівництвом» (рис. 1.13 - 1.14). Основний смисл цієї досить попу­лярної організаційної форми управління в тому, що для виконання функцій управ­ління ходом будівництва об'єкта, включаючи стадію його проектування, замовник залучає спеціалізовану щодо надання послуг в управлінні фірму. Остання виділяє зі свого штату спеціаліста широкого профілю, який потім очолить спеціально ство­рювану групу проектного управління та стане управляючим будівництвом.

Лекція №2. Ринок кінцевої будівельної продукції та послуг: попит і пропозиція План

1. Суть і функції ринку.

2. Будівельний ринок.

3. Кінцева будівельна продукція на ринку як форма інвестиційного товару.

4. Ринок будівельних послуг.

5. Ринок продажу будинків і приміщень.

6. Попит на комерційне та промислове будівництво.

7. Ринок державних замовлень.

8. Механізм формування пропозиції будівельної продукції та будівельних послуг.

9. Перспективні напрямки розширення ринку будівельної продукції в Україні.

1. Суть і функції ринку

Ринок як розвинута система відносин товарного обміну - це система окре­мих взаємопов'язаних ринків, елементів «великого» ринку (див. рис. 3.1). Ринок охоплює елементи, безпосередньо пов'язані із забезпеченням виробництва, а та­кож елементи матеріального та грошового обігу. Вій пов'язаний і з невиробни­чою сферою, навіть зі сферою духовною.

Рис. 3.1. Схема структури ринку

Але елементи ринку (окремі ринки) не однакові за своїм значенням. Ринок починається з можливості придбання робочої сили (трудових ресурсів) і засобів виробництва (інвестиційних ресурсів). Без цих елементів виробничих сил, без їх поєднання з допомогою капіталу не може функціонувати виробництво.

Важливе економічне значення має споживацький ринок (продовольство, одяг, будинки, житло, легкові машини й інші предмети споживання). Без роз­витку цього ринку втрачається суспільний смисл відносин обміну. Від стану споживацького ринку залежать забезпеченість населення, рівень споживання, стабільність грошового обігу.

Фінансовий ринок (ринок позичкових капіталів) забезпечує рухомість капі­талів, їх переливання у найбільш прибуткові, перспективні галузі виробництва.

Ринок послуг існує за тих умов, коли встановлена плата за різні послуги. Рі­вень його розвитку визначає забезпеченість населення та підприємств послуга­ми, їх якість і своєчасність.

Ринок розповсюджується також на технологію та духовну сферу, перетворю­ючи їх на об'єкт купівлі-продажу й стимулюючи матеріально їх вироблення, розповсюдження, використання.

Кожний елемент ринку має своє самостійне значення, але тільки тісна взаємодія між ними призводить до повного функціонування всього ринкового господарства.

Затверджені у суспільстві ринкові відносини значно впливають на все госпо­дарське життя, виконуючи ряд істотних функцій (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Функції ринку

Функція інформаційна. Через ціни, що постійно змінюються, процентні ставки на кредит ринок дає учасникам виробництва об'єктивну інформацію про суспільно не­обхідну кількість, асортимент та якість товарів і послуг, що постачаються на ринок.

Функція посередницька. Економічно відокремлені виробники в умовах сус­пільного поділу праці повинні знайти одне одного та обмінятися результатами своєї діяльності. За допомогою посередництва споживач має можливість вибо­ру оптимального постачальника. Водночас продавцю надається можливість вибирати найбільш підходящого покупця (з точки зору якості продукції, її ціни, строків виготовлення тощо).

Функція ціноутворююча. На ринок надходять продукція та послуги, що міс­тять неоднакову кількість матеріальних і трудових витрат. Але ринок визнає ли­ше суспільно необхідні витрати, тільки їх покупець погоджується оплачувати. Отже тут формується відображення суспільної вартості, встановлюється рухо­мий зв'язок між собівартістю та ціною, який чутливо реагує на зміни у вироб­ництві, потребах і кон'юнктурі.

Функція регулююча. Вона пов'язана з впливом ринку на всі сфери економі­ки та, насамперед, на виробництво, відповідаючи на питання: Що виробляти? Для кого виробляти? Як виробляти? При цьому регулюється співвідношення попиту та пропозиції, які суттєво впливають на ціни.

Функція сануюча. За допомогою конкуренції ринок очищає суспільне ви­робництво від економічно нестабільних, нежиттєздатних господарських оди­ниць і навпаки - дає зелене світло більш ефективним. Внаслідок цього без­перервно підвищується середній рівень стабільності всього господарства.