5. Холдингові компанії

Холдингова компанія - це акціонерна компанія, що використовує свій капі­тал для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній, акціонерних то­вариств із метою управління, керівництва ними й отримання дивідендів.

Розуміння холдингової компанії в Україні відрізняється від загальноприйня­того у світі. За кордоном холдингом називається утримувальна компанія, у ста­тутний капітал якої входять контрольні пакети акцій дочірніх підприємств. У на­шій практиці склалося уявлення про холдинг як про управляючу структуру, на нижньому рівні якої знаходяться дочірні підприємства; рух акцій при цьому не розглядається. На Заході холдинг формується ринковим шляхом: компанія ску­повує пакети акцій і на цій основі створює свій статутний капітал. У нас утворен­ня холдингу в державному секторі відбувається переважно «зверху» завдяки добровільно-примусовому об'єднанню контрольних пакетів акцій підлеглих під­приємств. У світі існують два види холдингових компаній: чистий холдинг, що створюється з метою фінансового контролю та управління; змішаний, що займа­ється також певною підприємницькою діяльністю (промисловою, будівельною, транспортною тощо).

Процес порушення вертикальних адміністративних відносин, який почався у будівництві, призводить до повної дезінтеграції великих державних структур, що загрожує розпадом будівельного комплексу та виробничо-господарських структур (трестів, об'єднань, підприємств будіндустрії). Завдяки цьому форму­вання холдингових компаній у будівництві на базі державних трестів, об'єднань, концернів слід розглядати, з одного боку, як збереження господарської органі­зації на нових принципах, з іншого боку, - прагнення колишньої управлінської надбудови зберегти себе як ланку в цій системі.

Створені в Україні та в інших республіках СНД холдингові компанії не можна віднести до жодного з типів, які є в капіталістичних країнах Заходу, оскільки при їх створенні поставлено мету зберегти будівельні об'єднання, які існували раніше. Зде­більшого це пояснюється тим, що особливістю наших будівельних організацій є спе­ціалізація (галузева, об'єктна й технологічна), яка склалася. У процесі акціонування одна будівельна організація відокремлюється від іншої, тому порушується єдиний технологічний і виробничий цикли. Хоча холдинг здатний підтримати технологічні та кооперовані зв'язки між ними, основним його завданням повинно бути створення системи фінансових зв'язків і фінансового контролю через володіння акціями.

Холдинг знімає з будівельних організацій і підприємств труднощі, пов'яза­ні з рухом цінних паперів, і може вирішити, наприклад, проблему взаєморозрахунків, коли всі «перебувають на картотеці», або вишукати ресурси на сто­роні, сприяючи тим самим задоволенню спільних інтересів. За об'єднанням контрольних пакетів акцій стоїть об'єднання цілей, зокрема таких, як забез­печення кредитом, залучення інвестицій тощо. Крім того, акумулювання коштів під керівництвом холдингу дає змогу спрямовувати їх на розвиток ма­теріально-технічної бази будівництва. Холдинг може інвестувати цільовим методом. Допомагаючи окремим будівельним підприємствам, холдинг зак­ріплює і свої позиції. Слід відзначити, що холдинг - це відкрита система й мо­же приймати нових членів.

Холдинги можуть створюватися на основі будівельних організацій і підпри­ємств, що входять в об'єднання (асоціацію, концерн) або знаходяться у віданні органів державного управління, місцевої адміністрації зі згоди Антимонопольного комітету України. Створення таких холдингів регламентується «Положен­ням про холдингові компанії в будівництві».

З організаційної точки зору холдингові компанії можуть створюватися двома способами. Перший - акціоновані будівельні організації (трести) добровільно об'єднують свої контрольні пакети акцій; другий - за рішенням відповідного дер­жавного органу управління. У першому випадку холдинги утворюються за рішен­ням трудових колективів для вирішення загальних проблем (проблема будівель­них матеріалів, відсутності фінансування, розвитку виробничої бази тощо). Кож­на будівельна організація (трест) окремо не може реалізувати такі завдання, тому вони приймають рішення після приватизації та створення акціонерних товариств передати пакети акцій в управління холдингової компанії для вирішення проб­лем, які виникають.

Створення холдингу «зверху» відбувається за рішенням Фонду державного майна України або уряду України. Це стосується, насамперед, державних буді­вельних організацій і підприємств, приватизація яких відповідно до державної програми обмежена. Необхідність у таких холдингах викликана потребою збе­регти державний вплив на будівництво як галузь, що має важливе значення для розвитку всього народного господарства регіону та країни.

Процес формування холдингових компаній потрібно розглядати і в ширшому масштабі: вони можуть бути використані як інструмент роздержавлення великих об'єднань, концернів зі збереженням при цьому технологічних і коопераційних зв'язків між будівельними організаціями та підприємствами, що входять до їх складу.

Лекція №7. Система управління виробництвом і будівельною організацією

План

1. Стратегічне планування та маркетинговий підхід до управління будівельною організацією.

2. Маркетингове управління будівельною організацією.

3. Фактори зовнішнього середовища будівельної організації.

4. Цілі, функції, принципи і методи господарського керівництва будівельною організацією.

5. Планування виробництва - визначальний принцип управління будівельною організацією.

6. Бізнес-планування.

1. Стратегічне планування та маркетинговий підхід до управління будівельною організацією

Стратегічне планування - це набір здійснюваних керівництвом дій і рішень, які приводять до розробки специфічних стратегій для того, щоб допомогти буді­вельній організації досягти своєї мети. У процесі стратегічного планування ви­рішуються чотири основні завдання: розподілення ресурсів, адаптація до зов­нішнього середовища, внутрішня координація, організаційне стратегічне перед­бачення.

У процесі вироблення стратегічних рішень робота ведеться по таких етапах:

• аналіз перспектив будівельної організації (виявлення тенденцій, небезпек, шансів, а також окремих ситуацій, спроможних змінити тенденції, що склалися);

• аналіз позицій у конкуренції (визначення того, наскільки можна підвищити результати роботи будівельної організації, поліпшивши конкурентну страте­гію у тих видах будівництва будинків і споруд, якими вона займається);

• вибір стратегії (порівняння перспектив будівельної організації в різних видах будівництва будинків і споруд, установлення пріоритетів і розподілення ресур­сів між різними видами будівництва для забезпечення майбутньої стратегії);

• аналіз шляхів диверсифікації (оцінка недоліків наявного набору видів будів­ництва будинків і споруд, визначення нових видів, до яких будівельній орга­нізації слід перейти);

• постановка завдань - виділяються дві групи завдань: короткочасні та страте­гічні. Поточні програми орієнтують оперативні підрозділи будівельної органі­зації в їх повсякденній роботі, яка спрямована на забезпечення поточної рен­табельності (доходності). Стратегічні програми закладають основи майбут­ньої рентабельності (доходності). Стратегічне планування є основою для будь-якого іншого планування в межах будівельної організації. Стратегічне планування - це управлінський процес створення й підтримки стратегічної відповідності між цілями будівельної організації, потенційними можливостя­ми та шансами у сфері маркетингу. Етапи стратегічного планування подано на схемі (рис. 7.2).

Рис. 7.2. Етапи послідовності стратегічного планування

Програма будівельної організації - це програмна заява, яка з позицій ринко­вої орієнтації визначає будівельну організацію з точки зору її діяльності по бу­дівництву конкретних будинків і споруд.

Завдання та цілі будівельної організації - детальний перелік допоміжних ці­лей і завдання для кожної ланки керівництва. Перед кожним керівником повин­но бути поставлено завдання, за вирішення якого він відповідає.

План розвитку господарського портфеля є головним у сфері стратегічного планування. Тут йдеться про оцінку керівництвом будівельної організації всіх структурних підрозділів і виробництв, що входять до її складу.

Стратегія зростання будівельної організації виявляє, які підрозділи та вироб­ництва потрібні у майбутньому, на яке будівництво спрямувати свої зусилля.

Зі стратегічним плануванням дуже тісно пов'язаний основний розділ плану по маркетингу - стратегія маркетингу, де викладено широкий маркетинговий підхід до розв'язання поставлених завдань. Стратегія маркетингу визначається таким чином:

це раціональна, логічна побудова, завдяки якій організаційна одиниця розраховує розв'язати свої маркетингові завдання. Вона включає до свого складу конкретні стратегії по цільових рийках, комплексу маркетингу та рівню витрат на маркетинг.

У комплексі маркетингу повинні бути викладені конкретні стратегії віднос­но нових видів спорудження будинків, організації реалізації будівельної про­дукції та ін. Кожну стратегію потрібно обґрунтувати з точки зору того, яким чи­ном вона враховує небезпеки, можливості та ключові проблеми.