3. Зміст системно - ситуаційного підходу до управління будівельною організацією

Коли керівництво змінює один елемент або якусь одну частину організації, всі інші частини деякою мірою також відчувають вплив цієї зміни. Такого роду зміни можуть позначитися на майбутній ефективності організації в цілому.

Такі ефекти виникають при змінах фізичного характеру, таких, як необхідність наймати нових людей або змінювати технологію при покупці нових машин і устаткування, а також при змінах однієї з управлінських функцій. Наприклад, якщо вище керівництво вирішує надати одному з підпорядкованих керівників більшу свободу дій, це вплине на мотивацію даного керівника, на те, як він буде поводитися зі своїми підлеглими, і на те, як підлеглі будуть взаємодіяти з новим керівником. Крім того, може знизитися мотивація до роботи інших керівників, що знаходяться на тому ж щаблі ієрархічної градації, але не одержали ніяких додаткових прав. Вони можуть відчути себе обмеженими в багатьох організаційних аспектах, що впливають на їхню роботу. Всі ці зміни будуть відбуватися в різний час. Отже, у майбутньому організація стане деякою іншою цілісністю, що знаходиться в іншій позиції на шляху до досягнення своїх цілей, чим це було б, якби зміни не відбулися.

Щоб наочно уявити собі ці взаємодії і численні наслідки, керівники, особливо на вищому рівні, повинні бачити перспективу для організації в цілому і для зв'язків організації з навколишнім середовищем. Керівники не просто повинні знати свою власну роботу, але і те, як їхня власна робота й обов'язки, а також робота інших членів організації впливає на цілі, яких організація прагне досягти. Керівники повинні усвідомлювати безпосередній вплив рішень, що приймаються в організації, і їхній опосередкований вплив на різноманітні аспекти організаційної діяльності. Вони повинні брати до уваги вплив навколишнього середовища на організацію і вплив організації на навколишнє середовище.

Застосування теорії систем до управління полегшило для керівників задачу побачити організацію в єдності складових її частин, що нерозривно переплітаються з зовнішнім світом.

Входи Перетворення Вихіди

Інформація Матеріали Капітал Трудові ресурси		Обробка та перетворення входів (залежить від ефективності управління)		Продукція або послуги Прибуток (в бізнесі) Соціальна відповідальність
				Доля ринку Зріст Задоволення робітників

Зворотній зв’язок

Рис. 4.2. Організація - відкрита система.

МОДЕЛЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ВІДКРИТОЇ СИСТЕМИ. Рис. 4.2 являє собою спрощене зображення організації як відкритої системи На вході організація одержує від навколишнього середовища інформацію, капітал, людські ресурси і матеріали. Ці компоненти називаються входами. У процесі перетворення організація опрацьовує ці входи, перетворюючи їх у продукцію або послуги.

Ці продукція і послуги є виходами організації, що вона виносить у навколишнє середовище. Якщо організація управління ефективна, то в ході процесу перетворення утвориться додаткова вартість входів. У результаті з'являються багато можливих додаткових виходів, такі як прибуток, збільшення частки ринку, збільшення обсягу продажів (у бізнесі), реалізація соціальної відповідальності, задоволення робітників, ріст організації і т.п.

Середовище реагує на цей випуск (вихід) і забезпечує зворотній зв’язок із системою.

Трактування організації як системи дає різні важливі погляди на організації. Вони охоплюють поняття: відкритих систем, підсистем, синергії і ентропії.

Відкриті системи і підсистеми ми розглядали раніше, зупинимось на двох останніх поняттях.

Синергія (ефект від взаємодії) стверджує, що організаційні одиниці (підсистеми) часто можуть діяти успішніше, працюючи разом, ніж тоді, коли працюють окремо. Тобто виробнича база, автопідприємство, будівельні підрозділи, які входять в одну будівельну організацію підсилюють вагомість спільної роботи шляхом кооперації і координації, і забезпечують взаємний прибуток.

Ентропія – це закономірний процес, який веде до системного занепаду. Коли організація не стежить за зворотнім зв’язком зі своїм середовищем і не пристосовується до нього вона може збанкрутувати.

Головна мета менеджменту, з погляду системного підходу – це постійне оновлення організації, щоб уникнути ентропії.

СИТУАЦІЙНИЙ ПІДХІД

Ситуаційний підхід уніс великий внесок у теорію управління, використовуючи можливості прямого додатка науки до конкретних ситуацій і умов. Центральним моментом ситуаційного підходу є ситуація, тобто конкретний набір обставин, що сильно впливають на організацію в даний конкретний час. Використовуючи цей підхід, керівники можуть краще зрозуміти, які прийоми будуть у більшому ступені сприяти досягненню цілей організації в конкретній ситуації». Системний підхід, із яким ситуаційний тісно пов'язаний, намагається інтегрувати різноманітні часткові підходи. Він також підкреслює нерозривний взаємозв'язок між управлінськими функціями і не розглядає їх окремо одна від одної.

Як і системний, ситуаційний підхід не є простим набором вказівок і рекомендацій, це скоріше засіб мислення про організаційні проблеми і їхні рішення. У ньому також збережена концепція процесу управління, застосовна до всіх організацій. Ситуаційний підхід визнає, що, хоча загальний процес однаковий, специфічні прийоми, що повинен використовувати керівник для ефективного досягнення цілей організації, можуть значно варіювати.

Наприклад, всі організації повинні створювати структури для того, щоб домогтися своїх цілей. Проте, існує множина різноманітних засобів побудови організаційних структур. Може бути створене багато або мало рівнів управління. Керівники середньої і низової ланки можуть одержати велику частку участі в прийнятті рішень, або навпаки - керівники вищої ланки можуть резервувати за собою право приймати самі відповідальні рішення. Якщо визначений рід діяльності може логічно відповідати двом різноманітним підрозділам, керівництво повинно вирішити, хто ж із них буде конкретно займатися цим. Наприклад, наукові дослідження і розробки можуть здійснюватися під керівництвом віце-президента по маркетингу або по виробництву, але можуть розглядатися як важлива самостійна функція з підпорядкованістю безпосередньо президенту компанії. Керівництво повинно визначити, яка структура або прийом управління найбільше підходить для даної ситуації. Більш того, оскільки ситуація може змінюватися, керівництво повинно вирішувати, як необхідно відповідно поміняти організаційну структуру, щоб зберегти ефективність організації.

Ситуаційний підхід намагається грузнути конкретні прийоми і концепції з визначеними конкретними ситуаціями для того, щоб досягти цілей організації найбільше ефективно.

Ситуаційний підхід концентрується на ситуаційних розходженнях між організаціями й усередині самих організацій. Він намагається визначити, які значимої перемінної ситуації і як вони впливають на ефективність організації.

Лекція №5. Будівельна організація - основа економіки

План

1. Будівельна організація як суб'єкт господарювання: основні риси, завдання і функції.

2. Правові форми, принципи та види діяльності будівельних організацій

3. Ринкове управління та державне регулювання економічною діяльністю будівельної організації

4. Будівельна організація - центральна ланка галузевих і територіальних виробничих комплексів

5. Структура будівельних організацій

6. Створення та юридичне оформлення нової будівельної організації

1. Будівельна організація як суб'єкт господарювання:

основні риси, завдання і функції

Будівельна організація - це уособлена виробнича одиниця, основою якої є про­фесійно організований трудовий колектив, здатний із допомогою наявних у його розпорядженні засобів виробництва виробляти потрібну споживачеві будівельну продукцію (будинки, споруди, будівельні роботи) та будівельні послуги (ремонтно-будівельні роботи) відповідного призначення, профілю, типу. Це самостійна цілісна система технологічних, соціальних та економічних відносин, що виступа­ють як господарська одиниця - виробник будівельної продукції. Це самостійний суб'єкт матеріального виробництва та ринку, що має права юридичної особи.

До будівельних організацій як суб'єктів господарювання належать трести, БМУ, БУ, ПМК, УМБ й інші прирівняні до них виробничі одиниці, що мають виробничо-технічну єдність, організаційно-адміністративну та господарську самостійність.

Внутрішнє середовище будівельної організації, як і підприємства, - це люди, засо­би виробництва, інформація та гроші. Результатом компонентів внутрішнього сере­довища є готова будівельна продукція (виконана робота, надані послуги) (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Виробнича будівельна організація

Зовнішнє середовище, яке безпосередньо визначає ефективність роботи буді­вельної організації, - це, насамперед, споживачі (замовники) будівельної про­дукції, постачальники виробничих компонентів, а також державні органи та на­селення, що проживає навколо будівельної організації (рис.5.2).

Рис. 5.2. Зовнішнє середовище будівельної організації

Згідно законодавства України будівельна організація є самостійним госпо­дарським суб'єктом, що створений у порядку, встановленому законом, для здій­снення будівництва будинків і споруд та отримання прибутку.

Найважливішим завданням діючої будівельної організації є:

• отримання доходу власником будівельної організації;

• забезпечення споживачів (замовників) будівельною продукцією;

• забезпечення персоналу будівельної організації заробітною платою, нормаль­ни-ми умовами праці та можливістю професійного росту;

• створення робочих місць для населення, яке проживає біля будівельної ор­гані-зації;

• охорона навколишнього середовища: землі, повітряного та водного басейнів;

• недопускання перебоїв у роботі будівельної організації (зриву строків здачі об'єктів у експлуатацію, здача неякісних робіт, зниження обсягів виробництва та рентабельності).

Основні функції будівельної організації такі:

• будівництво будинків і споруд виробничого та невиробничого призначення, а також для особистого користування;

• продаж і своєчасна здача в експлуатацію об'єктів будівництва;

• матеріально-технічне забезпечення будівельного виробництва;

• управління й організація праці персоналу будівельної організації;

• розвиток і зростання обсягів виробництва будівельної організації;

• підприємництво;

• сплата податків, перерахування обов'язкових і добровільних внесків і плате­жів у бюджет та інші фінансові органи;

• дотримання діючих норм, стандартів, нормативів, державних законів.