9.3.2 Валютно-обмінні операції для фізичних осіб (резидентів

і нерезидентів)

Порядок здійснення обмінних операцій з іноземною валютою і платіжними документами в іноземній валюті на території України встановлюється Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженою Постановою Правління НБУ від 12.12.2002 № 502.

Валютно-обмінні операції для фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) здійснюються касами банків (фінансових установ) і пунктами обміну валюти.

Відкривати пункти обміну валюти мають право:

- банки, що отримали банківську ліцензію та письмовий дозвіл НБУ на здійснення неторговельних операцій з валютними цінностями;

- фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку що отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями.

Пункт обміну іноземної валюти - це структурна одиниця, яка відкривається банком (фінансовою установою), а також національним оператором поштового зв'язку, де здійснюються валютно-обмінні операції для фізичних осіб-резидентів і нерезидентів з дотриманням вимог нормативно-правових актів НБУ.

Банки та фінансові установи мають право відкривати як власні пункти обміну валюти, так й пункти обміну валюти на підставі агентських договорів з юридичними особами-резидентами.

Агент - юридична особа-резидент, що внесена до Державного реєстру фінансових установ, або юридична особа, що не є фінансовою установою, яка має право надавати фінансові послуги з обміну валют у порядку, установленому законодавством України, та яка уклала агентський договір з банком (фінансовою установою) про здійснення від імені банку (фінансової установи) та за рахунок коштів банку (фінансової установи) валютно-обмінних операцій з іноземною валютою через пункти обміну іноземної валюти.

До валютно-обмінних операцій належать такі операції:

а) купівля у фізичних осіб-резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

б) продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкову гривню;

в) зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту. Ці операції здійснюються лише у разі невикористання чи неповного використання фізичними особами-нерезидентами гривень, що були одержані в касі банку (фінансової установи) або в пункті обміну валюти;

г) купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;

ґ) конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави (здійснюється тільки з валютами, що належать до 1 групи Класифікатора іноземних валют НБУ);

д) прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.

Каси банків (фінансових установ) і пункти обміну валюти банків (фінансових установ) можуть здійснювати всі або деякі валютно-обмінні операції. Пункти обміну валюти агентів можуть здійснювати лише операції, вказані у пп. б) – г) переліку валютно-обмінних операцій.

Банки та фінансові установи здійснюють операції з продажу за гривні готівкової іноземної валюти фізичним особам-резидентам або зворотного обміну коштів у гривнях на іноземну валюту фізичним особам-нерезидентам у межах, що встановлюються НБУ.

НБУ встановлені такі обмеження щодо валютно-обмінних операцій:

- операції, вказані у пп. б) – д) на суму, що перевищує 15000 гривень, здійснюються лише через каси банку, фінансової установи, в операційному залі об'єкта поштового зв'язку після пред'явлення документа, що засвідчує особу, яка здійснює операцію з готівкою. У довідках та квитанціях, якими оформлюються операції, зазначаються прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, а за операціями на суму, що перевищує 50000 гривень, – ще і серія та номер паспорта (іншого документа, що засвідчує особу), дата видачі та орган, що його видав, місце проживання (реєстрації), ідентифікаційний номер особи згідно з Державним реєстром фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів (за наявності). Копії з відповідних сторінок паспорта залишаються в документах дня банку (фінансової установи, національного оператора поштового зв'язку);

- з метою запобігання легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, банку (фінансовій установі) забороняється здійснювати операції з продажу іноземної валюти через касу банку (фінансової установи, в операційному залі об'єкта поштового зв'язку) одній особі в один операційний день у сумі, що перевищує в еквіваленті 80000 гривень.

Пункти обміну валюти мають пройти процедуру реєстрації в порядку, встановленому НБУ. Банки (фінансові установи) реєструють пункти обміну валюти у територіальному управлінні НБУ (ТУ НБУ) за умови дотримання вимог НБУ щодо кваліфікації касирів, забезпечення цих пунктів засобами для визначення справжності банкнот і дорожніх чеків та наявності реєстратора розрахункових операцій (РРО). Банк (фінансова установа) має право розпочинати проведення операцій у пункті обміну валюти на підставі наказу по банку (фінансовій установі) про відкриття пункту обміну валюти та після його реєстрації в територіальному управлінні НБУ, а також реєстрації РРО у податковому органі.

Основні принципи організації валютно-обмінних операцій у касах банках (фінансових установ) та пунктах обміну валюти полягають у наступному.

Обмінний курс за операціями має право встановлювати тільки Голова правління банку (фінансової установи). Голова правління до початку робочого дня встановлює єдиний курс купівлі та продажу іноземних валют за гривні згідно з наказом (розпорядженням) банку (фінансової установи). Банк (фінансова установа) не має права зміню-вати значення курсу купівлі та продажу іноземних валют протягом операційного (робочого) дня. НБУ має право встановлювати граничні розміри маржі за операціями на готівковому валютному ринку.

Стягнення комісійної винагороди за здійснення операцій з купівлі-продажу іноземних валют за гривні забороняється. Комісійна винагорода за здійснення операцій з купівлі-продажу дорожніх чеків, конвертації готівкової іноземної валюти, прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків стягується виключно в гривнях.

Касир банку (фінансової установи), пункту обміну валюти і оператор поштового зв'язку під час здійснення валютно-обмінних операцій має перевіряти справжність і наявність ознак платіжності пред'явлених банкнот іноземних держав та дорожніх чеків. Робочі місця касирів мають бути обладнані: приладами для контролю за справжністю та для визначення ознак платіжності банкнот іноземної валюти і дорожніх чеків; відповідними нормативно-правовими актами; довідниками та інформацією щодо банкнот іноземної валюти, основних елементів їх захисту, про терміни обміну банкнот іноземної валюти, що вилучаються з обігу банками-емітентами.

У касах банків (фінансових установ), у пунктах обміну валюти у доступному для огляду клієнтами місці повинна розміщуватися така інформація:

- копія наказу (розпорядження) по банку (фінансовій установі) про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют;

- перелік операцій, які здійснює ця каса чи пункт обміну валюти;

- повідомлення про обов'язковість здійснення касиром операцій сторно, тобто операцій з повернення клієнту відповідної суми коштів у національній або іноземній валюті в разі його звернення з відмовою від валютно-обмінної операції не пізніше 15 хвилин після проведення такої операції;

- повідомлення українською та іноземними мовами щодо можливості здійснення фізичними особами-нерезидентами зворотного обміну невикористаних коштів у гривнях на іноземну валюту лише за умови пред'явлення ними довідки за формою N 377;

- витяг з наказу про встановлення тарифів комісійної винагороди за операціями, які здійснює ця каса чи пункт обміну валюти, що засвідчується підписом керівника банку (фінансової установи) та скріплюється печаткою банку (фінансової установи);

- повідомлення про ознаки платіжності та зношення банкнот іноземної валюти, які приймаються банками (фінансовими установами) і пунктами обміну валюти на території України.

У пункті обміну валюти в доступному для огляду клієнтами місці додатково до вищезазначеного переліку розміщується така інформація:

- назва банку (фінансової установи), який відкрив пункт обміну валюти, а також назва агента, якщо пункт обміну валюти працює на підставі агентського договору;

- зразок квитанції (довідки) про здійснену валютно-обмінну операцію з повідомленням про потребу її отримання фізичною особою;

- режим роботи пункту обміну валюти;

- телефон керівника, що відповідає за роботу пункту обміну валюти.

Організація роботи пунктів обміну валюти банків (фінансових установ) має певні особливості.

Режим роботи пункту обміну валюти встановлює банк (фінансова установа). У прикордонних зонах, аеропортах, на залізничних, морських та річкових вокзалах пункти обміну валюти мають функціонувати не менше 21 години на добу, за винятком пунктів обміну валюти в аеропортах і на вокзалах, якщо згідно з їх розкладами не передбачено відправлення або прибуття в нічний час відповідних транспортних засобів. Тривалість режиму роботи пунктів обміну валюти в інших місцях установлює банк (фінансова установа) за погодженням з адміністрацією підприємства, установи або органу державної влади, на території яких вони відкриті.

Не допускається відмова касира пункту обміну валюти в здійсненні будь-якої операції, зазначеної в переліку операцій, які проводить цей пункт обміну валюти, за наявності відповідних коштів для цього, а також операції сторно як касиром пункту обміну валюти, так і касиром банку (фінансової установи).

Касир пункту обміну валюти повинен мати на робочому місці службове посвідчення, штамп пункту обміну валюти з такими реквізитами: назва «Пункт обміну валюти», назва банку (фінансової установи), назва агента банку (якщо пункт обміну валюти працює на підставі агентського договору з банком), реєстраційний номер у ТУ НБУ, місцезнаходження пункту обміну валюти. Штамп видається банком (фінансовою установою) касиру пункту обміну валюти під розпис.

Касир пункту обміну валюти має зберігати наявні цінності в сейфі. Під час обідньої перерви або тимчасової відсутності в приміщенні пункту обміну касир має опломбувати сейф з цінностями особистим пломбіром.

З метою організації безперебійної роботи пунктів обміну валюти як власних, так і пунктів обміну валюти агентів, банк (фінансова установа) самостійно встановлює для них розмір авансу в готівковій іноземній валюті й готівкових гривнях і до початку робочого дня, уключаючи вихідні і святкові дні, забезпечує ці пункти коштами відповідно до встановлених обсягів, а також бланками суворого обліку - довідками та квитанціями про здійснення валютно-обмінних операцій за формами N 377, 377-А, реєстрами (журналами-реєстрами) для обліку за кожним видом операцій.

Протягом робочого дня пункти обміну валюти здійснюють операції за рахунок коштів отриманого від банку (фінансової установи) авансу в іноземній валюті та в гривнях, а також за рахунок купленої іноземної валюти та отриманих гривень.

Банк (фінансова установа) має встановлювати максимальну суму залишків іноземної валюти та гривень у касах пунктів обміну валюти банку (фінансової установи) у неробочий час в обсязі, що має забезпечити роботу цих пунктів протягом робочого дня. Залишки валютних цінностей понад установлену максимальну суму підлягають інкасації, яку проводять банки (фінансові установи).

Пункти обміну валюти банку (фінансової установи) під час роботи у вихідні й святкові дні можуть перевищувати встановлену максимальну суму залишків іноземної валюти та гривень у касі за умови обов'язкової інкасації надлишку валютних цінностей не пізніше наступного робочого дня банку (фінансової установи). Якщо пункти обміну валюти працюють цілодобово, то закінченням робочого дня вважається початок операційного дня банку (фінансової установи).

Банки (фінансові установи) зобов'язані забезпечувати підкріплення та інкасацію коштів власних пунктів обміну валюти та пунктів обміну валюти агентів.

Не допускається зберігання в пунктах обміну валюти банків (фінансових установ) готівкової іноземної валюти, гривень та дорожніх чеків у неробочий час, якщо їх приміщення не відповідають вимогам нормативно-правових актів НБУ щодо технічного стану та організації охорони. Зберігання валютних цінностей у пунктах обміну валюти агентів у неробочий час не допускається.

Здійснення валютно-обмінних операцій через каси та пункти обміну валют банків (фінансових установ) оформлюється відповідними квитанціями і довідками:

а) довідка-certificate за формою N 377 видається пунктом обміну валюти або касою банку (фінансової установи) фізичній особі-нерезиденту як підтвердження купівлі в цієї особи готівкової іноземної валюти і дорожніх чеків за готівкові гривні. Ця довідка дійсна протягом 6 місяців з дати її видачі і надає право здійснення зворотного обміну невикористаних гривень на іноземну валюту;

б) квитанція за формою N 377-К видається касою банку фізичної особі як підтвердження здійснення купівлі, продажу, обміну готівкової іноземної валюти або операції з купівлі-продажу банківського металу, за винятком операцій з купівлі у фізичній особи-нерезидента готівкової іноземної валюти і дорожніх чеків за готівкові гривні;

в) квитанція за формою N 377-і (є бланком суворої звітності) видається касою банку (фінансової установи) як підтвердження проведення операції з прийняття на інкасо банкнот іноземних держав;

г) квитанція за формою N 377-І видається касою банку (фінансової установи) як підтвердження проведення операції з прийняття на інкасо іменних чеків;

ґ) квитанція за формою N 377-А (є бланком суворої звітності) видається:

- пунктом обміну валюти банку (фінансової установи): фізичним особам-резидентам як підтвердження купівлі-продажу іноземної валюти; фізичним особам-нерезидентам як підтвердження операцій зі зворотного обміну невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту; при купівлі-продажу дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також за готівкові гривні; при конвертації (обміну) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави; при прийнятті на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків;

- пунктом обміну валюти агента: фізичним особам-резидентам як підтвердження продажу іноземної валюти; як підтвердження зворотного обміну фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту; при купівлі-продажу дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також за готівкові гривні.

Довідки за формою N 377 та квитанції за формами N 377-А, 377-і, 377-І, 377-К є касовими і розрахунковими документами. Довідки за формами N 377, квитанції за формою N 377-А, N 377-К та N 377-і виписуються у двох примірниках: перший примірник (примірник клієнта) видається як підтвердження здійснення операції фізичній особі (резиденту або нерезиденту), другий (примірник банку чи фінансової установи) залишається в документах дня.

Виправлення в заповненому тексті довідок та квитанцій не допускаються. Заповнений примірник квитанції або довідки зберігається в пункті обміну валюти в документах дня і передається до каси банку (фінансової установи) разом з іншими документами дня після закінчення робочого дня.

Плата за оформлення і видачу довідки або квитанції під час здійснення валютно-обмінної операції не стягується.

У разі ненадання клієнтом документів або відомостей, потрібних для з'ясування його особи, чи умисного надання неправдивих відомостей банк (фінансова установа) відмовляє клієнту в проведенні валютно-обмінної операції з обов'язковим посиланням на статтю 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та статтю 18 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Здійснені операції з купівлі, продажу, конвертації іноземної валюти, з приймання на інкасо іменних чеків та банкнот іноземних держав відображаються касою банку (фінансової установи), пунктом обміну валюти відповідно в реєстрах: купленої іноземної валюти; проданої іноземної валюти, конвертації іноземної валюти; приймання на інкасо іменних чеків; приймання на інкасо банкнот іноземних держав.

Операції зворотного обміну готівкових гривень на готівкову іноземну валюту здійснюються лише фізичним особам-нерезидентам у разі невикористання чи неповного використання ними гривень, що були одержані в касі банку (фінансової установи) або в пункті обміну валюти при наданні першого примірника довідки за формою N 377. Сума зворотного обміну не може перевищувати тієї, що зазначена в довідці за формою N 377. Крім того, перший примірник цієї довідки залишається в касі банку (фінансової установи) або в пункті обміну валюти, у якому здійснено зворотний обмін.

Операції з купівлі готівкової іноземної валюти у фізичної особи-нерезидента та зворотний обмін ним готівкових гривень на іноземну валюту здійснюються після пред'явлення цією особою касирам каси банку (фінансової установи) або пункту обміну валюти, операторам поштового зв'язку документа, який засвідчує особу та її громадянство.

Під час здійснення операцій з видачі фізичним особам-нерезидентам гривень у банкоматі на території України за платіжними картками міжнародних платіжних систем зворотний обмін невикористаних гривень здійснюють на підставі чека банкомата лише каси того банку, якому належить банкомат. Чек банкомата залишається в касі банку.

Операції з конвертації готівкової іноземної валюти, тобто з обміну готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави, здійснюються банками (фінансовими установами) та їх пунктами обміну валюти лише з тими валютами, що належать до 1 групи Класифікатора іноземних валют НБУ.

Під час здійснення операцій з конвертації готівкової іноземної валюти використовується крос-курс, визначений згідно з офіційним курсом гривні до відповідних іноземних валют, що встановлений НБУ України на день проведення операції.

Розраховується крос-курс у такий спосіб. Хай на певну дату офіційний курс гривні становить:

- гривня/долар США - грн. за долар США;

- гривня/євро - грн. за євро.

Тоді крос-курс долара США до євро становитиме (євро за долар США):

(8.1)

Якщо клієнт бажає в цей день обміняти N доларів США на євро, то з урахуванням крос-курсу він має отримати таку суму в євро:

(8.2)

За цією самою схемою визначається крос-курс у разі здійснення конверсійних операцій з іншими іноземними валютами.

Здійснені операції відображаються касою банку (фінансової установи) та пунктом обміну валюти в реєстрі конвертації іноземної валюти.

Якщо за операцією з конвертації для видачі клієнту залишається сума в іноземній валюті менша, ніж номінальна вартість мінімальної купюри, що перебуває в обігу, то цей залишок купується за гривні за курсом купівлі іноземної валюти, установленим банком (фінансовою установою).

Операції з приймання на інкасо банкнот іноземних держава та іменних чеків здійснюються у касах банків (фінансових установ, крім національного оператора поштового зв'язку). Від фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб-резидентів і представництв юридичних осіб-нерезидентів приймаються на інкасо такі банкноти:

- банкноти іноземних держав, які мають значні пошкодження та/або значні ознаки зношення, або є сумнів у їх платіжності, у тому числі: розірвані на шматки та склеєні; без деяких ознак платіжності (наявні зміни у портреті, немає захисної стрічки, є написи, які заважають визначенню ознак платіжності банкнот тощо); із зміненим первісним кольором; обпалені або пропалені; залиті повністю або значною мірою фарбою, чорнилом, жиром тощо; мають явні друкарські недоліки;

- банкноти, які вилучені іноземною державою з обігу після дати, оголошеної центральним банком-емітентом (за наявності згоди банку-кореспондента відповідної держави на обмін цих банкнот).