6.4 Механізм формування портфеля цінних паперів

Портфель цінних паперів комерційного банку - це сукупність придбаних (отриманих) банком сторонніх цінних паперів, право володіти, користуватися та розпоряджатися якими належить банкові.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» загальний балансовий портфель цінних паперів комерційного банку може включати такі цінні папери, що емітовані резидентами та нерезидентами України і допущені до обігу на фондовому ринку України.

В Україні банки формують портфелі цінних паперів, до складу яких входять:

- торговий портфель банку - боргові цінні папери та акції, придбані банком з метою отримання прибутку від короткотермінових коливань ринкової ціни. Цінні папери в даному портфелі обліковуються виключно за справедливою вартістю;

- портфель на продаж - боргові цінні папери з фіксованою датою погашення, які банк не має наміру тримати до дати їх погашення; цінні папери, які банк готовий продати у зв'язку зі зміною ринкових відсоткових ставок, потреб ліквідності, наявності альтернативних інвестицій; акції та боргові цінні папери, за якими неможливо достовірно визначити справедливу вартість; фінансові інвестиції и асоційовані та дочірні компанії, які придбані та утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців з дати придбання;

- портфель до погашення включає боргові цінні папери, щодо яких банк має намір і здатність утримувати до строку їх погашення;

- інвестиції в асоційовані та дочірні компанії - вкладення в пайові цінні папери, на основі яких банк має не менше 20% (вкладення в асоційовані компанії) або не менше 50% (вкладення в дочірні компанії) голосів об'єкта інвестування та які будуть утримуватись в портфелі цінних паперів банку більше 1-го року.

Цінні папери в торговому портфелі підлягають переоцінці під час кожної зміни їх ринкової вартості. Фінансові інструменти переводяться в торговий портфель з портфеля на продаж у випадку, коли банк приймає рішення про отримання прибутку від короткотермінових коливань цін або дилерської маржі. З портфеля до погашення у портфель на продаж цінні папери переводяться лише у випадках: погіршення кредитоспроможності емітента; зміни податкового законодавства; об'єднання або ліквідації банку; зміни банківського законодавства та регулятивних вимог НБУ; збільшення ризиків.

Діяльність банків, пов'язана з придбанням, утриманням та продажем цінних паперів, у комплексі складає інвестиційний процес. Основні етапи інвестиційного процесу для вітчизняних банків можна визначити так:

1. Розробка інвестиційної політики банку.

2. Аналіз цінних паперів за допомогою таких методів:

а) фундаментальний аналіз;

б) технічний аналіз;

в) сучасна портфельна теорія та методики, запропоновані в її розвиток.

3. Формування банківського портфеля цінних паперів.

4. Моніторинг портфеля цінних паперів та формування резервів на відшкодування можливих збитків за операціями з цінними паперами.

5. Оцінка ефективності формування портфеля цінних паперів.

3. Обґрунтування та вибір методів управління портфелем цінних паперів.

Першим етапом при вкладенні банком коштів у цінні папери є розробка інвестиційної політики, яка є сукупністю принципів та положень, що визначають концептуальні засади діяльності банківської установи на фондовому ринку.

Основними складовими інвестиційної політики банку повинні бути:

- цілі інвестування та їх узгодження з стратегічною метою діяльності банківської установи;

- визначення періоду, на який розробляється дана політика;

- урахування обмежень регуляторних органів;

- власні застереження щодо розміщення коштів у цінні папери;

- урахування податкових пільг;

- визначення бази для порівняння ефективності вкладень.

Основна мета банківського інвестування - забезпечити дохідність, яка перевищуватиме витрати, пов'язані з обслуговуванням залучених коштів. На цій основі менеджмент банку розробляє конкретні завдання, серед яких: збереження коштів; зростання капіталу; дохідність; ліквідність; мінімізація ризику. Одночасно всі ці завдання вирішити неможливо, оскільки не існує «ідеальної» інвестиції, а тому акцентується увага на одному з цих напрямків. Збереження коштів - це забезпечення захисту від інфляційних змін. Зростання капіталу передбачає орієнтацію на ті цінні папери, які мають потенціал зростання курсової вартості. Ліквідність - це можливість продажу фінансового інструмента в будь-який момент за сприятливими цінами. Дохідність - це придбання цінних паперів з метою отримання дивідендів за акціями та відсотків за борговими цінними паперами. Мінімізація ризику - купівля цінних паперів з низькою волатильністю з метою зменшення загального розміру ризику для банку. Серед усіх перелічених завдань банківська установа повинна вибрати пріоритетне.

Іншим важливим елементом політики банку щодо інвестування є розрахунок планового горизонту, тобто періоду, протягом якого буде здійснюватись реалізація поставлених цілей.

Наступним елементом інвестиційної політики е врахування обмежень з боку регуляторних органів до операцій з цінними паперами. Так, банкам необхідно виконувати норматив інвестування в акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком окремо за кожною установою, який не повинен перевищувати 15% капіталу та норматив загальної суми інвестування - не більше 60%. Крім того, при розрахунку нормативу адекватності регулятивного капіталу, враховуються вкладення в цінні папери, зважені за рівнем ризику. Як наслідок, банк, придбавши цінні папери, повинен порівняти їх обсяг з розміром власного капіталу.

Українські банки можуть (без письмового дозволу НБУ) інвестувати кошти в цінні папери з нефіксованим прибутком будь-якої юридичної особи в розмірі, що становить не більше ніж 5% регулятивного капіталу банку; юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде виключно діяльність з надання фінансових послуг; регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам, встановленим НБУ. Решту обмежень банківські установи визначають самостійно, виходячи з практики, яка склалась на ринку та власних цілей.

Банк встановлює також власні застереження щодо інвестицій, а саме, визначає певний граничний відсоток вкладення коштів в інструменти одного емітента, відсоток вкладень в певну галузь, у певний тип цінних паперів.

В інвестиційній політиці також визначаються цінні папери, з придбанням яких банк отримує податкові преференції. В Україні таких переваг не має жоден фінансовий інструмент.

Наступним етапом інвестиційного менеджменту є проведення фінансового аналізу для визначення об'єктів вкладення грошових ресурсів у цінні папери. Традиційно передбачається використання для цього фундаментального або технічного аналізу. В Україні основна увага приділяється першому з них. У класичному розумінні за допомогою фундаментального аналізу виявляють «дійсну» вартість цінних паперів. Його використання придатне не для всіх типів цінних паперів.

Після вибору і формування банківського портфеля настає дуже важливий етап, який полягає в умілому розпорядженні набором різних видів цінних паперів з метою не тільки збереження їх вартості, але і отримання істотного доходу, незалежного від інфляції. Розрізняють два основні способи управління інвестиційними портфелями: активний і пасивний.

Активне управління банківським інвестиційним портфелем цінних паперів характеризується прогнозуванням розміру можливих доходів від інвестованих засобів, умінням здійснювати це точніше і оперативно, ніж фінансовий ринок, тобто уміння передбачати і випереджати події. Виходячи з цього, вважається, що тримання будь–якого портфеля є тимчасовою справою. При цьому, коли різниця в очікуваних доходах одержана в результаті вдалого або помилкового рішення, або через зміну ринкових умов, або внаслідок цього виникають втрати, складові частини портфеля або весь портфель замінюються іншими.

Банки, що застосовують активну тактику, відстежують і придбають найефективніші цінні папери і прагнуть максимально швидко позбавитися низькоприбуткових активів. Подібне управління має міжнародний еквівалент «свопінг», що означає постійний обмін, ротацію цінних паперів через фінансовий ринок.

Виділяють наступні основні форми активного управління: підбір «чистого» доходу; підміна; сектор-своп; передбачення облікової ставки. Підбір «чистого» доходу є методом, коли, наприклад, продається облігація з нижчим доходом, а отримується — з вищим. Підміна полягає в тому, що обмінюються два схожі, але зовсім неідентичні цінні папери, що мають однакову прибутковість, але різний період обігу (наприклад, облігації). Сектор-своп означає переміщення облігацій з різних секторів економіки, з різним терміном дії, доходом і т.п. Передбачення облікової ставки полягає в прагненні продовжити термін дії портфеля, коли ставки знижуються, і скоротити термін дії, коли ставки ростуть. При цьому у міру зростання терміну дії портфеля, його ціна більшою мірою схильна до зміни облікових ставок.

Пасивне управління банківським інвестиційним портфелем цінних паперів виходить з припущення, що фондовий ринок достатньо ефективний при виборі цінних паперів або обліку часу. При даній тактиці створюються добре диверсифіковані портфелі з наперед певним рівнем ризику і тривалим утримуванням портфелів в незмінному стані. До їх достоїнств можна віднести низький обіг, мінімальні рівні накладних витрат і інвестиційного ризику. Орієнтиром при пасивному управлінні виступає індексний фонд, виступаючий у формі портфеля, створеного для дзеркального відображення руху вибраного індексу, що характеризує стан всього ринку цінних паперів. При виборі інвестиційної політики застосовують так звану матрицю вибору управління портфелем. Наприклад, якщо співробітники інвестиційного відділу комерційного банку здатні добре передбачати стан ринку, банк може міняти склад свого портфеля залежно від ринкової кон'юнктури.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність та призначення фондового ринку?

2. Яка різниця між пайовими і борговими цінними паперами?

3. Назвіть основні економічні характеристики цінних паперів.

4. Охарактеризуйте основних учасників фондового ринку.

5. Хто відповідно до законодавства може бути емітентом цінних паперів?

6. Назвіть основні інструменти фондового ринку.

7. Наведіть класифікацію цінних паперів.

8. Які існують види акцій?

9. Надайте характеристику основним видам облігацій.

10. У чому полягає сутність і призначення похідних цінних паперів?

11. Назвіть основні види операцій банків з цінними паперами.

12. У чому полягає сутність та цілі інвестиційних операцій банків?

13. Назвіть основні методи мінімізації інвестиційного ризику.

14. У чому полягає сутність методу «штанги»?

15. Які ризики впливають на банківські інвестиційні операції?

16. Розкрийте сутність депозитарних операцій комерційних банків.

17. Які операцій банків належать до посередницьких операцій з цінними паперами?

18. Опишіть процедуру емісії цінних паперів комерційним банком.

19. Які операції комерційних банків належать до інфраструктурних операцій з цінними паперами?

20. Які існують види трастових операцій комерційних банків з цінними паперами?

21. Проаналізуйте переваги та недоліки активного і пасивного управління портфелями цінних паперів.

22. Що означає вираз «не класти яйця в один кошик»? Чи існує оптимальна кількість «кошиків» для інвестування? Від чого вона залежить?

23. Дайте типологію інвестиційних портфелів. Сформулюйте суть консервативного і агресивного портфелів цінних паперів.

24. Дайте характеристику сучасному стану українського фінансового ринку з точки зору інвестора.

25. Назвіть основні складові ефективної інвестиційної діяльності комерційного банку. Дайте їм характеристику.

Тестові завдання

1. Цінні папери поділяють на наступні групи:

а) строкові та цінні папери до запитання;

б) забезпечені (ломбардні) та бланкові;

в) пайові, боргові та похідні цінні папери;

к) біржові та позабіржові.

2. До боргових цінних паперів належать:

а) акції та опціони;

б) облігації, ощадні сертифікати та векселі банків;

в) ф’ючерси, опціони свопи;

г) свопи, векселі, акції, облігації.

3. Балансова вартість акції – це:

а) ціна, вказана на бланку акції;

б) ціна, за якою акції котируються на вторинному ринку цінних паперів;

в) ціна, що дорівнює частці власного капіталу емітента, яка припадає на одну акцію;

г) що може бути визначена в момент ліквідації підприємства-емітента.

4. Вексель – це:

а) цінний папір, у якому зазначено безумовне грошове зобов’язання однієї особи щодо сплати іній особі визначеної суми коштів у визначений строк;

б) передавальний напис на зворотному боці цінного паперу, що засвідчує передачу прав з цього документа від однієї особи (індосанта) до нового власника (індосата);

в) цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску);

г) цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді товариства, підтверджує право на участь в управлінні ним.

5. Первинний ринок – це:

а) ринок перших і повторних емісій (випусків) цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове розміщення серед інвесторів;

б) ринок, на якому здійснюється обіг цінних паперів;

в) ринок з найвищим рівнем організації, що максимально сприяє підвищенню мобільності капіталу та формуванню реальних ринкових цін на фінансові вклади, які перебувають в обігу;

г) ринок, який охоплює операції з цінними паперами поза біржею.

6. Залежно від характеру економічної поведінки суб'єктами ринку цінних паперів можуть бути:

а) емітенти, інвестори та фінансові посередники;

б) індивідуальні (приватні особи), корпоративні (підприємства, організації, установи), інституціональні (колективні) інвестори;

в) фінансові брокери та інвестиційні консультанти;

г) інвестиційної компанії та корпоративні підприємства.

7. Опціон - це:

а) контракт, згідно з яким особа, що уклала його, бере на себе зобов'язання після закінчення певного строку продати клієнтові (або купити в нього) відповідну кількість фінансових інструментів за обумовленою ціною;

б) угода (контракт) між партнерами, один із яких виписує і продає опціонний сертифікат, а інший - купує його, тобто отримує право до обумовленої дати за фіксовану ціну придбати певну кількість акцій у особи, яка виписала опціон, або ж продати їх;

в) це цінний папір, який підтверджує, що особа володіє акціями однієї з іноземних корпорацій, котрі зберігаються в одному із банків, та мас право на одержання дивідендів, а також на частину активів цієї корпорації у випадку її ліквідації;

г) цінний папір, у якому зазначено безумовне грошове зобов’язання однієї особи щодо сплати іншій особі визначеної суми коштів у визначений строк.

8. Акція - це:

а) цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує внесення певного паю в статутний фонд акціонерного товариства, дає право на участь в управлінні ним та на отримання частини прибутку в формі дивідендів, а також на участь в розподілі майна у випадку ліквідації товариства;

б) цінний папір, що засвідчує внесення його власником певних коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску);

в) вид цінних паперів на пред'явника, що на добровільних засадах розповсюджуються серед населення, свідчать про внесення їхніми власниками коштів до бюджету і дають право на одержання фіксованого доходу;

г) це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, що надає його власнику право по закінченні обумовленого строку одержати депозит і відповідні проценти.

9. Виходячи із ступеня безпеки облігації поділяють на:

а) серійні облігації і ординарні облігації;

б) гарантовані (безпечні) облігації та незабезпечені облігації, котрі не підтверджуються заставою;

в) облігації з правом дострокового погашення та компенсовані облігації;

г) іменні облігації та облігації на пред'явника.

10. Існують такі види привілейованих акцій:

а) кумулятивні та некумулятивні;

б) з пайовою участю та конвертовані;

в) акції з коригованою ставкою дивідендів та відзивні;

г) усі відповіді вірні.

11. Біржовий ринок виступає як сегмент:

а) первинного ринку;

б) вторинного ринку.

12. Головною функцією фінансового ринку є:

а) купівля-продаж фінансових інструментів;

б) регулювання обмінного курсу валют;

в) розподіл грошових потоків всередині країни;

г) трансформація грошових коштів в позиковий капітал.

13. Фінансові інститути, залучаючи вільні грошові кошти, відіграють роль:

а) позичальника;

б) посередника;

в) інвестора.

14. До основних суб'єктів фінансового ринку належать:

а) фінансові інститути, держава, комерційні організації;

б) фінансові інститути, домашні господарства, підприємства, суспільні організації;

в) домашні господарства, підприємства, фінансові інститути, держава.

15. Інвесторами на фінансовому ринку виступають:

а) фізичні особи, держава;

б) юридичні особи, держава;

в) фізичні та юридичні особи;

г) фізичні, юридичні особи, держава.

16. Ліквідність цінного паперу — це:

а) підтвердження того, що цінний папір може обертатись на ринку;

б) здатність бути в будь-який момент реалізованим без великих втрат;

в) наявність стандартів, реєстрація емісії.

17. Норма доходу, встановлена за цінними паперами - це:

а) облігаційний відсоток;

б) депозитний відсоток;

в) позиковий відсоток.

18. Частина грошового ринку, де короткострокові грошові засоби перерозподіляються між кредитними інститутами шляхом купівлі-продажу векселів, цінних паперів з термінами погашення, як правило, до одного року, - це:

а) ринок готівки;

б) валютний ринок;

в) обліковий ринок;

г) ринок цінних паперів.

19. До емісійних операцій банків належать:

а) випуск акцій і облігацій, емісію векселів;

б) випуск депозитних та ощадних сертифікатів;

в) арбітражну дилерську діяльність;

г) андерайтинг, випуск ощадних сертифікатів;

д) вірні відповіді а) та б).

20. Інвестиційні банківські операції з цінними паперами – це:

а) пасивні операції, які здійснюються через випуск цінних паперів власного боргу;

б) активні операції з вкладення власних та залучених фінансових ресурсів у фондові активи шляхом придбання відповідних цінних паперів на фондовому ринку від свого імені;

в) посередницькі операції з цінними паперами, які здійснюються банками від імені, за рахунок та на користь клієнтів;

г) операції банків з гарантованого розміщення нових цінних паперів на ринку.

21. Андерайтинг – це:

а) гарантоване розміщення випусків цінних паперів клієнтів-емітентів на ринку;

б) здійснення банком угод з цінними паперами в якості довіреної особи або комісіонера на підставі договору доручення або комісії;

в) надання послуг зі зберігання сертифікатів цінних паперів та обліку переходу прав на цінні папери;

г) операції з надання грошових коштів проти врахування векселів та надання кредитів під заставу векселів.

22. Які ризики впливають на дохід банку від операцій з цінними паперами:

а) ризик фінансового ринку, ризик інформації, ризик ліквідності, політичний ризик;

б) відсотковий та валютний ризик;

в) депозитний ризик, податковий ризик;

г) усі відповіді вірні.

23. До операцій банків з цінними паперами за власний рахунок належіть:

а) емісія цінних паперів;

б) термінові вклади в цінні папери та торгівлю цінними паперами;

в) управління іпотекою та депозитарний облік;

г) усі відповіді вірні.

24. Метод диверсифікації полягає у тому, що:

а) банки намагаються розміщувати кошти у цінні папери різних клієнтів та видів;

б) банки намагаються урівноважити частку інвестиційного портфеля, що складається з безстрокових та довгострокових зобов'язань, відповідною часткою короткострокових цінних паперів;

в) банки намагаються підтримувати відповідну структуру строків погашення цінних паперів;

г) банки формують резерви для покриття можливих збитків і втрат ліквідності від операцій із цінними паперами.

25. Емісія цінних паперів банками здійснюється для формування власного та залученого капіталу у таких випадках:

а) при реєстрації або перетворенні пайового банку в акціонерний (привілейовані та прості акції);

б) при повторній емісії для збільшення розмірів статутного фонду (привілейовані та прості акції);

в) при залученні ресурсів для здійснення активних операцій (облігації, ощадні сертифікати, векселі);

г) у всіх зазначених випадках.

26. Яка стратегія управління інвестиційним портфелем може бути обрана банком:

а) активна;

б) активно-пасивна;

в) пасивна;

г) нейтральна.

27. Корпоративні облігації можуть випускатися:

а) виключно акціонерними товариствами;

б) підприємствами будь-яких організаційних форм;

в) місцевими органами влади.

28. Власники облігацій підприємств отримують відсотки за ними:

а) в першу чергу, перед виплатою дивідендів за акціями;

б) після виплати дивідендів за простими акціями;

в) після виплати дивідендів за привілейованими акціями;

г) після виплати дивідендів за всіма типами акцій.

29. Виплата відсотків за облігаціями підприємств:

а) здійснюється з чистого прибутку;

б) здійснюється з валового доходу;

в) здійснюється з валового прибутку;

г) відноситься на витрати підприємства.

30. Письмове боргове безумовне зобов'язання встановленої форми, що дає його власнику право вимагати від боржника оплати зазначеної суми грошей у вказаний термін, - це:

а) ощадний сертифікат;

б) облігація;

в) вексель.

31. Погашення облігації передбачає:

а) перехід права власності на облігації за умов купівлі-продажу на біржі;

б) виплату номінальної вартості облігації та доходу за нею у терміни, передбачені умовами емісії облігацій;

в) виплату номінальної вартості облігації та доходу за нею у будь-який термін за рішенням емітента.

32. Платником за казначейськими векселями виступає:

а) Міністерство фінансів України;

б) Національний банк України;

в) Головне Управління Державного казначейства;

г) уповноважені комерційні банки.

33. Власниками депозитного сертифікату Національного банку України можуть бути:

а) фізичні та юридичні особи;

б) виключно юридичні особи;

в) виключно комерційні банки;

г) комерційні банки та небанківські фінансово-кредитні установи,

34. Цінний папір, випущений банком як письмове свідоцтво про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання суми коштів і відсотків після закінчення встановленого терміну, - це:

а) інвестиційний сертифікат;

б) компенсаційний сертифікат;

в) депозитний сертифікат;

г) ощадний сертифікат.

35.Чи можуть комерційні банки здійснювати емісію валютних ощадних сертифікатів?

а) так;

б) ні.

36. Розміщення депозитних сертифікатів Національного банку України здійснюється через:

а) тендер;

б) аукціон;

в) відкриту передплату;

г) закриту передплату серед уповноважених комерційних банків.

37. Функції похідних цінних паперів полягають в:

а) забезпеченні поточних потреб фондового ринку;

б) забезпеченні виконання основними паперами своїх функцій;

в) встановленні ціни на базовий актив;

г) урівноважуванні попиту й пропозиції на строковому ринку.

38. Похідні цінні папери, що забезпечують проникнення основного паперу на іноземні фондові ринки, - це:

а) ф 'ючерси;

б) опціони;

в) варанти;

г) депозитарні розписки.

Практичні завдання

Завдання 1. Встановіть правильну послідовність етапів управління інвестиційним портфелем:

- моніторинг, тобто постійне вивчення і аналіз факторів, які можуть викликати зміни в інвестиційному портфелі, перегляд портфелю;

- оцінка ефективності портфелю цінних паперів;

- вибір інвестиційної політики;

- формування портфеля цінних паперів;

- аналіз ринку цінних паперів, визначення рівня доходу за різними цінними паперами.

Дайте характеристику кожному етапу управління інвестиційним портфелем.

Завдання 2. На українському фінансовому ринку гостро стоїть проблема захисту прав інвесторів та акціонерів. В чому виявляється ця проблема для різних груп інвесторів? Які заходи по захисту прав інвесторів повинні здійснювати держава і самі інвестори?

Завдання 3. Інвестор вкладає власні кошти в якісні цінні папери і переслідує при цьому мету безпечного вкладання. До якого типу інвесторів можна його віднести? Відповідь обґрунтуйте.

Завдання 4. Компанія випустила в обіг 700 тис. акцій, які в теперішній час продають по ринковій ціні 7 грн. за акцію. Розрахуйте капіталізовану вартість акцій.

Завдання 5. Обчисліть доход корпорації на одну акцію (EPS), якщо: чистий прибуток компанії за І півріччя склав 3,6 млн. грн., за ІІ півріччя – 4,920 млн. грн. Кількість акцій – 1600 тис. од. (привілейованих немає). Ринкова ціна звичайних акцій на момент розрахунку складала 1грн. 20 коп./од.