Тема 5 кредитні операції комерційних банків

5.1 Сутність і види банківського кредитування.

5.2 Організація кредитної діяльності банків.

5.3 Плата за кредит та методи ціноутворення за кредитами.

5.4 Основні етапи процесу банківського кредитування.

5.5 Основні умови кредитного договору та процес його оформлення.

Мета. Розглянути теоретичні основи, принципи та види банківського кредитування, ознайомитись із системою організації кредитної діяльності банків, з’ясувати основні етапи процесу банківського кредитування, вивчити основні умови кредитного договору та процес його оформлення.

Ключові терміни: кредитні відносини; кредит; кредитування; кредитор; позичальник; принципи кредитування; кредитний договір; застава; цесія; гарантія; порука; страхування кредитного ризику; гарант; поручитель; кредитна політика.

5.1 Сутність і види банківського кредитування

На сьогоднішньому етапі найважливішу роль у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці відіграє банківський кредит як головне джерело забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності підприємств незалежно від форми власності та сфери господарювання. Незважаючи на те, що кризові явища практично підірвали фінансову стійкість більшості вітчизняних підприємств, внаслідок чого різко скоротилась кількість надійних фірм-позичальників, кредитні операції залишаються головним видом активних операцій комерційних банків, в який вкладається переважна більшість залучених банками ресурсів.

Надання кредиту є специфічною відокремленою формою грошових відносин та має власні особливості, пов'язані з обслуговуванням усього процесу розширеного відтворення та забезпеченням його безперервності.

Об'єктивні відхилення фактичної потреби господарюючих суб'єктів у фінансуванні їх господарської діяльності від наявних вільних ресурсів (надлишку або нестачі), які формують базу кредитних відносин, залежать від багатьох чинників, зокрема: капіталомісткості виробничої діяльності; сезонності виробництва; співвідношення між привабливістю виробництва та тривалістю обігу продукції; коливань цін на продукцію; оборотності дебіторської заборгованості та ін. У зв'язку з цим з'являється можливість поповнювати тимчасову нестачу коштів одних господарюючих суб'єктів за рахунок тимчасового надлишку коштів інших.

Кредит (від лат. - «позика», «борг») як економічна категорія - це сукупність економічних відносин між кредитором та позичальником з приводу поворотного руху вартості. Суб'єктами кредитної угоди можуть виступати будь-які юридично самостійні господарюючі особи або фізичні особи, що вступають у відносини тимчасового запозичення вартості в грошовій або товарній формі. Об'єкт кредитної угоди - позикова вартість, відокремлення якої пов'язано з характером руху від кредитора до позичальника та від позичальника до кредитора. Необхідність повернення позикової вартості позичальником зумовлюється збереженням права на неї кредитора, а забезпечення повернення досягається в процесі використання позикової вартості в діяльності позичальника. При цьому основними стимулюючими моментами, що забезпечують виконання кредитних угод з боку кредитора, є одержання позикового процента, а з боку позичальника — покриття нестачі власних ресурсів і отримання доходу в результаті використання позикової вартості.

Кредит як самостійна економічна категорія виконує важливі функції в економіці. На макроекономічному рівні виділяються перерозподільна функція та функція заміщення готівкових коштів кредитними засобами.

При більш детальному розгляді кредитних відносин можна обґрунтувати виділення більшої кількості функцій, зокрема:

- акумуляцію тимчасово вільних ресурсів;

- розподілення залучених коштів між позичальниками;

- емісійну;

- контрольну та інші.

Не менш важливе значення має виділення меж кредиту як економічного явища, в яких він об'єктивно зберігає свою сутнісну специфіку. Порушення економічно обґрунтованих меж кредиту (тобто надлишкове кредитування, недостатність кредитних вкладень) спричиняє негативний вплив на суспільно-економічні відносини в цілому. Виділяють зовнішні та внутрішні межі кредиту. Зовнішні межі кредиту відображають межі відносин стосовно акумуляції та розміщення кредитних ресурсів у цілому. Вони залежать в основному від таких чинників:

- рівня розвитку виробництва;

- обсягу і структури кредитних ресурсів;

- соціально-економічної політики;

- системи ціноутворення і рівня цін;

- форми кредитних відносин;

- структури кредитної системи;

- фінансового стану суб'єктів кредитування.

Внутрішні межі кредиту відображають припустиму міру окремих форм кредиту в його зовнішніх межах, що зумовлено специфікою прояву різних типів кредитних відносин.

З точки зору виконання основних функцій кредиту, виділяються такі функціональні межі: перерозподільна та емісійна. Перша визначає об'єктивно обґрунтований обсяг кредитних ресурсів. Фактично вона підкреслює глибокий зв'язок операцій з залучення ресурсів і активних операцій банків. Друга означає емісію кредитних коштів, які виділяються під ще не вироблену продукцію, справляючи в результаті вплив на сукупну кількість грошей в обігу. Вона залежить від співвідношення між попитом з боку суспільства на додаткові платіжні засоби і можливостями банківської системи щодо випуску грошей в обіг.

Практичні засади кредитних відносин в Україні, форми кредитів, принципи та умови банківського кредиту регламентуються відповідними нормативними актами НБУ. Банківський кредит - це позичковий капітал банку в грошовій формі, що передається у тимчасове використання на умовах повернення, строковості, платності та забезпеченості.

Кредити, що надаються банком юридичним та фізичним особам, можуть бути класифіковані за наступними базовими критеріями: за строками користування; за об'єктами кредитування; за забезпеченням; за методами кредитування; за методами погашення; за ступенем ризику.

За строками користування розрізняють такі види банківського кредиту:

- короткострокові - з терміном погашення до 1 року;

- довгострокові - з терміном погашення понад 1 рік.

Короткострокові кредити надаються, як правило, для фінансування короткострокових потреб, які виникають у позичальників у зв'язку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.

Довгострокові кредити надаються, як правило, на формування основних фондів, оплату обладнання, фінансування капітальних вкладень, реконструкцію та модернізацію виробництва, капітальне будівництво і таке інше.

За об'єктами кредитування банківські кредити поділяються на кредити:

- в поточну діяльність, що надаються позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах для фінансування поточної діяльності у разі розриву між часом надходження коштів та здійсненням витрат;

- на фінансування експортно-імпортних операцій, що надаються для здійснення операцій з експорту та імпорту товарів і послуг згідно з чинним законодавством;

- в інвестиційну діяльність, що надаються позичальникам на задоволення потреби в коштах, при здійсненні ними інвестиційних вкладень.

До кредитів в інвестиційну діяльність належать:

- кредити на будівництво або освоєння землі та її надр;

- кредити на купівлю нерухомого та рухомого майна (будівель, споруд, землі, обладнання, транспортних засобів та інше);

- фінансовий лізинг;

- кредити на придбання нематеріальних активів, корпоративних і майнових прав, що випливають і авторського права, досвіду та інших інтелектуальних цінностей;

- кредити на придбання «ноу-хау», тобто технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих;

- кредити на придбання права користування землею та її надрами, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інших майнових прав;

- кредити для реалізації довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат, фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил, обробки і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального і екологічного середовища.

З метою захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу у зв'язку з неплатоспроможністю позичальника, банк надає кредити, як правило, за наявності достатнього та ліквідного забезпечення.

За забезпеченням банківські кредити поділяються на забезпечені та незабезпечені (бланкові).

У забезпечення виконання зобов'язань позичальник, згідно договору застави визначеної форми, може надавати в заставу банку майно, майнові права, цінні папери та інші види забезпечення у відповідності з законодавством України. У залежності від предмету застави передбачаються наступні види застави:

- застава нерухомості (іпотека);

- застава цілісних майнових комплексів, яка оформлюється заставою нерухомості та заставою обладнання;

- застава товарів в обороті або у переробці;

- застава рухомого майна (обладнання, транспортні засоби тощо);

- застава цінних паперів;

- застава майнових прав.

У разі необхідності один предмет застави може бути забезпеченням за декількома кредитними договорами.

Забезпечення банківського кредиту порукою або гарантією третьої особи виражається в юридичному оформленні зобов'язання з боку гаранта (поручителя) виконати зобов'язання позичальника перед банком з погашення кредиту, процентів та інших платежів при порушенні умов кредитного договору безпосередньо позичальником.

Гарантом може бути лише банк, страхова організація або інша фінансова установа. Поручителем може бути юридична або фізична особа.

Забезпечення кредиту страхуванням кредитного ризику передбачає укладання трьохсторонньої угоди страхування ризику від непогашення кредиту між банком, страховою організацією та позичальником або договору добровільного страхування відповідальності позичальника перед банком з виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором.

Кредит без будь-якого забезпечення (бланковий) може надаватися банком надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і бездоганну кредитну історію. Незабезпечений кредит може надаватись при короткостроковому кредитуванні (в основному на 1-2 місяці) прибуткових та гарантованих угод позичальника з контрагентами виключно позичальникам, які мають довгострокові ділові відносини з банком, довіряють йому свої фінансові операції, мають високу платоспроможність. Банк має право надавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів. Рішення про надання бланкових кредитів приймається виключно Кредитним комітетом банку (у разі необхідності і узгоджується Спостережною Радою банку). При наданні бланкових кредитів банк може застосовувати підвищену відсоткову ставку.

За методами кредитування розрізняють:

- строковий кредит, що передбачає одноразове списання коштів з позичкового рахунку за цільовим призначенням, передбаченим кредитним договором;

- кредитну лінію, що передбачає багаторазове списання коштів в межах ліміту кредитування, встановленого у кредитному договорі;

- овердрафт.

Позичальнику може бути відкрита одна з двох кредитних ліній: поновлювальна (револьверна) або непоновлювальна.

У випадку відкриття непоновлювальної кредитної лінії, ліміт кредитування встановлюється у вигляді ліміту видачі кредитних коштів, які надаються в обумовленому розмірі на умовах, визначених кредитним договором. Після видачі обумовленої суми кредитування позичальника припиняється.

При відкритті поновлювальної (револьверної) кредитної лінії, ліміт кредитування визначається у вигляді ліміту заборгованості за кредитом. Банк надає кредит позичальнику в межах встановленого ліміту заборгованості за кредитом. У разі часткового або повного погашення кредиту, позичальник може повторно отримати кредит в межах зазначеного ліміту та терміну дії кредитного договору. Заборгованість позичальника у такому випадку не може перевищувати визначений в кредитному договорі ліміт на будь-яку дату його дії.

У разі невиконання позичальником умов кредитного договору банк має право припинити подальше кредитування за відкритою кредитною лінією.

Овердрафт - форма короткострокового кредиту, при наданні якого банк здійснює оплату платіжних документів понад залишок коштів на поточному рахунку позичальника в межах визначеного договором ліміту кредитування. Дебетовий залишок на поточному рахунку позичальника при закритті операційного дня становить заборгованість за овердрафтом. Погашення дебетового сальдо на поточному рахунку овердрафту здійснюється автоматично за рахунок щоденних надходжень на поточний рахунок позичальника.

Овердрафт відкривається найбільш надійним підприємствам, що мають стабільні місячні надходження на поточний рахунок та швидкий обіг коштів. Овердрафт використовується для ліквідації розриву між витратами та надходженнями коштів на поточний рахунок позичальника. Максимальний термін наявності безперервного дебетового сальдо по поточному рахунку позичальника встановлюється за рішенням Кредитного комітету (комісії) банку. Відсоткова ставка за овердрафтом може змінюватися залежно від платоспроможності та надійності клієнта, розміру та терміну надання кредиту, ресурсних можливостей банку тощо.

Після відкриття овердрафту ліміт щомісячно коригується з урахуванням фактичних оборотів клієнта за поточним рахунком та інших фінансових показників.

Овердрафт може відкриватися також фізичним особам за картковими рахунками.

За методами погашення виділяються кредити, які погашаються:

- водночас: погашення позичальником основного боргу за кредитом здійснюється одноразовим платежем на конкретну дату, яка зазначена в кредитному договорі як строк повернення кредиту;

- згідно графіку погашення: основний борг за кредитом погашається частинами протягом усього строку дії кредитного договору. Строки погашення вказуються у кредитному договорі. Погашення може здійснюватися періодично (щомісячно, щоквартально, 1 раз на півріччя, 1 раз на рік та ін.) чи згідно встановленого кредитним договором графіку;

- достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника), що передбачає повне або часткове погашення позичальником заборгованості за кредитом, яке проводиться раніше встановленого кредитним договором строку з ініціативи банку або позичальника. Можливість дострокового погашення повинна бути обумовлена кредитним договором.

За ступенем ризику кредити поділяються на:

- стандартні кредити;

- кредити з підвищеним ризиком (нестандартні).

З метою оцінки рівня ризику в банку за кожною кредитною операцією проводиться класифікація кредитних операцій відповідно до вимог Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління НБУ від 06.07.2000 р. № 279.

Оцінка якості кредитного портфелю та класифікація кредитів за рівнем ризику здійснюється за такими критеріями:

- оцінка фінансового стану позичальника, що дозволяє оцінити кредитоспроможність та визначити відповідний клас надійності позичальника. При цьому проводиться не тільки кількісний аналіз спроможності позичальника погашати зобов’язання за кредитом, але й якісний аналіз, під час якого враховується ділова репутація, ринкова позиція позичальника, його кредитна історія та інші якісні характеристики позичальника;

- стан обслуговування позичальником заборгованості за основним боргом і відсотками (платежами) за ним у розрізі кожної окремої заборгованості;

- рівень забезпечення за кредитною операцією.

Оцінка фінансового стану позичальника проводиться згідно з Постановою Правління НБУ № 279 «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» та Положенням «Про оцінку фінансового стану позичальника», яке має бути розроблене у банку.

У відповідності до визначених критеріїв, кредитні операції за ступенем ризику розподіляються на такі категорії:

- стандартні;

- під контролем;

- субстандартні;

- сумнівні;

- безнадійні.

З огляду на проведену класифікацію кредитного портфелю, банк щомісячно здійснює формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями.

З метою проведення фінансування позичальника шляхом надання великого кредиту та зменшення кредитних ризиків, банк може приймати участь у банківському консорціумному кредитуванні. Створення банківського консорціуму з кредитування здійснюється на підставі відповідного договору, який набуває чинності після виконання певних умов та після його підписання всіма учасниками консорціуму.

Консорціумний кредит може бути наданий:

- шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредиту позичальнику;

- шляхом гарантування загальної суми кредиту головним кредитором або банківським консорціумом;

- шляхом зміни гарантованих банками-учасникам квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших кредиторів для консорціумного кредитування.

Прийняття рішення про участь у консорціумному кредитуванні виноситься виключно Спостережною радою на підставі рішення Кредитного комітету банку.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, кредити в іноземній валюті надаються позичальникам, у якості яких виступають суб'єкти господарювання та фізичні особи, для цільового фінансування конкретного проекту чи господарської операції. Кредити в іноземній валюті надаються банком з урахуванням строків мобілізованих валютних ресурсів. Надання та пролонгація кредитів в іноземній валюті, на строк понад 30 днів, здійснюється виключно за рішенням Кредитного комітету банку.

Допускається часткове або повне конвертування валютних кредитних коштів у гривню на міжбанківському валютному ринку України або в іншу іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України чи на міжнародних валютних ринках згідно з умовами укладених кредитних договорів.

Погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті здійснюється відповідно до умов кредитного договору з урахуванням таких вимог діючого законодавства:

- погашення основної суми заборгованості проводиться у валюті заборгованості;

- погашення процентів здійснюється у валюті заборгованості, якщо інше не передбачене кредитним договором. Умова сплати процентів в національній валюті за валютними кредитами обов'язково вказується в рішенні Кредитного комітету банку.

Банк може відкривати позичальникам кредитну лінію в різних валютах, яка одночасно задовольняє потребу в кредитних коштах для проведення розрахунків як в національній валюті, так і в іноземних валютах. Кредитування в різних валютах в межах однієї кредитної лінії на підставі рішення Кредитним комітетом банку здійснюється з урахуванням таких особливостей:

- кредитування за однією кредитною лінією в різних валютах передбачає надання окремих траншів в різних валютах;

- процентні ставки встановлюються окремо за кожною валютою;

- за договором кредитної лінії в різних валютах ліміт заборгованості встановлюється в одній, конкретно визначеній валюті;

- транші за договором кредитної лінії в різних валютах надаються в межах невикористаного ліміту заборгованості на день надання чергових траншів;

- невикористаний ліміт заборгованості в валюті надання чергового траншу розраховується в валюті чергового траншу за офіційним курсом НБУ до іноземних валют.

Кредити позичальнику можуть надаватись шляхом вексельного кредитування, проведення факторингових та лізингових операцій. Крім того, банк може здійснювати гарантійні операції.

Вексельне кредитування включає в себе операції з врахування (дисконту) векселів та надання кредитів під заставу векселів.

Врахування (дисконт) векселя здійснюється шляхом придбання векселя банком до настання строку платежу за ним у векселедержателя за грошові кошти. Операція полягає у тому, що банк, придбавши вексель, водночас сплачує пред'явнику суму векселя, зменшену на суму дисконту, а платіж за векселем отримує від платника тільки з настанням зазначеного у векселі строку. За достроковий платіж банк отримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь. Враховуючи вексель, банк отримує його у своє розпорядження та стає кредитором-векселедержателем з усіма правами та обов'язками останнього.

Надання кредитів під заставу векселів здійснюється на загальних принципах банківського кредитування.

До послуг кредитного характеру належать факторинг і лізинг.

Факторинг – це комплексна послуга, яка поєднує кредитування банком оборотного капіталу клієнта (постачальника) з його розрахунково-касовим обслуговуванням та страхуванням ризику неплатежів, пов`язаного з невиконанням дебіторами своїх зобов`язань. Факторинг передбачає придбання банком права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов`язаннями третіх осіб перед клієнтом до настання термінів їх погашення. Здебільшого банк купує неоплачені розрахункові документи на поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги. Призначення факторингу - забезпечити своєчасну оплату постачальникові (виконавцеві) за відвантажені товари) виконані роботи чи надані послуги, в короткі терміни рефінансувати дебіторську заборгованість та, як наслідок, прискорити її оборотність.

Факторингова угода передбачає, що постачальник поступається банкові-посереднику правом отримання платежів від платників за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги. Банк-посередник у день подання клієнтом (постачальником) на інкасо рахунків на оплату поставок оплачує їх клієнтові і сам завершує розрахунки з покупцями. Клієнт (постачальник), продавши дебіторський борг, отримує від банку кошти в розмірі 80-90 % від суми боргу, решту 10-20 % від суми боргу банк тимчасово утримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові. За здійснення факторингу з клієнта утримується передбачена договором плата, яка звичайно не перевищує суми оплати процентів за користування кредитом та за надання комісійних послуг.

Розрізняють такі види факторингу:

- за місцем проведення – внутрішній та міжнародний;

- за видом боргових зобов`язань – простий та вексельний;

- за способом кредитування постачальника – попередня оплата й оплата вимог на певну дату;

- за способом обліку рахунків - факторагентські та за партіями товарів;

- за характером участі боржників в угоді – відкритий і закритий (конфіденційний);

- за способом розрахунків з постачальниками – з правом та без права регресу.

Універсальною системою обслуговування клієнтів банком є конвенційний факторинг, коли банк бере на себе не тільки кредитування клієнта до повернення боргу та утримання самого боргу, а й бухгалтерське, інформаційне, рекламне, збутове, страхове та юридичне обслуговування клієнта. За клієнтом зберігаються практичне лише виробничі функції.

Лізинг - це операція, де одна сторона (лізингодавець) передає, або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувача специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Розрізняють лізинг операційний та фінансовий.

Операційний лізинг - це орендні відносини, при яких витрати лізингодавця, пов’язані з придбанням і утриманням майна, котре здається в оренду, не покриваються орендним платежами протягом одного лізингового контракту, тобто строк договору оренди менший від амортизаційного періоду. Це дає можливість лізингодавцеві знову здати таке майно в оренду.

Фінансовий лізинг - операція, де лізингодавець зобов'язується набути у власність майно у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати його у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Однією з форм кредитування є надання гарантій та порук.

Гарантія - це письмове зобов'язання банку погасити борг перед кредитором (бенефіціаром) у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань. Умови, за якими банк надає гарантії, визначаються договором про надання гарантії або гарантійним листом. За надання гарантії клієнт сплачує банку комісійну винагороду. За наданою гарантією банк (гарант) несе додаткову (субсидіарну) відповідальність. Це означає, що кредитор має право пред'явити свої вимоги гаранту по погашенню боргів тільки у випадку неспроможності позичальника виконати свої зобов'язання по договору.

Порука - це зобов'язання банку перед кредитором відповідати за виконання боржником зобов'язань в повному обсязі або в частині, що зазначена у договорі поруки. Порука передбачає солідарну відповідальність поручителя, тобто кредитор має право вимагати від поручителя сплати заборгованості боржника відразу при настанні строку погашення такої заборгованості.

Порядок здійснення вексельного кредитування, факторингових та лізингових операцій, наданих порук та гарантій визначається окремими положеннями банку.