1. Організаційно-правові основи управління у сфері внутрішніх справ

Історично під внутрішніми справами розуміли велику кількість сфер суспільного життя, що не охоплювались поняттям «зовніш­ні» справи Справді, розподіл на внутрішні та зовнішні свідчив, що до перших належать економічна, соціальна, медична, освітянська, правоохоронна та інші складові діяльності держави Своєю чер­гою, говорячи про зовнішні справи, мова йшла виключно про іно­земні, закордонні справи Таке бачення напрямів діяльності дер­жави зберігалося досить довгий час

Сьогоднішній день свідчить про необхідність сприйняття вну­трішніх справ, управління у сфері внутрішніх справ тільки крізь призму діяльності правоохоронних органів, зокрема органів внут­рішніх справ Охорона громадського порядку, забезпечення гро­мадської безпеки, боротьба зі злочинністю, охорона прав, свобод і законних інтересів громадян, убезпечення дорожнього руху - ці та деякі інші завдання і складають суть діяльності органів внут­рішніх справ

Управління у сфері внутрішніх справ - це цілеспрямована організаційна діяльність, спрямована на охорону громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, боротьбу зі злочин­ністю, захист прав, свобод і законних інтересів громадян.

Управління в галузі внутрішніх справ є одним із варіантів управління взагалі, тобто йому притаманні загальні риси управ­ління з боку держави стосовно тієї чи іншої сфери суспільного життя Водночас специфічний характер внутрішніх справ як об'єкта управління обумовлює необхідність виокремлення певних характеристик, що відображають його особливості До характер них ознак управління в галузі внутрішніх справ належать такі

1 Значний обсяг державно-владних повноважень Не випадко­во, коли в підручнику мова йшла про економічну чи соціально-культурну сфери життя, то вживались терміни «адміністративно-правове регулювання» чи «державне регулювання». У рамках же адміністративно-політичної сфери доцільно та обґрунтовано вжи­вається термін «державне управління» (що безпосередньо стосу­ється і до управління у галузі внутрішніх справ), оскільки держава таки має значний об'єм повноважень у зазначеній сфері. Застосу­вання заходів адміністративного примусу до осіб, котрі є правопо­рушниками, або до інших громадян (наприклад, що підозрюються у вчиненні правопорушення) є легітимним, тому що згідно з чин­ним законодавством органи внутрішніх справ мають такі повно­важення.

Значний ступінь централізації. Територія нашої держави, кількість населення обумовлюють необхідність розгалуженої сис­теми органів внутрішніх справ. Водночас, із метою забезпечення якісного управління, система є централізованою. Ця характерна ознака ілюструється тим, що на території областей України органи внутрішніх справ представлені управліннями (Головними управ­ліннями) Міністерства внутрішніх справ України. Керівників управлінь призначає на посаду Міністр внутрішніх справ України.

Переважно профілактична спрямованість діяльності. Знач­ний обсяг повноважень органів внутрішніх справ торкається про­філактичної (попереджувальної) діяльності. Дільничні інспектори міліції, патрульна служба, Державна служба охорони при МВС, підрозділи судової міліції «Грифон» тощо в переважній більшості зайняті попередженням вчинення правопорушень. Для держави і суспільства більш вигідно провадити профілактику правопору­шень, ніж їх розслідування, пошук порушників, ліквідацію негатив­них наслідків.

Головним органом у системі державного управління внутрішні­ми справами є Міністерство внутрішніх справ України (далі -МВС України). Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2006 р. № 1383 було затверджено Положення про МВС України. Водночас, Президент України своїм Указом від 31 жовт­ня 2006 р. № 909/2006 призупинив дію зазначеної постанови з мотивуванням про те, що Положення не узгоджується з нормами Конституції та законів України, актів Президента України. Тому фактично на сьогоднішній день легітимним є Положення про МВС України, затверджене Указом Президента України від 17 жовтня 2000 р. № 1138/2000. Згідно з ним, МВС України є центральним органом виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод гро­мадян, інтересів суспільства і держави від протиправних пося­гань, ведення боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охорони та оборони особливо важливих державних об'єк­тів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України Загальна чисельність МВС України (за винят­ком чисельності внутрішніх військ МВС України, складає 324 400 осіб, у тому числі 240 200 осіб рядового і начальницького складу За рахунок Державного бюджету України утримуються 190 500 працівників органів внутрішніх справ Гранична чисель­ність працівників центрального апарату МВС становить 3800 осіб Основними завданнями МВС України є

організація і координація діяльності органів внутрішніх справ щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і дер­жави від протиправних посягань, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки,

участь у розробленні та реалізації державної політики щодо боротьби із злочинністю,

забезпечення запобігання злочинам, їх припинення, розкрит­тя і розслідування, розшук осіб, які вчинили злочини, вжиття за­ходів до усунення причин і умов, що сприяють вчиненню право­порушень,

організація охорони та оборони внутрішніми військами особ­ливо важливих державних об'єктів,

забезпечення реалізації державної політики з питань грома­дянства,

забезпечення проведення паспортної, реєстраційної та мігра­ційної роботи,

організація роботи, пов'язаної з убезпеченням дорожнього руху,

здійснення на договірних засадах охорони майна всіх форм власності

Одними з головних чинників управління в галузі внутрішніх справ є охорона громадського порядку та забезпечення громадсь­кої безпеки Ці явища є взаємопов'язаними між собою і, відповідно, складають одну з найгочовніших цілей діяльності органів внутрішніх справ Адже що краще здійснюється діяльність стосовно громадського порядку та громадської безпеки, то менш вірогідно скоєння злочинів, інших правопорушень, тим більш захищеними відчувають себе громадяни. Даючи визначення, слід вказати, що громадський порядок - це частина суспільних відносин, що склалися переважно в громадських місцях, метою яких є під­тримка особистої безпеки громадян, суспільного спокою, забез­печення нормальних умов для функціонування державних і гро­мадських організацій, для праці та відпочинку громадян. В основі забезпечення громадського порядку лежить його охорона. Своєю чергою, основну роль у забезпеченні громадського порядку відіграють органи внутрішніх справ. Від злагодженої дії багатьох структурних елементів системи органів внутрішніх справ залежить стан громадського порядку. Водночас основним елементом охоро­ни громадського порядку є діяльність міліції громадської безпе­ки - одного з підрозділів міліції.

Громадська безпека - стан захищеності життєво важливих інтересів держави та суспільства, який характеризується відсут­ністю загроз нормальному функціонуванню державних і громад­ських організацій звичайному ритму життя пересічних громадян. Громадська безпека є похідним від терміна «безпека» і характеризує його основну сторону—рівень захищеності суспільства.

Громадська безпека базується на дотриманні й виконанні спеці­альних правових та організаційно-технічних норм. В основі охоро­ни громадської безпеки лежать дії, направлені на запобігання таким явищам, як стихійні лиха, техногенні катастрофи, пожежі, загрози джерел підвищеної небезпеки та ін. Тож можна вказати, що громад­ський порядок і громадська безпека є взаємопов'язаними явищами, які спрямовані на досягнення спільної єдиної мети - такого позити­вного стану суспільства, який унеможливлює (в ідеалі) чи робить мінімально можливим виникнення небезпек як перед суспільством, так і перед окремими громадянами.

Слід зазначити, що в державі діяльність, спрямовану на охоро­ну громадського порядку та забезпечення громадської безпеки здійснюють підрозділи громадської безпеки. У широкому розу­мінні до блоку громадської безпеки МВС України входять такі складові (рис. 20.1).

Задля об'єктивності необхідно вказати, що охорону громадського порядку згідно з чинним законодавством можуть здійснювати також спеціально уповноважені громадські організації. Йдеться про гро­мадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону (далі - громадські формування). Однією з головних їхніх функцій (що видно навіть з назви) є охорона громадського порядку.

Рис 20.1. Складові блоку міліції громадської безпеки МВС України

Підставами для створення таких формувань є те, що громадяни України відповідно до Конституції України мають право створю­вати в установленому законодавством порядку громадські об'єд­нання для участі в охороні громадського порядку, сприяння пра­воохоронним органам у запобіганні та припиненні адміністратив­них правопорушень і злочинів, захисті життя та здоров'я грома­дян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин Громадські формування можуть бути створені на засадах громадської самодіяльності як зведені загони громадських формувань, спеціалізовані загони (групи) сприяння міліції, асоціації громадських формувань тощо

Громадські формування створюються і діють у взаємодії з правоохоронними органами, додержуючись принципів гуманіз­му, законності, гласності, добровільності, додержання прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридич­них осіб, рівноправності членів цих формувань Координацію діяльності громадських формувань здійснюють відповідно місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування Повсякденна (оперативна) діяльність таких формувань організовується, спрямовується і контролюється відповідними органами внутрішніх справ Громадські формування не мають права займатися підприємницькою або іншою діяльністю з метою одержання прибутку

Основними завданнями громадських формувань у сфері охоро­ни громадського порядку є надання допомоги органам внутрішніх справ у забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки, запобіганні адмініст­ративним проступкам і злочинам;

інформування органів та підрозділів внутрішніх справ про вчинені або ті, що готуються, злочини, місця концентрації злочин­них угруповань;

сприяння органам внутрішніх справ у виявленні і розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від злочинних пося­гань; участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьбі з дитячою бездоглядністю і правопорушеннями неповнолітніх (За­кон України від 22 червня 2000 р. № 1835-Ш «Про участь грома­дян в охороні громадського порядку і державного кордону»).

Громадські формування з охорони громадського порядку прова­дять свою діяльність під контролем органів внутрішніх справ, напри­клад, у вигляді спільного з працівниками органів внутрішніх справ патрулювання і виставлення постів на вулицях, майданах, залізнич­них вокзалах, в аеропортах, морських і річкових портах, у місцях компактного проживання громадян, розташування підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, участі в забезпеченні охо­рони громадського порядку під час проведення масових заходів.

Нормативно-правовою базою державного управління в галузі внутрішніх справ є положення таких документів:

Закон України від 20 грудня 1990 р. № 565-ХІІ «Про міліцію»;

Закон України від 18 лютого 1992 р. № 2135-ХП «Про оперативно-розшукову діяльність»;

Закон України від 26 березня 1992 р. № 2235-ХІІ «Про внут­рішні війська Міністерства внутрішніх справ України»;

Закон України від 22 червня 2000 р. № 1835-Ш «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону»;

Закон України від 22 лютого 2006 p. № 3460-IV «Про Дисцип­лінарний статут органів внутрішніх справ України»;

Указ Президента України від 17 жовтня 2000 р. № 1138/2000 «Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України»;

Указ Президента України від 22 січня 2001 р. № 29/2001 «Про утворення місцевої міліції»;

постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576 «Про затвердження Положення про дозвільну систему»;

наказ МВС України від 20 жовтня 2003 р. № 1212 «Про за­твердження Положення про службу дільни

2. Система органів внутрішніх справ України Основними завданнями МВС України згідно з Положенням про нього є організація та координація діяльності ОВС щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства й держави від протиправних посягань, охорона громадського порядку та забезпечення безпеки громадян. Видами правоохоронної діяльності органів системи МВС є профілактична, оперативно-розшукова, кримінально-процесуальна, виконавча, охоронна (на договірних засадах) і організаційно-правова. Міністерство внутрішніх справ України та підпорядковані йому органи мають широкі повноваження для виконання завдань правоохоронної діяльності. Статус МВС як однієї з головних "силових" структур у державі є небезпідставним. МВС, зокрема, має право одержувати від міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій відомості, необхідні для виконання покладених на нього завдань. Жодне з міністерств України, крім Міністерства фінансів і Міністерства статистики, таких повноважень не має. Важливим також є те, що на основі й на виконання чинного законодавства України МВС у межах своїх повноважень видає накази, самостійно організовуючи й контролюючи їх виконання, а за потреби видає разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади та місцевими державними адміністраціями спільні акти (наприклад, з питань порядку обліку випадків звернень до медичних установ і міськрайлікорганів внутрішніх справ громадян з тілесними ушкодженнями кримінального характеру, організації спільного патрулювання співробітників ОВС і військовослужбовців Збройних Сил України тощо). Рішення МВС з питань безпеки дорожнього руху, діяльності дозвільної системи (адміністративно-виконавчої структури, що здійснює контроль за придбанням, зберіганням і використанням зброї та вибухових речовин, реєстрацію мисливських товариств тощо), інших, визначених чинним законодавством питань, є обов'язковими для центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій. Ефективність внутрішньої політики взагалі, як і такого її складника, яким є правоохоронна діяльність, багато в чому залежить від організації управлінського процесу, рівня відповідальності та керівної ролі МВС. Міністерство внутрішніх справ як керівний орган системи ОВС бере участь у розробці та реалізації державної політики щодо боротьби зі злочинністю, забезпечує на всіх рівнях запобігання злочинам, їх припинення, розкриття й розслідування, організовує розшук осіб, які вчинили злочини, вживає заходів щодо усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень. Систему ОВС України будують відповідно до цієї мети та напрямів їх діяльності. Останні поділяються на три групи: основні, забезпечувальні та загального керівництва. До основних напрямів діяльності (далі - функцій) ОВС належать: гарантування особистої безпеки громадян, захист їхніх прав, свобод і законних інтересів; забезпечення охорони громадського порядку; запобігання, припинення злочинів та інших правопорушень; своєчасне виявлення, розкриття й розслідування злочинів і .розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання адміністративних стягнень; гарантування тощо. Функції забезпечення спрямовано на забезпечення ефективної діяльності органів внутрішніх справ. До них належать матеріально-технічне постачання, фінансове забезпечення, забезпечення умов , праці співробітників зазначених органів тощо. Функції загального керівництва забезпечують ефективність управління органами системи МВС України в процесі забезпечення громадського порядку та боротьби зі злочинністю в державі. Відповідно до цього система ОВС України включає в себе такі групи структурних підрозділів: - галузеві служби (підрозділи), які реалізують основні функції зазначених органів, а саме: міліція, слідчі апарати, внутрішні війська; - функціональні служби (підрозділи), які виконують забезпечувальні функції цих органів: кадрові, фінансово-економічні, господарські, медичної служби; - загального керівництва: керівники служб (підрозділів), штаби, чергові частини, інформаційно-аналітичні центри, апарат міністра. Певні особливості щодо управління та функціонування має система ОВС на транспорті, яку побудовано з урахуванням специфіки забезпечення охорони громадського порядку й боротьби зі злочинністю на залізничному, повітряному, морському й річковому транспорті. На магістралях української залізниці (Північно-Західній, Південній, Придністровській, Одеській, Донецькій і Львівській) діють шість управлінь внутрішніх справ, які централізовано підпорядковані МВС України, на великих залізничних станціях - лінійні відділи Управління Міністерства внутрішніх справ (УМВС), на інших об'єктах залізниці - відділення міліції. Система органів внутрішніх справ на залізничному транспорті підпорядковується Департаменту транспортної міліції МВС України (ДТМ МВС України) на чолі з начальником департаменту, якого призначають на посаду наказом Міністра внутрішніх справ України. У великих аеропортах, морських і річкових портах функціонують відділи внутрішніх справ, підпорядковані територіальним УМВС областей, міст. До складу ОВС на транспорті входять усі основні галузеві служби (за винятком державної автомобільної), паспортні підрозділи та деякі інші. На окремих промислових підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов'язано з особливим режимом роботи (оборонний характер, особливо висока технічна небезпека виробництва та низка інших), створюють відділи внутрішніх справ для Роботи на закритих об'єктах. Система органів внутрішніх справ водночас управляє та управляється, тобто фактично виступає як об'єкт і суб'єкт управління. Результативність функціонування підрозділів і служб органів внутрішніх справ багато в чому залежить від ефективного управління ними. Як різновид державного управління воно має забезпечувати взаємодію систем, підрозділів і служб органів внутрішніх справ як єдиного цілого з метою виконання поставлених перед ними завдань у сфері внутрішніх справ держави. Процес управління органами внутрішніх справ становить єдину систему взаємопов'язаних і в певному порядку виконуваних дій, які можна розглядати як його елементи або стадії. Він визначає динаміку реалізації цілей управління через систему дій операцій, які змінюються, розвиваються та вдосконалюються. В процесі управління виявляють цілі та зумовлені ними завдання й функції органу внутрішніх справ. Цьому процесу притаманні безперервність, циклічність, його здійснюють водночас у різних напрямах. Систему ОВС очолює Міністерство внутрішніх справ України - центральний орган державної виконавчої влади, до складу якого входять керівництво, апарат Міністра, Головний штаб (на правах Департаменту), департаменти, головні управління, управління, центри, відділи за напрямами його діяльності. Система місцевих органів внутрішніх справ включає в себе такі структурні елементи: управління (головні управління) внутрішніх справ МВС України в Криму, в областях, містах, відділи (управління) внутрішніх справ у районах (районні в містах) і лінійні відділи (управління) внутрішніх справ. Управління (головні управління) внутрішніх справ МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі створюють відповідно до чинного законодавства України. Вони безпосередньо на місцях здійснюють функції виконавчої влади в галузі внутрішніх справ, виконуючи поставлені перед ними завдання через підпорядковані їм відповідні служби та міські, районні відділи (управління) внутрішніх справ. Управління (головні управління) внутрішніх справ МВС України є апаратом, що безпосередньо виконує завдання по боротьбі зі злочинністю, охороні громадського порядку в межах наданих їм Повноважень, їх очолюють начальники, яких призначають на посаду наказом Міністра внутрішніх справ України. Основними формами управлінської діяльності зазначених органів є: видання наказів, інструкцій та вказівок, затвердження планів заходів, здійснення контрольних функцій, проведення семінарів-нарад, зборів тощо. Кожна галузева служба (підрозділ) має певну внутрішню структуру, яку формують відповідно до виконуваних нею завдань і функцій. Зокрема, до складу управління (головного управління) внутрішніх справ МВС України входять відділи (управління): карного розшуку; державної служби по боротьбі з економічною злочинністю; по боротьбі з організованою злочинністю; адміністративної служби міліції; державної автомобільної інспекції; організації роботи дільничних Інспекторів міліції; слідчі підрозділи; підрозділи дізнання; державної служби охорони; штабні підрозділи; паспортної роботи; реєстраційної і міграційної роботи та інші. Міські (районні) відділи (управління) внутрішніх справ практично реалізують загальні для всіх ланок завдання, які визначено законами України, указами Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також актами органів місцевого самоврядування. На основі законів і підзаконних актів МВС України шляхом видання наказів (інструкцій) визначає форми й методи діяльності апаратів внутрішніх справ на місцях для виконання поставлених завдань. Місцевим органам внутрішніх справ належить провідна роль у охороні громадського порядку, боротьбі зі злочинністю, оскільки безпосередньо вони своїми силами й засобами забезпечують порядок у громадських місцях, запобігають правопорушенням і припиняють їх. Структура міських і районних відділів (управлінь) внутрішніх справ відповідає їхнім основним функціям, її визначено штатними розписами, в яких дається найменування посад, чисельність і посадові оклади. Міністерство внутрішніх справ України в межах штатної чисельності та фонду заробітної плати затверджує штати відповідних органів внутрішніх справ. Керують міськими, районними відділами (управліннями) начальники, яких призначають на посаду наказом начальника УВС (ГУВС) за узгодженням з МВС України. До складу відділів (управлінь) місцевих органів внутрішніх справ входять: штаб, відділ (відділення) карного розшуку, відділ служби по боротьбі з економічною злочинністю, слідчий підрозділ, підрозділ державної автомобільної інспекції, паспортні служби, інспекція виправних робіт, служба дільничних інспекторів міліції. При відділах (управліннях) внутрішніх справ наявні також відділи (управління) державної служби охорони. Міські й районні відділи (управління) внутрішніх справ у своєму складі можуть мати відділення міліції, які обслуговують певну територію й побудовані за галузевим принципом, їхні співробітники, виходячи з галузевого поділу, працюють за відповідними напрямами.

3. Завдання МВС

Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МВС України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також з питань формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

2. МВС України у своїй діяльності керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

3. Основним завданням МВС України є формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

4. Міністерство відповідно до покладених на нього завдань:

1) розробляє та подає в установленому порядку на розгляд Президентові України та Кабінетові Міністрів України проекти законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України;

2) погоджує проекти законів, інших актів законодавства, які надходять для погодження від інших міністерств та центральних органів виконавчої влади;

3) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його удосконалення та в установленому порядку подає їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України;

4) розробляє проекти державних програм з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю, безпеки дорожнього руху та міграції;

5) організовує діяльність головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, районних, районних в містах, міських управлінь (відділів), лінійних управлінь (відділів) (далі - органи внутрішніх справ) і внутрішніх військ МВС України та здійснює управління ними, зокрема під час забезпечення охорони громадського порядку;

6) у межах компетенції, визначеної законодавством, надає соціальну та правову допомогу громадянам, сприяє державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків;

7) приймає заяви, повідомлення про правопорушення, що скоєні або готуються, а також про інші події від фізичних осіб, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

8) організовує здійснення органами внутрішніх справ заходів із виявлення, розкриття та припинення злочинів;

9) у межах компетенції, визначеної законодавством, організовує та здійснює оперативно-розшукову діяльність;

10) у межах компетенції, визначеної законодавством, бере участь у боротьбі з тероризмом, організованою злочинністю, корупцією та у запобіганні легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

11) у межах повноважень бере участь у заходах із протидії злочинності на транспорті;

12) забезпечує в межах компетенції, визначеної законодавством, протидію поширенню наркоманії, боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

13) організовує і проводить розшук громадян у випадках, передбачених законодавством України та міжнародними договорами;

14) здійснює провадження досудового слідства і дізнання в кримінальних справах та провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів у межах визначеної підслідності;

15) уживає заходів з організації конвоювання, а також у випадках, визначених законодавством, утримання затриманих, узятих під варту осіб під час досудового слідства, підсудних (засуджених) осіб на вимогу судових органів;

16) забезпечує безпеку осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві;

17) організовує проведення судової експертизи в кримінальних, адміністративних, цивільних та господарських справах, а також досліджень у позасудовому провадженні за матеріалами оперативно-розшукової діяльності та інших процесуальних дій;

18) здійснює відповідно до законодавства оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;

19) забезпечує в установленому порядку участь спеціалістів Експертної служби МВС України в оперативно-розшукових заходах, слідчих та інших процесуальних діях;

20) веде базу даних реєстру атестованих судових експертів Експертної служби МВС України, у встановленому порядку передає інформацію до державного Реєстру атестованих судових експертів;

21) організовує роботу Експертно-кваліфікаційної комісії МВС України із присвоєння, позбавлення та підтвердження особам кваліфікації судового експерта з правом проведення певного виду судової експертизи, присвоєння чи позбавлення кваліфікаційних класів судового експерта, а також роботу з надання та позбавлення права участі як спеціаліста у проведенні слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, надання, позбавлення та підтвердження права самостійного проведення спеціальних вибухотехнічних робіт та видає відповідні свідоцтва;

22) забезпечує підготовку, перепідготовку, спеціалізацію та підвищення кваліфікації судових експертів, спеціалістів-криміналістів і спеціалістів-вибухотехніків за напрямками діяльності;

23) організовує інформаційно-аналітичну діяльність органів внутрішніх справ, формує довідково-інформаційні фонди, веде оперативно-пошукові та криміналістичні обліки, здійснює обробку персональних даних, у межах своїх повноважень складає статистичну інформацію, забезпечує режим доступу до інформації, надає інформаційні послуги;

24) здійснює профілактичні заходи з дітьми, які перебувають на обліку в органах внутрішніх справ, а також щодо запобігання злочинам та іншим правопорушенням, уносить відповідному державному органу, громадській організації або посадовій особі подання про вжиття заходів для усунення причин та умов, що сприяють учиненню правопорушень;

25) вживає заходів щодо виявлення та припинення адміністративних правопорушень, забезпечує здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ;

26) у випадках, передбачених законодавством, приймає рішення про накладення адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання;

27) у межах компетенції бере участь у здійсненні державної охорони органів державної влади України та посадових осіб;

28) у межах компетенції вживає заходів щодо запобігання та припинення насильства в сім'ї;

29) у межах компетенції вживає заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності, правопорушенням серед дітей, а також здійснення розшуку дітей, які зникли безвісти;

30) здійснює в межах, визначених законодавством, контроль за дотриманням вимог законодавства щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, здійснює в межах компетенції заходи соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі;

31) у межах компетенції бере участь у здійсненні заходів, спрямованих на соціальну адаптацію осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі;

32) забезпечує в передбачених законодавством випадках виконання постанов прокурорів, суддів, слідчих, органів дізнання;

33) забезпечує відповідно до законодавства функціонування дозвільної системи;

34) затверджує порядок придбання, видачі громадським формуванням з охорони громадського порядку і державного кордону спеціальних засобів індивідуального захисту і самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої і подразнюючої дії, та їх зберігання;

35) у межах повноважень, визначених законодавством, здійснює державне регулювання у сфері поводження з вибуховими матеріалами;

36) у межах наданих повноважень забезпечує безпеку дорожнього руху;

37) здійснює державну реєстрацію та облік транспортних засобів і видає відповідні реєстраційні документи;

38) у межах, визначених законодавством, здійснює державний контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів, які регламентують питання перевезення пасажирів чи вантажів, технічного стану транспортних засобів, будівництва, реконструкції і ремонту автомобільних доріг, вулиць і об'єктів дорожнього сервісу, торгівлі транспортними засобами та підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів;

39) у порядку, визначеному законодавством, створює та веде реєстр закладів, які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а також здійснює державний контроль за додержанням ними вимог законодавства у цій сфері;

40) приймає іспити на право керування транспортними засобами і видає посвідчення водія;

41) дає дозволи на дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів з надгабаритними, великоваговими вантажами, а також інші документи у сфері безпеки дорожнього руху;

42) веде облік торговельних організацій, підприємств-виробників та суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, що реалізують транспортні засоби або номерні складові частини до них;

43) взаємодіє з органами державної влади з питань соціального захисту та пенсійного забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України та членів їх сімей;

44) організовує систему психологічного забезпечення працівників органів внутрішніх справ та внутрішніх військ МВС України і забезпечує її функціонування, здійснює психологічний відбір кандидатів на службу в органах внутрішніх справ і навчання у вищих навчальних закладах системи МВС України;

45) веде військовий реєстр працівників, пенсіонерів органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, членів їх сімей, що брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

46) забезпечує в системі МВС України внутрішню безпеку;

47) визначає основні напрями розвитку науки і освіти з питань діяльності МВС України, бере участь у проведенні відповідних наукових, науково-дослідних, кримінологічних і соціологічних досліджень, а також у розробленні за їх результатами науково-практичних пропозицій, методичних рекомендацій;

48) у межах компетенції здійснює управління навчальними закладами, що перебувають у сфері управління МВС України;

49) організовує і координує роботу з упровадження в практику досягнень науки і передового досвіду, забезпечує розроблення нових видів озброєння, спеціальних, технічних і криміналістичних засобів для органів внутрішніх справ та внутрішніх військ МВС України;

50) організовує в межах компетенції науково-методичне забезпечення судово-експертної діяльності;

51) забезпечує у випадках, передбачених законодавством, ліцензування окремих видів господарської діяльності;

52) організовує на договірних засадах охорону власності, фізичних осіб, а також забезпечує охорону громадського порядку під час проведення масових заходів комерційного характеру за кошти осіб, які їх проводять;

53) забезпечує охорону особливо важливих і режимних об'єктів, важливих державних об'єктів і спеціальних вантажів, об'єктів на комунікаціях, об'єктів, які підлягають обов'язковій охороні органами внутрішніх справ, забезпечує відповідно до наданої компетенції охорону дипломатичних представництв і консульських установ на території України;

54) бере участь у формуванні науково-технічної політики держави у сфері діяльності органів внутрішніх справ;

55) забезпечує міжнародне співробітництво, бере участь у розробленні проектів та укладенні міжнародних договорів України з питань боротьби зі злочинністю та інших питань, що належать до його компетенції, забезпечує в межах своїх повноважень виконання укладених міжнародних договорів України;

56) здійснює представництво України в Міжнародній організації кримінальної поліції - Інтерполі, забезпечує виконання зобов'язань, що випливають із членства України в зазначеній міжнародній організації;

56-1) організовує взаємодію правоохоронних та інших державних органів України з органами Інтерполу, Європейським поліцейським офісом (Європол), а також компетентними органами інших держав з питань, що належать до сфери діяльності Інтерполу та Європолу;

{ Пункт 4 доповнено підпунктом 56-1 згідно з Указом Президента N 462/2012 ( 462/2012 ) від 31.07.2012 }

56-2) ініціює проведення в інших державах за запитами правоохоронних органів України та організовує на території України за запитами правоохоронних органів держав - членів Інтерполу розшук осіб, які переховуються від органів слідства, суду, ухиляються від відбування кримінального покарання, а також безвісно відсутніх осіб;

{ Пункт 4 доповнено підпунктом 56-2 згідно з Указом Президента N 462/2012 ( 462/2012 ) від 31.07.2012 }

56-3) здійснює прийом-передачу осіб, щодо яких у встановленому порядку прийнято рішення про видачу (екстрадицію), тимчасову видачу, транзитне перевезення, тимчасову передачу або передачу для подальшого відбування призначеного покарання;

{ Пункт 4 доповнено підпунктом 56-3 згідно з Указом Президента N 462/2012 ( 462/2012 ) від 31.07.2012 }

56-4) використовує та надає іншим правоохоронним органам України доступ до автоматизованих інформаційно-телекомунікаційних систем і банків даних Генерального секретаріату Інтерполу, а також вносить до них відповідну інформацію правоохоронних органів України;

{ Пункт 4 доповнено підпунктом 56-4 згідно з Указом Президента N 462/2012 ( 462/2012 ) від 31.07.2012 }

57) забезпечує участь миротворчого персоналу з числа працівників органів внутрішніх справ у міжнародних миротворчих операціях, здійснює оперативне управління та контроль за його діяльністю;

58) організовує та здійснює відбір, підготовку і навчання кандидатів для направлення до складу миротворчого персоналу з числа працівників органів внутрішніх справ;

59) надає практичну допомогу державним органам ветеринарної медицини в організації та здійсненні контролю і нагляду за виконанням вимог ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики, локалізації та ліквідації карантинних хвороб тварин;

60) забезпечує у випадках, передбачених законодавством, захист державних і власних інтересів в органах державної влади та органах місцевого самоврядування;

61) у порядку та у способи, передбачені законодавством, інформує щодо здійснення державної політики у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, боротьби зі злочинністю, захисту економіки та об'єктів права власності, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, безпеки дорожнього руху;

62) здійснює контроль у межах компетенції за дотриманням вимог режиму радіаційної безпеки в спеціально визначеній зоні радіаційного забруднення;

63) бере участь в межах компетенції, визначеної законодавством, у стандартизації, метрологічному забезпеченні, підтвердженні відповідності встановленим вимогам продукції спеціального призначення (робіт, послуг), яка надходить до органів внутрішніх справ;

64) організовує та забезпечує високу бойову і мобілізаційну готовність та мобілізацію органів внутрішніх справ та внутрішніх військ МВС України;

65) організовує спеціальні та військові перевезення в межах України в інтересах органів внутрішніх справ або внутрішніх військ МВС України, а також на підставі рішень Кабінету Міністрів України та міжвідомчих угод - в інтересах відповідних органів державної влади;

66) у межах своїх повноважень організовує та здійснює заходи щодо рятування людей, забезпечення їх безпеки, охорони майна в разі стихійного лиха, аварій, пожеж, катастроф, а також щодо ліквідації їх наслідків;

67) уживає відповідно до законодавства заходів щодо забезпечення правового і соціального захисту осіб рядового і начальницького складу та працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців та працівників внутрішніх військ МВС України, пенсіонерів із числа військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, членів їхніх сімей, розробляє пропозиції з цих питань і вносить їх на розгляд відповідних органів;

68) здійснює в межах компетенції державний нагляд за охороною праці в органах внутрішніх справ;

69) забезпечує експлуатацію та функціонування системи зв'язку МВС України;

70) забезпечує в межах компетенції криптографічний захист інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом;

71) розробляє та закріплює у відповідних відомчих нормативно-правових актах та технічній документації (конструкторській, технологічній, програмній документації, технічних умовах, документах зі стандартизації, інструкціях) обов'язкові умови в галузі технічного регулювання щодо продукції, яка необхідна для потреб органів внутрішніх справ, а також щодо процесів проектування, виробництва, будівництва, монтажу, наладки, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації та утилізації зазначеної продукції;

72) здійснює заходи щодо забезпечення протипожежної безпеки в апараті МВС України, в органах внутрішніх справ, на підприємствах, в установах, організаціях, що належать до сфери управління МВС України, а також на територіях, на яких вони розташовані;

73) веде і формує автоматизовану електронну базу даних Єдиного реєстру об'єктів державної власності, що належать до сфери управління МВС України;

74) затверджує у випадках, передбачених законодавством, правила виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку;

75) організовує і здійснює в установленому порядку матеріально-технічне та ресурсне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ, установ і організацій, що належать до сфери його управління, внутрішніх військ МВС України, у тому числі приміщеннями, полігонами, засобами зв'язку, транспортними засобами, озброєнням, спеціальними засобами, пально-мастильними матеріалами, обмундируванням, іншими видами матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання покладених на них завдань;

76) здійснює:

ремонт, обслуговування озброєння, транспорту, засобів зв'язку, приміщень, що надані МВС України для виконання покладених на нього завдань, контролює правильність використання матеріально-технічних ресурсів і коштів органами внутрішніх справ, внутрішніми військами МВС України, підприємствами, установами і організаціями, що належать до сфери його управління;

будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт об'єктів, що належать до сфери управління МВС України;

77) розробляє, організовує і здійснює профілактичні, лікувальні, оздоровчі та реабілітаційні заходи, спрямовані на охорону і зміцнення здоров'я працівників та військовослужбовців, членів їхніх сімей, державних службовців і пенсіонерів системи МВС України; здійснює управління закладами охорони здоров'я, що належать до сфери управління МВС України;

78) організовує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю МВС України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються;

79) утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, формує кадровий резерв на посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МВС України;

80) виконує у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління;

81) здійснює інші повноваження, визначені законами України та пов'язані з виконанням покладених на нього Президентом України завдань.

4. Служба в органах внутрішніх справ

Служба в органах внутрішніх справ — різновид державної служби, що протікає в спеціалізованому органі виконавчої влади і здійснюється спеціально уповноваженими суб'єктами з метою реалізації функцій держави в практичній юридичній діяльності. Вона має всі риси і принципи державної служби як різновиду професійної служби.

Співробітник органів внутрішніх справ відповідає за свою діяльність перед особою і суспільством, що означає забезпечення простору для самоорганізації і становлення інститутів громадянського суспільства. Він виступає у відносинах із населенням як професійний управлінський робітник, безпосередній представник державної влади, носій державно-владних повноважень. Організована і функціонуюча на демократичних правових засадах державна служба є найважливішою державно-правовою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Кожна із структур системи ОВС та їх співробітники мають певне службове призначення. Специфіка цілей і завдання служби, правового статусу співробітника підрозділів органів внутрішніх справ, характер службово-трудової функції, правове регулювання праці державних службовців органів внутрішніх справ, їх повноваження і відповідальність визначені в законодавстві.

Співробітник органів внутрішніх справ у кожному державному органі повинен працювати на однаково високому професійному рівні, застосовувати однакові засоби і методи вирішення правоохоронних завдань, мати рівні соціально-економічні і трудові права (при різних посадових повноваженнях і зарплаті), поступати на службу, проходити і припиняти її на підставі єдиних організаційно-правових норм і правил.

Правову основу служби в органах внутрішніх справ складають Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти, у тому числі нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, акти органів місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, статути органів внутрішніх справ.

Конституційно-правові засади державної служби співробітника ОВС - - ті самі, що і будь-якого державного службовця. Підвищення рівня правових засад державної служби до конституційного закріплення свідчить про зростання її ролі і значення для формування громадянського суспільства і побудови демократичної, соціальної, правової держави. Державна служба співробітника органів внутрішніх справ споконвічне покликана бути соціальною і правовою, орієнтованою на принципи гуманізму і відповідальності.

У Конституції України не названий співробітник внутрішніх справ як носій державної служби. Це не означає, що система ОВС позбавлена конституційності. її конституційність оцінюється насамперед двома критеріями: відповідністю ОВС тим положенням, що закріплені в Конституції України; законністю процедури заснування ОВС. Більше десяти статей Конституції України, присвячені безпосередньо питанням організації і функціонування державної служби, мають на увазі усіх її носіїв, у тому числі і співробітників органів внутрішніх справ. Отже, служба в ОВС ґрунтується на правах, обов'язках і відповідальності, однаково загальних для всієї системи державної служби.

Водночас службі в ОВС властива низка специфічних ознак. Тут служба є не цивільною, а воєнізованою, що накладає відбиток на професійну працю співробітника ОВС. Воєнізований характер служби значною мірою визначає її спеціальний статус.

Специфічні ознаки служби співробітника органів внутрішніх справ:

1)  виконує особливі, охоронні завдання;

2)  застосовує державний примус;

3)  виконує службову роботу зі зброєю в руках;

4)  при вступі на службу має відповідати низці спеціальних вимог;

5)  суворо дотримується ієрархії по службі.

Так, ст. 20 Закону України «Про міліцію» чітко встановлює: «Робітник міліції при виконанні покладених на нього обов'язків керується лише законом, діє в його межах і підкоряється своїм безпосереднім і прямим начальникам. Ніхто не вправі зобов'язати працівника міліції виконувати обов'язки, не передбачені чинним законодавством»;

6)  має спеціальний правовий статус з широким переліком обмежень і компенсацій.

Змістом державної служби в органах внутрішніх справ є виконання співробітниками від імені та за дорученням держави конкретних службових обов'язків із забезпечення особистої безпеки громадян, охорони суспільного порядку, боротьби зі злочинністю, роботи з засудженими, що відбувають покарання в місцях позбавлення волі, надання допомоги громадянам у здійсненні їх прав та ін.

Співробітник ОВС проводить профілактичну роботу в суспільстві, «лікує» його, викорінює пороки, допомагає людині у вирішенні життєвих питань, надає їй правові послуги. Сьогодні необхідно зробити все, щоб ОВС з органів переважного примусу перетворилися на органи соціального обслуговування (органи сервісу).

У сучасних цивілізованих країнах визнано, що життєздатність і легітимність політичної системи держави багато в чому залежать від того, наскільки державні інститути і вищі посадові особи відповідають домінуючим у суспільстві цінностям і ідеалам, а їх поведінка — нормам суспільної моралі.

Особлива увага приділяється деонтології юридичних професій, у тому числі поліції. Наприклад, Декретом № 86592 уведено «Кодекс деонтології національної поліції Франції». В Англії діє «Положення про етичні принципи поліцейської служби Великої Британії», у ФРН — «Етика поліцейського ФРН», у США — «Морально-етичний кодекс поліцейського США». У Росії також затверджено «Кодекс честі рядового і командного складу органів внутрішніх справ Російської Федерації», в Україні — «Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ». Присягаючи на вірність професійному обов'язку, співробітник ОВС має пронести цю вірність протягом усіх етапів його службової діяльності.

Розвинуте почуття обов'язку, внутрішня прихильність йому підвищують рівень професійної відповідальності за доручену справу.

Основні принципи служби в органах внутрішніх справ:

•  пріоритет прав і свобод людини і громадянина;

•  пов'язаність діяльності органів ОВС та їх співробітників законом;

•  гласність;

•  підконтрольність і підзвітність відповідним органам державної влади;

•  професійна компетентність;

•  службова дисципліна;

•  ієрархічність — сувора підлеглість по вертикалі;

•  соціальна справедливість — винагорода за працю у відповідності зі здібностями, кваліфікацією та якістю виконання.

Всі співробітники системи ОВС виконують обов'язки відповідно до штатної посади. Це — посади рядового і командного складу. Крім того, є посади службовців і робітників. Особовий склад органів внутрішніх справ утворюють співробітники, що обіймають штатні посади.

Особи командного складу як представники державної влади мають адміністративно-владні повноваження, і їх законні вимоги є обов'язковими для виконання усіма громадянами, посадовими особами та організаціями.

Співробітники органів внутрішніх справ виконують обов'язки і використовують права в рамках своєї компетенції в порядку, встановленому законами та іншими правовими актами (поточне законодавство, Присяга, Положення про проходження служби рядовим і командним складом органів внутрішніх справ, контракт), застосовуючи, у разі потреби, засоби державного примусу.

У разі вчинення протиправних дій або бездіяльності при виконанні службових обов'язків співробітник внутрішніх справ несе дисциплінарну, адміністративну, матеріальну і кримінальну відповідальність відповідно до чинного законодавства, відшкодовує заподіяну шкоду в порядку, ним передбаченому.

Вимоги до порядку проходження служби співробітником в органах внутрішніх справ.

1.  Оволодіння деонтологічними вимогами — основами культури: правової (професійна майстерність), психологічної (навички і прийоми психологічних знань), політичної (політична поінформованість), етичної (моральна стійкість) і естетичної (уміння естетично оформляти документи, правильно носити форму та ін.).

2.  Організація та здійснення служби на основі єдиноначальності, що забезпечує чіткість і злагодженість дій усього штатного складу співробітників.

3.  Дотримання службової дисципліни — суворе виконання наказу, порядку і правил при виконанні покладених обов'язків і здійсненні прав (повноважень).

4.  Присвоєння командному і рядовому складу спеціальних звань (рядовий, молодший, середній, старший і вищий командні склади) із чітко визначеним обсягом повноважень, переліком особистих прав і пільг, спеціальним порядком проходження служби, установленою формою одягу і знаками розрізнення.

5. Укладення індивідуального договору (контракту) про службу між громадянином і Міністерством внутрішніх справ в особі начальника відповідного органу внутрішніх справ, уповноваженого Міністром внутрішніх справ країни. У разі фінансування посади за рахунок коштів місцевих бюджетів контракт укладається між громадянином і начальником органів внутрішніх справ, що є уповноваженим Міністром внутрішніх справ і місцевим органом виконавчої влади.

6. Обов'язок (зобов'язання) громадянина відповідно до контракту виконувати обов'язки, дотримуватися Присяги, внутрішнього розпорядку, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Міністерство внутрішніх справ України і місцевий орган виконавчої влади зобов'язані забезпечити співробітника ОВС усіма видами постачання, прав, пільг, створити умови для служби, передбачені чинним законодавством і контрактом.

7.  Настання юридичних наслідків, передбачених контрактом, у разі невиконання умов його сторонами. Проте умови контракту не можуть бути гіршими, ніж це записано в чинних законодавчих актах.

8.  Просування по службі осіб рядового і командного складу, як правило, на конкурсній основі.

9.  Встановлення вікових меж прийняття на службу для громадян України — не молодше 18 років і не старше 45 років — для чоловіків, 40 років — для жінок.

10.  Прийняття на службу співробітників із числа рядового і командного складу в індивідуальному порядку.

11.  Проходження службової атестації особами рядового і командного складу, порядок якого визначається Міністром внутрішніх справ України.

12. Проходження служби відповідно до регламентуючого нормативного акта (в Україні це Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України).

13. Дотримання принципу позапартійності служби і неучасті у страйках. Відповідно до ст. 18. Закону України від 20 грудня 1990 р. «Про міліцію» працівникам міліції заборонено бути членами політичних партій, рухів та інших громадських організацій, які мають політичну ціль, а також організовувати страйки і брати в них участь. Будучи політичне нейтральними, співробітники ОВС мають право на об'єднання в профспілки, можуть висловлювати керівникам рекомендаційні пропозиції щодо поліпшення організації служби, з кадрових питань та ін. Співробітник ОВС може обиратися народним депутатом за мажоритарною системою.

14. Заборона особам рядового і командного складу займатися підприємницькою діяльністю.

Служба особового складу органів внутрішніх справ має особливості, які дозволяють кваліфікувати її як особливий вид державної служби.