23.2 Завдання Створити html-документи, пов’язані спільною ідеєю, які стануть основою для майбутнього Web-сайта.

23.3 Порядок виконання роботи

23.3.1 Відкрити текстовий редактор.

23.3.2 Записати шаблон HTML-документа.

23.3.3 Заповнити заголовок документа. Записати відомості про автора і дату створення документа.

23.3.4 Записати текстову частину в тілі документа. Текст повинен бути структурованим за змістом. Кожна завершена за змістом частина тексту повинна мати заголовок. Заголовки оформити відповідними тегами мови HTML.

23.3.5 Зробити розмітку текста на абзаци та форматування тексту.

23.3.6 Підготувати графічні зображення, які будуть розміщені в документі.

23.3.7 Вставити в документ таблиці та графічні зображення, застосувавши відповідні теги мови HTML.

23.3.8 Повторити дії, вказані в п.п.1-7 для інших документів, які складатимуть майбутній сайт.

23.3.9 Вставити у документи гіперпосилання для зручної навігації всередині них та для переходів між документами.

23.3.10 Зберегти файли документів з розширеннями .html. Головний файл сайту відкрити програмою-броузером для перегляду та перевірки.

23.4 Теоретичні відомості

Гіперпосилання

Гіперпосилання складається з двох частин. Перша частина - це місце в документі, яке помічене як посилання. Воно називається елементом прив’язки або якорем (anchor). Елемент прив’язки в гіперпосиланні може бути словом, групою слів або зображенням. Підкреслення тексту служить ознакою гіперпосилання. Крім цього, текстовий елемент прив’язки стандартно відображається кольором, відмінним від кольору основного тексту. Графічні елементи прив’язки аналогічні текстовим. Вони не підкреслюються і не виділяються кольором, але можуть бути обведені рамкою. Перевагою графічних елементів прив’язки є їх багатогранність і багатофункціональність. Графічними елементами прив’язки можуть виступати маркери списків, піктограми, рекламні банери.

Друга частина – це текст-посилання на URL, який повідомляє броузеру, що йому потрібно робити при клацанні на посиланні. При клацанні на посиланні броузер завантажує файл або документ, який відповідає посиланню на URL. Посилання можуть бути відносними або абсолютними. Відносним посиланням називається посилання на URL файла, який знаходиться на тому самому комп’ютері. Це означає, що URL вказується відносно комп’ютера та каталога, з якого броузер спочатку завантажує web-сторінку. Якщо в HTML-файлі задано тег <BASE>, то відносні посилання завжди встановлюються відносно URL, який задається параметром HREF цього тега, а не відносно URL сторінки, в якій вони знаходяться. Наприклад: <BASE HREF=”http://www.nung.edu.ua/~usr”>. Абсолютним посиланням називається посилання, в якому точно вказані комп’ютер, каталог і файл. Абсолютні посилання використовуються при гіперпосиланнях на сторінки, розміщені на інших комп’ютерах.

Гіперпосилання задається всередині тега-контейнера <A> </A> (anchor - якір) згідно наступного шаблону: <A HREF=URL> елемент прив’язки </A>. Крім параметра HREF може задаватись параметр TITLE, в якому вказується текст підказки – додаткової інформації для користувача про дане гіперпосилання.

Гіперпосилання можуть стосуватись не тільки ресурсів, які знаходяться в інших файлах або комп’ютерах. Гіперпосилання можна робити і на елементи всередині HTML-документа. Для цього в документі треба створити елемент прив’язки, задавши ім’я вибраному елементу (тексту чи зображенню) за шаблоном: <A NAME=ім’я елемента> елемент прив’язки1 </A>.

Гіперпосилання на такий елемент всередині документу задається потім таким чином: <A HREF=”#ім’я елемента”> елемент прив’язки2 </A>.

Для більшості елементів-тегів HTML-сторінки можна встановлювати імена, задаючи для них параметр ID. Наприклад, можна задати ім’я для заголовка <H1 ID=head1> Розділ 1 </H1>. Після цього можна робити посилання на цей заголовок в інших частинах документа - <A HREF=head1> Перейти до Розділу 1 </A>, - клацання по якому буде ініціювати переміщення у вікні броузера на даний заголовок.