Етапи рішення задач за допомогою комп'ютера

Рішення задач за допомогою комп'ютера містить у собі наступні основні етапи, частина з яких здійснюється без участі комп'ютера.

1. Постановка задачі:

   • збирання інформації про задачу;

   • фоpмулювання умови задачі;

   • визначення кінцевих цілей pішення задачі;

   • визначення форми видачі результатів;

   • опис даних (їхніх типів, діапазонів величин, структури і т.п. ).

2. Аналіз і дослідження задачі, моделі:

   • аналіз існуючих аналогів;

   • аналіз технічних і програмних засобів;

   • pозpобка математичної моделі;

   • розробка структур даних.

3. Розробка алгоритму:

   • вибір методу проектування алгоритму;

   • вибір форми запису алгоритму (блок-схеми, псевдокод і ін.);

   • вибіp тестів і методу тестування;

   • проектування алгоритму.

4. Пpогpамування:

   • вибір мови програмування;

   • уточнення способів організації даних;

   • запис алгоpитму на вибpаній мові пpогpамування.

5. Тестування і налагодження:

   • синтаксичне налагодження;

   • налагодження семантики і логічної стpуктуpи;

   • тестові pозрахунки й аналіз pезультатів тестування;

   • удосконалення пpогpами.

6. Аналіз результатів рішення задачі й уточнення в разі потреби математичної моделі з повторним виконанням етапів 2 — 5.

7. Супровід програми:

   • доробка програми для рішення конкретних задач;

   • складання документації до виpішеної задачі, до математичної моделі, до алгоpитму, до пpогpами, до набору тестів, до використання.

Процедури. Типи процедур.

В VBA використовуються процедури двох типів: Sub i Function. Процедури типу Sub можуть повертати як одне так і декілька значень, а процедури типу Function завжди повертають тільки одне значення. Наприклад, функція у = х² приймає значення х а повертає значення у. Будь-яка програма у VBA є процедура типу Sub або Function.

Процедура є самостійною частиною коду, яка має ім’я і може мати параметри, змінювати їх значення і виконувати послідовність інструкцій.

Синтаксис:

[Private | Public] [Static] Sub <ім’я> [<параметри>]

[Інструкції]

[Exit Sub]

[Інструкції]

End Sub

Параметр

Опис

Public Private Static ім’я Параметри Інструкції

Вказує, що процедура Sub доступна для всіх інших процедур в усіх модулях Вказує, що процедура Sub доступна для інших процедур тільки того модуля, де вона описана Вказує, що локальні змінні процедури Sub зберігаються в проміжках часу між викликами цієї процедури Ім’я процедури Sub, яке задовольняє стандартним правилам іменування змінних Список параметрів, значення яких передаються в процедуру або повертаються з процедури при її виклику. Роздільником у списку параметрів є кома Будь-яка група інструкцій, яка виконується в процедурі Sub

Виклик процедури

Виклик процедури Sub з іншої процедури можна здійснити декількома способами.

Перший спосіб виклику процедури Sub.

Ім’яПроцедури СписокФактичнихПараметрів

Параметри	Опис
Ім’яПроцедури СписокФактичнихПараметрів	Ім’я процедури, що викликається Список параметрів, які передаються процедурі. Цей список повинен відповідати по кількості і типу списку параметрів, які задаються у процедурі при її визначенні

Якщо необхідно використати декілька процедур з однаковими назвами, при їх виклику через крапку необхідно вказати ім’я модуля, де вони розташовані. А саме:

Ім’яМодуля. Ім’яПроцедури СписокФактичнихПараметрів

Другий спосіб виклику процедури Sub.

Цей спосіб здійснюється за допомогою інструкції Call.

Call Ім’яПроцедури (СписокФактичнихПараметрів)

Зверніть увагу на те, що в цьому випадку список фактичних параметрів береться в дужки. В першому способі дужки не використовувались.

Пояснення: формальні параметри – це такі параметри, які вказані у заголовку процедури; фактичні параметри – це параметри, вказані у операторі виклику процедури.

Функція

В загальному вигляді функція користувача має наступний вигляд:

Синтаксис:

Function Ім’яФункції (СписокПараметрів)

[Інструкції]

End Function

СписокПараметрів – це список параметрів, від яких залежить функція. Розділителем в списку параметрів є кома.

Інструкції – це послідовність інструкцій, які виконуються при знаходженні значення функції. В сукупності вони складають тіло функції. Важливою особливістю функції користувача є те, що носієм значення, що повертає функція є ім’я функції, тобто обов’язково результат обчислення повинен бути присвоєний імені функції. Тому серед інструкцій повинен бути присутнім оператор, який присвоює імені функції значення якогось виразу.

Приклад:

Function F(x)

F= Cos(x)^2

End Function

Організація та структура програми на VBA

Програма, написана мовою VBA складається з одного або декількох модулів. Як правило, текст програми в модулі починається з опцій Option Explicit, Option Base, які керують описом змінних. Потім іде оголошення змінних і констант, які можна використовувати в усіх процедурах або модулях проекту з заданням їх імен та типів. Далі розташовуються коди процедур Sub або Function, які складають програму.

< Тип > Sub < Ім’я > [< Параметри >]

[ описова частина ]

[ виконавча частина ]

End Sub

Вся програма складається з інструкцій VBA, кожна з яких записується в окремому рядку. Інструкція VBA - це повна команда мови Visual Basic. Інструкції містять ключові слова, оператори, змінні, константи та вирази. Використання знака двокрапка (:) дозволяє розмістити декілька операторів в одному рядку.

(Слово Subroutine, скорочено Sub перекладається як підпрограма, що є синонімом терміну процедура).

Використання імен. Типи даних. Константи та змінні.