4. Здатність постійного особистого саморозвитку

Здатність до саморозвитку – це здатність людини до придбання, оновлення та розвитку знань, вмінь, адаптації до змін в оточуючому середовищі. Це пов´язано з тим, що зрушення, які проходять у технологіях, організаційних структурах, на ринках, у виробничих відносинах посилюються і поглиблюються з кожним роком.

Здатність до саморозвитку тільки відносно залежить від уміння засвоєння теоретичних знань. У житті є багато факторів, які заважають людям реалізувати свій природній інтелектуальний потенціал:

• вплив сім´ї;

• власна інерція, небажання щось змінити;

• передчасне розчарування, коли встановлюється позиція «нічого неможливо зробити».

• недостатність підтримки інших людей при можливих невдачах і труднощах, що виникають у ході перемін;

• необ´єктивна оцінка інших людей;

• ворожість інших людей, які вважають, що переміни можуть загрожувати їх статусу, або вносити дискомфорт.

• недостатність ресурсів.

Таким чином, індивідуальний розвиток – це процес всебічного удосконалення людини на протязі всього життя. Це придбання здатності управляти поточними подіями, боротьба з труднощами у конкурентному середовищі.

Для менеджера життєво важливим є розвиток здатності бути відкритим для нових знань і досвіду уміння бути гнучким,пристосовуватись до зміни обставин.

Здатність бути гнучким визначається сукупністю таких навичок:

• точно оцінювати ситуацію;

• слухати і чути інших;

• постійно переглядати сьогодення;

• не зациклюватись на старому досвіді;

• одержувати задоволення від подолання бар´єрів;

• визнавати за іншими право на помилки.

Саморозвиток – це більш безперервний процес, ніж ціль, яку треба досягти.

У галузі менеджменту більшість видів діяльності вимагає високого індивідуального розвитку, а при зростанні рівня змін виникає потреба у розвитку свого творчого потенціалу.

Робота менеджера, яка постійно змінюються, вимагає мати високу здатність до саморозвитку для успішного освоєння технологічних змін, нових ринків, нових організаційних структур управління в організації.

Характеристика менеджера, який здатний до постійного особистого саморозвитку показана на схемі.

Менеджер, який здатний до постійного особистого саморозвитку:

1. відповідає за навчання

2. прагне вивчити свої сильні та слабкі сторони

3. має час для свого розвитку

4. не боїться бар’єрів на своєму шляху

5. шукає зворотні зв’язки

6. виділяє час для самоаналізу

7. вивчає свої почуття

8. оцінює свій досвід

9. вивчає нові технології і дискутує

10. знає свій потенціал

5. Навички вирішувати проблеми

Першочерговим завданням менеджера є рішення проблем. Проблема – це складне питання, завдання, яке вимагає вирі­шення, дослідження, що важко розв´язати або здійснити.

Рішення проблеми ніколи не буває простою справою і вимагає наявності відповідних навичок.

Менеджерська практика використовує три шляхи вирішення проблеми:

І. Системний підхід у вирішенні проблеми, полягає у здійсненні 7 послідовних кроків:

Крок 1. Оцінка проблеми:

виявити, які труднощі є;

якщо проблема існує в роботі групи, то необхідно вирішити, як організувати спільну роботу для її розв´язання.

Крок 2. Визначення цілі рішення проблеми:

сформулювати ясно і чітко, чого треба досягти;

схвалити ціль всіма працівниками.

Крок 3. Визначення критеріїв оцінки успіху:

визначити спосіб оцінки дій;

визначити витрати зусиль (час) для виконання завдання.

Крок 4. Збір інформації:

збір факторів, думок, ідей по даній проблемі;

використання методів збору і надання інформації;

визначення можливих альтернатив;

оцінка сильних і слабких проблем вирішення проблеми

Крок 5. Планування:

прийняття рішень про те, що повинно бути зроблено;

визначення плану конкретних кроків по виконанню дії робочої групи.

Крок 6. Виконання:

проведення практичної роботи по виконанню планових заходів

Крок 7. Аналіз дій для їх покращення:

оцінка успішної роботи.

встановлення причин невдач

Отже, системний підхід до вирішення проблем є знаряддям пристосованим до гнучкого використання. На будь-якій стадії можна повернутись на декілька кроків і уточнити відповідність методів роботи і конкретних завдань вирішення проблеми.

ІІ. Підбір методів для вирішення проблеми. Для вирішення проблем, менеджер використовує 4 методи:

1. Інструктивний метод – для вирішення проблеми, менеджер приймає рішення у відповідності з інструктивними вказівками вищого керівництва. Він бере на себе відповідальність за своєчасне усунення проблем або труднощів, які виникли, робить вірні висновки і досягає того, що від нього вимагають. Тут не вимагається творчий підхід тому, що всі про­цедури попередньо приписані.

2. Ініціативний метод – вимагає частки ініціативи і свободи дій, але у визначених межах. Тут менеджер оцінює переваги ряду можливих рішень і вибирає із декількох добре відпрацьованих альтернативних дій ті, які краще всього підходять до даної проблеми. Результативність залежить від здатності менеджера вибирати найбільш економічний і ефективний напрямок дій.

3. Адаптивний метод – оснований на розробці творчого рішення, яке у деякій частині може бути абсолютно новим. Тут є набір перевірених можливостей і деякі нові ідеї. Менеджер виявляє особисту ініціативу і здібності, пропонуючи щось нове, присто­совуючи його до діючої системи, або технології.

4. Інноваційний метод – є найбільш складним і вимагає зовсім нового підходу, нових уявлень. Менеджеру необхідно знайти способи розуміння зовсім раптових і непередбачених проблем рішення, які вимагає нового мислення, нового підходу. Сучасні проблеми потребують створення нових технологій та винахідництва.

ІІІ. Використання людей і ресурсів, які могли б допомогти у вирішенні проблеми. Для уточнення проблем і по­шуку їх рішень, менеджери використовують наради, на яких за­охочують різні точки зору і вірні пропозиції. Для рішення склад­них проблем створюються робочі групи, завданням яких є обстеження, аналіз стану і розробка пропозицій по покращен­ню або удосконаленню роботи підрозділу чи організації в ціло­му.

Кожний менеджер повинен уміти вирішувати проблеми, але навички рішення проблем високого рівня необхідні там, де треба адаптуватись до змінних обставин і проявляти інновацій­ний підхід.

Менеджер,який має навички вирішення проблем:

1. Завжди вирішує проблеми

2. Вибирає необхідні методи

3. Використовує системний підхід

4. Чітко визначає відповідальних за проблему

5. Ясно визначає цілі у роботі кожного працівника

6. Встановлює чіткі критерії для визначення успіху

7. Уміло аналізує інформацію

8. Ефективно планує роботу

9. Виділяє час для аналізу виконаної роботи

10. Ефективно координує роботу підлеглих