Фінансування від небанківських установ

Альтернативою банківського фінансування є розміщення фірмою на фінансових ринках своїх комерційних паперів.

Комерційні папери – це короткострокові незабезпечені зобов’язання.

Основними інвесторами в такі папери є великі страхові компанії, пенсійні та довірчі фонди, взаємні фонди.

ТНК здійснюють три види процентних витрат, пов’язаних із використанням комерційних паперів як джерел короткострокового фінансування:

1. Комісійні за рейтингові послуги.

2. Комісійні за агентські послуги банків.

3. Витрати на підтримувальні лінії кредиту.

3. Фінансування з використанням євровалютних інструментів.

ТНК можуть отримувати короткострокове фінансування шляхом розміщення на грошовому ринку євровалютних короткострокових цінних паперів:

1. Євроноти – короткострокові векселі, які звичайно деноміновані в доларах та емітовані корпораціями або урядами.

2. Євро комерційні папери – такі євро ноти, які не маєть банківської підтримки у формі кредитної лінії або гарантованого розміщення за заздалегідь визначеною ціною.

3. Довгострокове фінансування міжнародних операцій

Фінансування здійснюється за рахунок власних коштів (самофінансування), а також зовнішніх ресурсів (банківські позики і емісія капітальних та боргових цінних паперів на фінансових ринках).

Внутрішні джерела фінансування:

• нерозподілений прибуток,

• акумульовані амортизаційні відрахування.

Зовнішні джерела фінансування:

• фінансування від інвесторів,

• фінансування від кредиторів.

В залежності від районів мобілізації фондів та видів валюти фінансування буває:

1. Іноземне (зарубіжне).

ТНК може отримати довгострокові ресурси на іноземних ринках такими шляхами:

- емісія облігацій, деномінованих у місцевій валюті,

- емісія акцій деномінованих у місцевій валюті,

- отримання банківських кредитів у місцевій валюті.

2. Євровалютне фінансування.

Здійснюється у формі залучення євро кредитів та єврооблігацій.

3. Оподаткування операцій тнк.

Податки мають великий вплив на інвестиційні рішення, управління валютним ризиком, планування структури і капіталу та внутрішньокорпораційних потоків фондів.

Нейтральність податків

Нейтральність податків (tах neutrality) означає, що вони не впливають на будь-які аспекти інвестиційних рішень фірми (наприклад, розміщення інвестицій або вибір інвестора). Нейтральність може бути внутрішньою та іноземною.

Внутрішня нейтральність означає, що тягар оподаткування кожної одиниці прибутку від операцій у країні базування батьків­ської компанії ТНК буде рівним з тягарем оподаткування кожної одиниці прибутку, який заробила ця компанія внаслідок зарубіжних операцій. Ця форма нейтральності передбачає одно­манітність як у застосуванні податкової ставки, так і у визначенні доходу, що підлягає оподаткуванню.

Іноземна (або зовнішня) нейтральність означає, що податковий тягар на кожну іноземну філію ТНК буде таким самим, як і на її конкурентів (місцеві фірми та компанії інших країн), що діють у тій же країні-реципієнті..

Більшість країн базування ТНК, у тому числі США, Німеччи­на, Японія, Велика Британія, дотримуються змішаної політики зовнішньої та внутрішньої нейтральності податків: оподаткову­ють прибутки зарубіжних відділень своїх батьківських компаній ТНК, але переносять термін оподаткування доходів їхніх фірм до тих пір, поки ці доходи не будуть репатрійовані з країни, що приймає, "додому". Деякі країни базування транснаціональних фірм (Франція, Канада, Нідерланди) цілком або частково звільняють доходи своїх зарубіжних підприємств (дочірніх ком­паній, філій, відділень) від внутрішнього оподаткування.

Справедливість податків

Концепція справедливих податків (tах equity) проголошує критерій, що всі платники податків, які перебувають у межах певної податкової юрисдикції, мають нести один і той самий по­датковий тягар.

Такий підхід до оподаткування міжнародної діяльності ТНК спрямований на те, щоб нейтралізувати вплив податків на інвес­тиційні рішення корпорацій щодо зарубіжного або ''домашнього" розташування їхніх відділень.

Країни звичайно структурують свої податкові системи на базі одного з двох підходів:

* всесвітній підхід;

* територіальний підхід.

Всесвітній підхід до оподаткування (рези­дентський, або національний) передбачає однакове оподат­кування доходів, зароблених фірмою, незалежно від того, де ці доходи отримані (в країні чи за кордоном). Згідно з цим підходом прибутки транснаціональної корпорації вдома (батьківська фірма) та за кордоном (філії) розглядаються як всесвітні прибут­ки й оподатковуються країною базування.

Територіальний підхі, (підхід на основі джерел) акцентує увагу не на країні інкорпорації фірми, а на тому, що доходи фірми зароблені в межах юрисдикції країни, що приймає.

Види податків.

1. Податок на доходи – одне з головних джерел податкових надходжень. Податок на доходи корпорацій дуже поширений у промислово розвинутих країнах. Податкові ставки на розподілений та нерозподілений дохід зазвичай доволі різняться. Податок на доходи стягується лише з активних доходів, тобто, доходів, отриманих унаслідок виробництва та реалізації товарів, робіт, послуг.