Тема 11. Українські землі на початку XX в. (8 год. Для дфн, 1 год. Для зфн).

Лекція 1. Українські землі на початку XX в.

1. Революція 1905-1907 рр.

2. Зміни в суспільних відносинах.

3. Маніфест від 17 жовтня 1905 р. Зміни в центральному апарату самодержавної влади й самодержавного управління.

4. Діяльність української думської громади в І й II Думах.

Конец XIX — начало XX века ознаменовались началом массового национально-освободительного движения в Украине. В это же время среди украинских рабочих распространяются идеи марксизма. Революционные настроения вскоре охватывают все круги общества. После поражения царизма в русско-японской войне в 1905 году вспыхнула вторая буржуазно-демократическая революция. На этот раз это была революция снизу.

17 октября 1905 года царь Николай II объявил Манифест, в котором провозглашалась свобода личности, слова, собраний и союзов. Была основана Государственная Дума с законодательными полномочиями. Фактически Манифест провозглашал главные конституционные права, что еще более всколыхнуло народные массы. Начинается массовое создание политических партий. Особо бурным был этот процесс в Украине. Наиболее значительными среди созданных партий были: Революционная Украинская партия (РУП) (1899), которая в 1905 году распалась на Народную украинскую партию и Украинскую социал-демократическую рабочую партию. Украинская радикально-демократическая партия (1905) и др.

Российское правительство считало культурно-национальное движение в Украине государственным сепаратизмом. В 1911 году П. Столыпин писал: «историческим заданием российской государственности является борьба с движением, в настоящем времени называемым украинским, что содержит в себе идею возрождения старой Украины и строя малороссийской Украины на автономных национально-территориальных основах».

В августе 1914 года началась первая мировая война. Сначала украинцы имели желание защищать имперскую государственность, но со временем этот запал пропал.

Лекція 2. Україна в 1906 - 1907

1. Третьочервневий переворот 1907 р.

2. Українське питання в III Державній Думі.

3. Вибори в IV Державну Думу від українських губерній.

4. Перехід царату до терористичних форм правління. Чорносотенний терор.

Изменения в государственном строе Российской империи в начале XX в. связанные с революционными событиями 1905-1907 pp, в которых активное участие приняло и население Украины. Эти изменения повлияли и на государственно-правовое положение украинских губерний.

Летом 1905 г. царское правительство подготовило реформу политической системы. Предполагалось создать парламент, который состоял бы из верхней палаты - Государственного совета и нижней палаты депутатов - Государственной думы, ограничив таким образом абсолютную власть царя органом представительной демократии и введя избирательную систему в Российской империи. При этом монархия сохранялась.

В августе 1905 г. приняты законы "Установка Государственной думы" и "Положение о выборах в Государственную думу". "Манифест" 17 октября 1905 провозглашал Россию парламентской монархией. В декабре 1905 г. издан указ "Об изменениях Положения о выборах в Государственную думу", который расширил круг избирателей из рабочих, крестьян и мещан. На основании указа осуществлен выборы в I и II Думы, в том числе и от украинских губерний. Депутаты из Украины образовали в них украинскую парламентскую общину из 45 в первой и 47 во второй Думах. 3 июня 1907 обнародовано новое "Положение о выборах в Государственную думу", которое сократило количество депутатов от рабочих. Это был отход от парламентаризма и демократии, поэтому 3 июня называют государственным переворотом. На его основании избирались и действовали III и IV Государственные думы. Выборы были косвенными, многоступенчатыми.

Дума работала постоянно. ее возглавляли избран на первой сессии сроком на один год председатель и два товарища председателя. Секретарь Думы избирался на пять лет, который тоже имел товарищей и подчиненную канцелярию. Дума создавала комиссии, работала открыто, заседания были публичные. Принятый законопроект поступал в Государственный совет и, если она его не отклонила, набирал силу после подписания царем.

В 1906 г. издан ряд законов, которые реорганизовали Государственный совет в верхнюю палату российского парламента. ее состав из 102 членов на половину назначался царем, а наполовину избирался от Синода, земских учреждений и землевладельцев губерний, Академии наук и т.д. Выборы были многоступенчатыми, происходили путем закрытого голосования, заседания проходили публично, открыто, решение принималось простым большинством голосов. Государственный совет рассматривал законопроекты, поданные Думой, одобряла их и подавала на подпись императору или отвергала их. Царь одобрял акт словами: "Быть сему!" Функционирования Государственного совета, Государственной думы и проведения выборов вносили изменения в деятельность губернских правлений, земское, городское и дворянское самоуправление.

Лекція 3. І Світова війна и українські землі

1. І Світова війна. Загальна криза в країні.

2. Мілітаризація державного апарата.

Разделенная между двумя главными соперниками в этой войне, Украина была сильно разрушена и была полем ожесточенной битвы. Около 3 миллионов украинцев воевали в составе российской армии, а 250 тысяч - на стороне австрийской армии. Несколько кровопролитных сражений происходило в Галиции. Многие западные украинцы, считая, что Россия представляет большую опасность, чем Австрия, поддержали венское правительство в это войне. Они надеялись включить всю Украину в состав Австрии и добиться для нее прав широкой автономии. Были сформированы украинские воинские части - добровольческий легион Украинских Сечевых Стрельцов. После прихода в Галичину и Буковину российских войск в сентябре 1914 года австрийцы и венгры, которые отступали, по подозрению в пророссийских симпатиях арестовали и казнили без суда сотни украинцев. 30.000 галичан и буковинцев были интернированы в концлагеря. Были закрыты украинские просветительные заведения, в том числе Просвита и Научное Общество имени Т.Г.Шевченко. Были закрыта их библиотеки и музеи, редакции украинских журналов. Тысячи украинцев были депортированы на восток. Началось преследование Украинской Греко - Католической Церкви, насильственно вводилось православие. Митрополита Андрея Шептинского арестовали и выслали в Россию. В 1915 году Западная Украина была отвоевана Австро - Венгрией.

Лекція 4. Право на початку XX в.

1. Створення громадських організацій для допомоги царському уряду у війні.

2. Карний кодекс 1903 р. Контрреволюційний характер чинного законодавства.

3. Посилення кримінальної відповідальності за участь в революційної діяльності.

4. Посилення охорони приватної власності.

Література [ 2, 4]

На початку XX ст. Російська імперія, до складу якої входила й Україна, вступила одночасно з розвинутими країнами в нову ста­дію розвитку. Російський імперіалізм поряд із загальними для всіх імперіалістичних країн рисами мав свої особливості. Так, за ступе­нем концентрації виробництва і робітників на великих підприємст­вах Російська імперія на початку XX ст. посіла перше місце у світі. Високою була концентрація виробництва в промисловості, особливо важкій, і в Україні. Концентрація і централізація виробництва в промисловості і виникнення на цьому підґрунті монополій супрово­джувалися концентрацією капіталу, злиттям банківського капіталу з промисловим, створенням фінансового капіталу і фінансової олі­гархії. В банківському капіталі Російської імперії значною була ча­стка іноземних капіталів. У загальному обсязі акціонерного капіта­лу України іноземний капітал становив 80—90%.

Сільське господарство України, як і Росії, в період, що, розг­лядається, загалом продовжувало розвиватися капіталістичним шляхом. Водночас у ньому існували феодальні кріпосницькі пере­житки, передусім велике поміщицьке землеволодіння.

Поєднання капіталістичних суперечностей (загострених на по­чатку XX ст. глибокою економічною кризою, що спричинила погір­шення становища народних мас) з феодальними пережитками у сільському господарстві, прагнення царизму зберегти в недотор­каності існуючий лад, поразка Росії у російсько-японській війні призвели до революції 1905—1907 pp., буржуазно-демократичної за своїм характером.

У разі перемоги революція 1905—1907 pp. покликана була розв’язати такі основні завдання, як повалення самодержавства, встановлення демократичної республіки, ліквідація поміщицького землеволодіння, введення 8-годинного робочого дня, здійснення де­мократичних перетворень у країні, зокрема, встановлення вибор­ності державних органів, забезпечення прав і свобод громадян, ви­рішення національних питань. Однак через низку причин вона за­знала поразки. Царат здобув перемогу, і країна вступила у період третьочервневої монархії (червень 1907 — липень 1914 р.). В усій Російській імперії встановлювався режим репресій. Одним з еле­ментів політики царату в період реакції було насаджування ідеоло­гії великодержавного шовінізму і посилення національного гноблен­ня. В Україні це виявилося, зокрема, в переслідуванні української мови і культури.

Невирішеність багатьох економічних, політичних, соціальних і національних проблем, що раніше призвели до революції, штовха­ли трудящі маси на нові зіткнення з царським урядом. У 1910— 1911 pp. у країні в цілому, в тому числі в Україні, спостерігалося піднесення робітничого руху. Його розмах у 1914 р. досяг рівня 1905 р. Водночас виступи селян переросли в активну боротьбу проти само­державства. На червень 1914 р. політична криза в Росії досягла кульмінації, і країна опинилася перед загрозою революційного ви­буху. Однак 19 липня 1914 р. розпочалася Перша світова війна, яка тимчасово перервала наростання революційного руху в країні.

Соціально-економічна, політична ситуація у Російській імперії в період, що розглядається, безпосередньо впливали на її суспіль­ний, державний лад і право, обумовлюючи більш чи менш суттєві зміни.