6. Ринковий механізм регулювання національної економіки.
Комплексне дослідження економічних систем розпочинається з фундаментальної економічної категорії – ринкового механізму, як комплексного, динамічного та цілісного явища соціально-економічної реальності. Ринковий механізм був і залишається об’єктом дослідження науковців, так як з ним пов’язують розуміння способів взаємозв’язку і взаємодії основних елементів ринку: попиту, пропозиції, ціни, конкуренції та економічних законів, що носять об’єктивний характер і не залежать від волі і свідомості людей.
Складовими ринкового механізму виділяють:
*закони і закономірності економічних відносин, за якими взаємодіють суб’єкти ринку;
*форми зовнішнього прояву закономірностей ринкового розвитку та інструментів їх реалізації (ціна, попит, пропозиція, конкуренція);
*межі дії (виробництво, обмін, споживання, розподіл);
*мету ринкового механізму – забезпечення максимального взаємоузгодження інтересів усіх агентів ринкових відносин у певній економічній системі суспільства та прагнення утримувати баланс її стану.
Економічні закони – це стійкі, постійно повторювані сутнісні взаємозв’язки між економічними явищами і процесами, що їм властиві. Закони поділяються на:
1.Всезагальні, пов’язані з поступальним розвитком суспільного виробництва; діючі у всі історичні епохи і характерні для всіх економічних систем – закони: зростання потреб, економії часу, суспільного поділу праці, адекватності рівня розвитку продуктивних сил виробничим відносинам та ін.
2.Особливі економічні закони, пов’язані лише з особливим розвитком суспільного виробництва – закони: вартості, товарного виробництва, переважного росту виробництва засобів виробництва та ін.
3.Специфічні закони, пов’язані з певними формами господарювання: закони розподілу в різну епоху, закон доданої вартості та ін.
Економічні закони спів діють з всезагальними законами розвитку: законом синергії (роль ефекту творчої, активної, динамічної взаємодії елементів економічної системи свідчить про рівень організованої системи); законом упорядкованості (роль інформації в розвитку економічної системи); законом самозбереження, розвитку, онтогенезу.
Формою прояву і рушійною силою еволюції законів економічного розвитку соціально-економічних систем є: ціна, прибуток, пропозиція, попит, заробітна плата, процент, рента і конкуренція.
Ціна об’єднує покупців і продавців, приводить в рух процеси суспільного виробництва, забезпечує цілісність економічних взаємовідносин; виконує вимірювальну, порівняльну, облікову, розподільчу, інформаційну, стимулюючу, соціальну та обмежуючу функції.
Попит – кількість товарів і послуг, які хочуть і можуть придбати покупці за певною ціною протягом певного періоду. На основі різних видів попиту проводиться аналіз і визначається реальний стан національної економіки: попит на фактори виробництва (попит виробництва), попит на предмети споживання (попит населення), дійсний попит, реалізований попит, незадоволений попит, спекулятивний, нераціональний, платіжездатний, екзогенний, ендогенний попит. Кількість товарів (обсяг попиту) співвідноситься з ціною за оберненою системою зв’язку – в цьому полягає суть закону попиту.
Дія закону попиту пояснюється ефектом доходу (зростання цін скорочує дохід споживачів та знижує їх купівельну спроможність) та ефектом заміщення (високі ціни сприяють зростанню попиту на дешевші товари-замінники). Реакцію споживачів на зміну ціни та вказаних факторів характеризує показник еластичності попиту, який показує: на скільки відсотків змінилася величина попиту від зміни ціни або іншого чинника на 1 %.
- цінова
еластичність попиту
- цінова
еластичність попиту
-
еластичність попиту за доходом, де
Q- кількість товару,
P- ціна на даний товар,
Y- величина реального доходу населення.
Пропозиція – кількість товару і послуг, яку товаровиробники готові продати на певному ринку за певного рівня цін у конкретний період. Між ціною і пропозицією існує прямий зв'язок – в цьому суть дії закону пропозиції.
-
еластичність пропозиції.
Вплив цінового фактора на взаємодію попиту і пропозиції призводить в ідеальному варіанті до рівноважної ціни, тобто такого стану на ринку, при якому інтереси споживачів і виробників збігаються.
На макроекономічному рівні ринковий механізм координується механізмами сукупного попиту та сукупної пропозиції, а його кінцевою метою є встановлення макроекономічної рівноваги на загальнодержавному економічному рівні.
Сукупний попит (AD) – це планові витрати на отримання кінцевої продукції чи послуг в межах національної економіки.
AD = споживчий попит + інвестиції +державний попит + попит на експорт з боку іноземців.
AD = кількість грошей в обігу * (швидкість їх обігу / рівень цін).
Сукупна пропозиція (AS) – це всі товари і послуги, що вироблені в економіці. Реальне відображення рівня сукупного попиту здійснюється через показники: ВВП, ВНП.
Повна макроекономічна рівновага, як ідеальний стан економічного розвитку – це показник узгодженого розвитку усіх сфер та галузей національної економіки. Часткова макроекономічна рівновага передбачає узгодженість між певними параметрами макроекономічного розвитку.
На встановлення макроекономічного розвитку впливає конкуренція, як суперництво між ринковими суб’єктами за найбільш вигідні умови виробництва, реалізації і купівлі товарів. Конкуренція сприяє підвищенню ефективності та розширенню виробництва, якості продукції; урізноманітненню асортименту товарів, збільшенню нагромадження; удосконаленню механізмів боротьби за споживача з метою уникнення можливості розорення. Конкурентна боротьба стає найвагомішим інструментом в процесі регулювання ринкової економіки, рушійною силою будь-яких економічних відносин.
Види і форми конкурентної боротьби:
1.За суб’єктами конкурентної боротьби:
А) конкуренція продавців
Б) конкуренція покупців.
2.За галузевими ознаками:
А) внутрішньогалузева конкуренція
Б) міжгалузева конкуренція.
3.За умовами формування та впливом на загальну ринкову ситуацію розрізняють:
А) вільну конкуренцію
Б) монопольну конкуренцію
4.За рівнем дотримання правил конкурентної боротьби:
А) добросовісна
Б) недобросовісна
Ринковий механізм виконує ряд функцій (інтеграційну, інформаційну, регулюючу, розвиваючу, стимулюючу), які не притаманні окремим суб’єктам економіки, але які сприяють ефективності економічного розвитку. Проте існує ряд проблем, які ринковий механізм регулювання швидко вирішити нездатен: швидка структурна перебудова економіки; забезпечення рівномірного розподілу доходів для убезпечення від жорсткої стратифікації суспільства; попередження кризових явищ та після кризове економічне вирівнювання. До регуляторів, що можуть впливати на вирішення таких проблем відносять корпоративну форму організації економічних відносин та державні механізми.