4. Державне регулювання економіки як найважливіша складова державного управління
Форми державного регулювання економіки (форми ДРБ) - це загальні напрями регулювання соціально-економічних процесів, що відбуваються в країні (рис.1).
Розглянемо критерії класифікації заходів державного регулювання за масштабами та призначенням.
За масштабами регулювання визначають:
- заходи, які впливають на загальноекономічні процеси;
- заходи, спрямовані на регулювання конкретних сфер господарства.
За призначенням вирізняють: 1) практичний аспект - сукупність конкретних заходів щодо реалізації державного регулювання; 2) науковий (теоретичний) аспект - систематичне наукове дослідження мотивів, дій, заходів, спрямованих на найефективніший розвиток національної економіки; розробка моделей і прогнозів; формування економічного мислення.
Інституційний і галузевий критерії класифікації: аграрний, промисловий, транспортний, соціальний, зовнішньоекономічний напрями.
Рис. 1. Форми державного регулювання економіки
Суб'єктами державного регулювання економіки є:
- держава (включаючи регіональні та місцеві інституційні утворення), яка має економічну і політичну владу;
- недержавні суб'єкти (недержавні спілки, союзи, об'єднання), що спираються лише на свій економічний потенціал.
Об'єкти ДРЕ - це умови, процеси, відносини, елементи і сектори народного господарства, функціонування яких ринковий механізм забезпечує незадовільно або не забезпечує взагалі.
Об'єкти ДРЕ за рівнем завдань, які вони вирішують, класифікують на: наднаціональні і світогосподарські відносини, зовнішньоекономічні зв'язки, глобальні процеси, загальногосподарські процеси та відносини, сектори економіки, регіони, галузі, підприємства (фірми).
Основна, найвища мета державного регулювання економіки - досягнення максимального добробуту суспільства.
Окремими цілями ДРЕ можуть бути:
- узгоджені (сумісні, гармонійні) - досягнення однієї поставленої мети одночасно сприяє реалізації іншої;
- автономні - цілі незалежні одна від одної;
- суперечливі (конфліктні, несумісні) - досягнення мети може відбутися тільки при відокремленні від однієї або декількох інших цілей;
- взаємовиключні - не допускають компромісів між собою.
Інструменти державного регулювання економіки класифікують за:
- методами впливу - методи прямого впливу та методи опосередкованого впливу;
- організаційно-інституційним критерієм - адміністративні, економічні та інституційні методи.
Адміністративні методи ґрунтуються на силі державної влади і не пов'язані з матеріальною мотивацією. їх поділяють на три групи: заборона (наприклад, заборона будівництва нових промислових підприємств); дозвіл (наприклад, дозвіл на використання військового майна); примус (наприклад, зобов'язують використовувати очисні споруди).
Реалізація економічних функцій держави здійснюється через механізм бюджетної, фіскальної, грошово-кредитної, структурної, інвестиційної, цінової, соціальної, зовнішньоекономічної та інших напрямків соціально-економічної політики.
Таблиця
Види економічних функцій держави.
Рамкові функції (адміністративно-правові) визначають межі свободи господарських суб'єктів. |
Трансформаційні функції (пов'язані із зміною і модернізацією економічно порядку) |
Функції ринкового регулювання А – підтримка ринку. В – подолання недоліків. |
1. Законодавче забезпечення норм і правил господарювання: а) визначення правового поля господарювання; б) забезпечення реалізації «правил гри»; в) здійснення процедур. 2. Інформаційне забезпечення: а) надання джерел інформації; б) статистичні показники. |
I. Системо-формуючі функції: 1) приватизація і роздержавлення:а) приватизація для підвищення ефективності виробництва і збільшення інвестицій; б) відхід держави від методів прямого управління; в) лібералізація ціноутворення. 2) Створення конкурентного середовища а) створення реєстру монополій; б) контроль над об'єднанням і реорганізацією підприємств; в) регулювання діяльності природних монополій: регулювання цінових параметрів; реструктуризація природних монополій. 3) Сприяння розвитку інфраструктури ринку: 1. Ринок благ: а) біржове посередництво(товарні ринки; фондові ринки; валютні ринки; сировинні ринки; торгові будинки); б) небіржове посередництво (ярмарки; виставки-продажі; аукціони; конкурси; тендери; торгові палати); в) комунікаційне забезпечення (зв'язок; транспорт; рекламні агентства; інформаційні агентства; аудиторські фірми; зони вільного підприємництва і торгівлі); г) фіскальне забезпечення (податкова система; податкова служба; митна система; інститути митниці) 2. Ринок капіталів: а) банківська система; б) інвестиційні компанії; в) компанії страховок; г) пенсійні фундації. 3. Ринок праці: а) центри зайнятості; б) система підготовки і перепідготовки; в) фундації зайнятості; г) кадрові служби фірм і підприємств; д) міграційні центри. 4. Інноваційна інфраструктура: а) матеріально-технічне забезпечення; б) ресурсне забезпечення; в) загальносистемне забезпечення інноваційної діяльності; 5. експертно-информаційна і патентна інфраструктура. II. Системостверджуючі функції: 1) Підвищення якості життя; 2) Підтримка підприємництва; 3) Структурна перебудова з орієнтацією на попитообмеження. III.Системовідтворювальні функції: 1) Забезпечення політичної стабільності; 2) Соціальна стабільність на основі системи соціального партнерства; 3) Створення сприятливого інвестиційного клімату; 4) Оптимізація співвідношення публічної і приватної власності. |
А I. Правове забезпечення рівності можливостей. II. Захист конкуренції. 1. Підтримка підприємництва: а) фінансова підтримка: пряме фінансування; змішане фінансування; гарантоване кредитування.б) управлінська підтримка: консультування робітників менеджерами; консультування робітників суспільствами; створення бізнес-центрів. 2. Антимонопольна політика: а) антимонопольне законодавство; б) зняття бар'єрів входження на ринок; в) замкне на злиття, якщо воно може привести до монополії; г) розукрупнення підприємств; д) регулювання природної монополії на основі реструктуризації; е) регулювання тарифів; ж) регулювання цін на продукцію монополій. В I. Виправлення недоліків ринку: 1) Проведення антимонопольної політики; 2) Інтерналізация виробництва; 3) Чітке визначення прав власності; 4) Цінове регулювання; 5) Встановлення штрафів (або податків «Пігу»); 6) Субсидування; 7) Регулювання виробництва: а) вхідне регулювання; б) регулювання процесу виробництва; 8) Аукціон екологічних сертифікатів; 9) Виховання суспільних норм поведінки |