6. Ефективність національної економіки.

Ефективність - це різниця між результатами і витратами.

Ефективність національної економіки – це співвідношення між результатами діяльності (функціонування економіки) та витратами, які необхідні для досягнення цих результатів. У цьому показнику відображається корисний ефект від застосування засобів виробництва та живої праці, тобто віддача сукупних вкладень. У загальному вигляді ефективність національної економіки можна виразити такою формулою:

де Р – результати виробництва (вартість товарів і послуг);

З – затрати чинників виробництва (собівартість продукції, робіт, послуг).

Даний показник характеризує розмір витрат на одиницю створеної продукції (послуг). Якщо динаміка даного показника свідчить, що на одиницю створеної продукції витрачається менше суспільних витрат, тобто її виготовлення коштує дешевше, це означає, що ефективність функціонування національної економіки збільшується.

Розрізняють два види ефективності економіки – соціальну та економічну. Соціальна ефективність характеризує відповідність національного виробництва потребам людей і цілям суспільства. Інтегруючим показником соціальної ефективності є виробництво товарів народного споживання в загальному обсязі виробництва за певний період. У розвинутих країнах частка товарів народного споживання у ВВП має складати до 70%. Соціальна ефективність також конкретизується в таких категоріях, як соціальні витрати з(абруднення навколишнього середовища, рівень захворюваності, рівень бідності тощо) і соціальні блага (рівень освіти, життєвий рівень та ін.).

Між соціальною та економічною ефективністю існує взаємозв’язок. З одного боку, поліпшення задоволення особистих потреб усіх членів суспільства об’єктивно вимагає зростання економічної ефективності. Так, не можна підвищити добробут людей, не забезпечивши істотне зростання продуктивності суспільної праці. Економічна ефективність виступає могутньою підоймою вирішення соціальних проблем. З іншого боку, підвищення соціальної ефективності виступає чинником раціонального ведення господарства в інтересах суспільства й окремих його членів. Суть взаємозв’язку соціальної та економічної ефективності господарської діяльності – має відбуватися зростання ефективності виробництва такої продукції і такої якості, яка дійсно потрібна суспільству для задоволення його потреб. До конкретних показників економічної ефективності національної економіки належать:

1) продуктивність праці (Ппр): Ппр=Впр/Зпр

Продуктивність праці на макрорівні визначають як відношення національного доходу до середньої чисельності працівників, зайнятих у його створенні.

Продуктивність праці показує, скільки валового внутрішнього продукту (продукції) виробляється на одиницю витрат живої праці.

2) трудомісткість праці (Т): Т=Зпр/Впр

Трудомісткість - це показник, зворотний продуктивності праці, який відображає кількість затраченої живої праці на виробництво одиниці продукції.

Трудомісткість праці показує, скільки витрачається живої праці на одиницю продукції.

Продуктивність праці – такий показник технологічного способу виробництва та відносин власності, який свідчить про використання робочої сили. За продуктивністю праці у промисловості Україна відстає від розвинутих країн світу майже у 5-6 разів, у сільському господарстві – у 7-8 разів. Таке відставання у сільському господарстві означає, що якщо один працівник у цій сфері в розвинутих країнах створює продукції, яка може прогодувати до 130 осіб, то в Україні – менше 15 осіб.

Продуктивність праці – це показник ефективності використання живої праці (робочої сили).

Ефективність матеріально-речових чинників виражається такими показниками, як матеріаловіддача та фондовіддача.

3) Матеріаловіддача (М): М=Впр/МВ

Це співвідношення між вартістю ВВП (Вп) та матеріальними витратами на його виробництво (МВ).

Матеріаловіддача характеризує ефективність використаних предметів праці, тобто показує, скільки вироблено продукції з одиниці витрачених матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, електроенергії та ін.). Розраховується як відношення вартості виробленої продукції до вартості витрачених матеріальних ресурсів.

Наприклад, вироблено продукції на суму 10000 гривень, витрачено сировини, матеріалів, палива на 4000 гривень.

4) Обернений показник матеріаловіддачі називається матеріаломісткістю (Мміст): Мміст=МВ/Вп.

Матеріаломісткість є зворотним показником матеріа-ловіддачі, який характеризує вартість витрат матеріальних ресурсів на одиницю виробленої продукції.

5) Фондовіддача (Ф): Ф=Впр/Вовф,

де Вовф – середньорічна вартість основних виробничих фондів, які використовуються для виробництва продукту.

Фондовіддача - це показник, який характеризує ефективність використання засобів праці, тобто кількість продукції, виробленої з одиниці основних виробничих фондів. Він розраховується як відношення вартості виробленої продукції до вартості основних виробничих фондів.

Наприклад, на підприємстві використовується щорічно основних виробничих фондів на суму 1 млн гривень, а продукції випускається на 1,2 млн гривень. Тоді фондовіддача становитиме:

Фондовіддача відображає, скільки припадає продукції на одиницю вартості основних виробничих фондів.

6) Обернений показник фондовіддачі називається фондомісткістю (Фміст): Фміст=Вовф/Впр.

Він показує, скільки середньорічної вартості основних виробничих фондів втілено в кожній гривні виробленої продукції.

Фондомісткість - це зворотний показник фондовіддачі, який показує вартість витрат виробничих фондів на одиницю виробленої продукції.

Показники продуктивності праці, матеріаловіддачі та фондовіддачі характеризують окремі результати функціонування національної економіки. Інтегрований показник економічної ефективності (Еінт) національної економіки можна обчислити з урахування усіх вищезазначених елементів за формулою:

Eінт=Впр (Ппр+М+k*Ф),

де K – коефіцієнт приведення до єдиної розмірності витрат в основні фонди з

поточними витратами.

Останнім часом у спеціальних дослідженнях та статистиці дедалі ширше застосовуються показники порівняльної конкурентоспроможності, розроблені Міжнародним Валютним Фондом (МВФ). Ця система показників створена для зіставлення цін і витрат в обробній промисловості відносно середньозважених відповідних індикаторів найбільш розвинутих індустріальних країн. Таких показників п’ять:

1) питомі затрати на заробітну плату (в розрахунку на одиницю продукції);

2) нормалізовані питомі затрати на робочу силу (в розрахунку на одиницю продукції), тобто випуску продукції на відпрацьовану людино-годину;

3) рівень повних питомих витрат за елементами доданої вартості, тобто показники питомих витрат усіх первинних чинників виробництва;

4) порівняльний рівень оптових цін у промисловості;

5) порівняльний рівень експортованих цін промислових товарів.

Система таких показників ґрунтовно відображає конкурентоспроможність країни у міжнародній торгівлі.