4. Показники економічної активності населення, інфляції і торговельного балансу
Безробіття - друга ключова проблема національної економіки; явище, коли значна частина працездатних людей (рис. 1) не може знайти собі роботу, стає відносно "зайвим населенням". З метою аналізу безробіття застосовують показник рівня безробіття.
Іноді економісти використовують також показники коефіцієнта участі в робочій силі та показник рівня зайнятості.
Коефіцієнт участі в робочій силі (К) - співвідношення загальної чисельності робочої сили в країні (РС) до чисельності її працездатного населення (ПН):
Рівень зайнятості (РЗ) - це показник, що відображає співвідношення між: 1) чисельністю зайнятого населення (ЗН) і чисельності робочої сили (РС); або 2) співвідношення зайнятого та дорослого населення країни:
Якщо в національному господарстві відсутнє циклічне безробіття, то вважається що в країні існує повна зайнятість (3-4 %), а ВВП досягає свого потенційного рівня.
Наслідком безробіття є як негативний стан економіки, так і інших сфер суспільного життя нації.
Третя важлива проблема - інфляція. Це переповнення каналів грошового обігу країни масою надлишкових паперових грошей порівняно з потребами обігу в них, що супроводжується падінням рівня заробітної плати та швидкими темпами зростання цін. Для її розрахунку застосовують показники темпу та рівня інфляції. Темпи інфляції показують зміну рівня цін в економіці і розраховують як співвідношення рівня цін поточного та базового року. Рівень інфляції визначається за допомогою індексів цін (промислових або оптових цін, споживчих або роздрібних цін тощо).
До основних видів інфляції відносять:
o за темпами: помірну, галопуючу та гіперінфляцію;
o за причинами виникнення: інфляцію попиту та інфляцію пропозиції;
o за формами прояву: відкриту та пригнічену інфляцію.
Якщо підвищення загального рівня цін супроводжується швидким та значним падінням обсягів виробництва, таке явище називають стагфляцією.
Торговельний баланс - четверта ключова проблема будь-якої національної економіки - це взаємозалежність між сукупним експортом та імпортом національної економіки. Коли країна експортує більше ніж імпортує, вона має позитивне торгове сальдо, а коли імпорт перевищує експорт, країна має дефіцит торгового балансу. Тоді країна повинна оплачувати імпорт за рахунок іноземних кредитів, що ставить її в залежність від інших держав.
5. Система індексів національної економіки
Для глибшого аналізу комплексного розвитку національної економіки застосовують також ряд індексів та показників, що відбивають системні зрушення в структурі національного господарства країни. До них, наприклад, можна віднести: Індекс розвитку людського потенціалу, Індекс вартості життя, Індекс споживчих цін, Індекс промислових конкурентоспроможних компаній, Індекс технологічного розвитку, Індекс людського капіталу, Індекс інноваційних можливостей тощо.
Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) визначається як середнє арифметичне трьох індексів:
Х1 - очікувана тривалість життя при народженні. При розрахунку мінімальне значення становить 25, максимальне - 85 років.
Х2 - рівень освіти. Розраховується як сума індексу письменності дорослих з часткою 2/3 та індексу сукупної частки учнів початкових, середніх і вищих навчальних закладів з часткою 1/3. Індекс письменності для дорослого населення (віком від 15 років) Хті" приймається за 0, а Хтах - 100 %. Індекс сукупної частка учнів розраховується для осіб молодших за 25 років, а його граничні значення такі самі, як і в індексі письменності;
Х3 - реальний обсяг ВВП на одну людину (в доларах). У розрахунках Хті" = 100 $, а Хтах = 5448 $ (для України X = 1630 $).
Високий показник ІРЛП свідчить про високий рівень життя населення. Найвищий він у Канаді (0,969).
Індекс вартості життя характеризує зміну цін на товари і послуги, якими користується населення країни. Застосовується для динаміки реальної заробітної плати в країні.
Індекс промислових конкурентоспроможних компаній - показник відносної конкурентоспроможності виробів національної промисловості, які експортуються в інші країни.
Індекс технологічного розвитку - показник, що відображає роль техніки та науки в розвитку економіки. Він враховує кількість зайнятого персоналу на НДДКР, кількість патентів та наукових публікацій у розрахунку на мільйон мешканців держави. В Україні цей показник зменшився на кінець 2005 - початок 2006 року на 0,053 одиниці порівняно з 1995 роком і становив 0,600 (що відповідає 39-у місцю серед інших країн світу). Це менше, ніж у Болгарії, Литві, Білорусі.
Індекс інноваційних можливостей - інтегральний показник, що визначається як сума Індексу людського капіталу та Індексу технологічного розвитку нації. Рівень експорту високотехнологічної продукції України становить лише 5 % від загальної кількості промислових товарів країни, тоді як у розвинутих державах частка експорту високотехнологічної продукції іноді перевищує 60-80 % від загальної кількості експорту промислових товарів. Постійно падає рівень інноваційної активності вітчизняних підприємств.
Існує також комплексний індекс, розроблений Всесвітнім банком, - Індекс економіки, що ґрунтується на знаннях. Він враховує такі групи показників: режими та форми економічних стимулів, рівень освіти в державі, інновації та інформаційну інфраструктуру. За рядом показників, що входять до цього індексу, Україна займає досить високі позиції. Так, вона має один з найвищих рівнів освіти в Європі, займає високі місця у сферах телекомунікації та технічних досягнень. Проте вона перебуває на найнижчих позиціях за показниками захисту інтелектуальної власності, розвитку економічної інфраструктури, адміністративних бар'єрів при започаткуванні бізнесу, якості впровадження законодавчих норм, розкриття інформації.
Україна посідає також найнижчі позиції серед ряду країн за параметрами розвитку інформаційної сфери. За підрахунками Міжнародного союзу телекомунікації, Україна посідає 84-е місце зі 178 країн. За Індексом готовності мереж Україна у 2004 р. знаходилась на 82-у місці зі 104 країн.
І, як наслідок, за інтегральним показником групи Всесвітнього банку - Індексом зростання конкурентоспроможності економіки (враховує рівень освіти, якості життя, розвиток ринкової інфраструктури, рівень інноваційної активності, частку імпорту-експорту держави на ринку високих технологій, інституційне забезпечення економіки тощо) - Україна в 2004 р. знаходилась на 86-у місці зі 104 країн (між Венесуелою та Малаві).