Подача матеріалу інша по номінальному і реальному ввп

Для проведення дослідження динаміки зміни ВВП використовують номінальні та реальні показники.

Номінальний ВВП – це обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва:

ВВП _{номінальний} = p_iq_i ,

де q_і – обсяг виробництва і-го товару в поточному році;

р_і – ціна i-го товару в поточному році.

Таким чином, на величину номінального ВВП впливають два чинники: 1) динаміка обсягу виробництва;2) динаміка рівня цін.

Реальний ВВП – це обсяг виробництва, який вимірюється в сталих (незмінних, базових) цінах, тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва:

ВВП _{реальний} = p_oq_i,

де p_o – ціна i-го товару в базисному році.

Реальний ВВП можна розрахувати шляхом коригування номінального ВВП на індекс цін (І_р):

Індекс споживчих цін показує, як змінюються ціни за два періоди, що порівнюються, якщо структура виробленого ВВП залишається незмінною (розраховується для фіксованого “кошика” товарів):

де р₁, р₀ — ціни відповідно поточного і базисного періоду;

q₀ — обсяг виробництва базисного періоду.

Дефлятор ВВП характеризує як змінилась би вартість ВВП в поточному періоді порівняно з базисним, за умови, що рівень та структура виробництва не змінилися:

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) можна отримати із ВВП, коли його зменшити на величину амортизаційних відрахувань:

ЧВП = ВВП — Амортизаційні відрахування.

Тобто, ЧВП являє собою ВВП, скоректований на суму амортизаційних відрахувань. З його допомогою вимірюється загальний обсяг виробництва , який економіка в цілому, включаючи домашні господарства, фірми, уряд і іноземців, спроможна спожити, не погіршуючи при цьому виробничих можливостей наступних років.

Важливим є питання, у скільки обходиться, з точки зору споживання ресурсів, виробництво даного чистого обсягу виробництва. Єдиним компонентом ЧВП, який не відображає поточного виходу економічних ресурсів, є непрямі податки на бізнес. Держава, отримуючи такі податки, не розглядається як постачальник ресурсів.

Національний доход (НД) – сукупний доход в економіці, який отримують власники факторів виробництва (праці, капіталу, землі) – можна отримати, коли показник ЧВП зменшити на величину чистих непрямих податків на бізнес:

НД = ЧВП – Чисті непрямі податки на бізнес.

З точки зору постачальників ресурсів, він є вимірювачем доходів, які отримали вони від участі в поточному виробництві. З точки зору фірм, національний доход є вимірювачем цін факторів виробництва або ресурсів: національний доход відображає ринкові ціни економічних ресурсів, які пішли на створення обсягу виробництва даного року.

Особистий доход (ОД) можна отримати, коли від національного доходу відняти внески на соціальне страхування, нерозподілений прибуток корпорацій, податки на прибуток корпорацій і додати суму трансфертних платежів. Необхідно також відняти чистий процент і додати особисті доходи, отримані у вигляді процента.

ОД (до сплати податків) = НД (внески на соціальне страхування, податки на прибуток підприємців, нерозподілений прибуток підприємців) + трансфертні платежі;

ОД* (після сплати податків) = ОД — особисті податки.

Переходячи від особистого доходу як вимірника заробленого доходу до використовуваного доходу як показника доходу, фактично отриманого,ми маємо відняти із особистого доходу такі види доходів, які зароблені , але не отримані, а також додати доходи, отримані, але які не є результатом поточної трудової діяльності.

Використовуваний доход (ВД) розраховується шляхом зменшення показника особистого доходу на суму прибуткового податку з громадян та деяких неподаткових платежів державі:

ВД = ОД – Прибутковий податок – Неподаткові платежі державі.

Це доход, який залишається у розпорядженні домашніх господарств і використовується на споживання і заощадження.

Для вимірювання узагальнювальних результатів розвитку економіки за всю історію її існування використовується такий показник, як національне багатство. Національне багатство – це та сукупність матеріальних благ, яка нагромаджена в країні на даний момент часу. Національне багатство поповнюється і відновлюється щорічно за рахунок виробленого продукту. До складових елементів національного багатства відносяться: засоби виробництва, які є в суспільстві, що функціонують як в матеріальному так і в нематеріальному виробництві, майно населення, матеріальні і культурні цінності, які є суспільним надбанням (музейні експонати, надра, ліси і водоймища), а також нематеріальні духовні цінності (людський капітал, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, духовна спадщина нації). Соціально-економічний прогрес суспільства, що проходить під впливом науково-технічного прогресу, супроводжується не тільки збільшенням національного багатства, але й збільшенням долі нематеріального багатства в його основному складі.

ССП (сукупний суспільний продукт)— це сума матеріальних благ, вироблених у суспільстві за певний проміжок часу (рік). Вартість ССП складається з матеріальних витрат (МВ), вартості необхідного продукту (НП) і прибуткового продукту (ПП):

ССП = МВ + НП + ПП.

До другої групи показників, що характеризують використання виробничих фондів, а також матеріальних і сировинних ресурсів, відносять: — виробничі фонди і їх структуру; — коефіцієнти відновлення й вибуття виробничих фондів; — фондовіддачу, фондомісткість.

Тут, з одного боку, наявність виробничих фондів і матеріальних ресурсів визначають економічний потенціал країни, її економічні можливості, а з іншого боку, рівень використання ресурсів свідчить про ступінь реалізації наявних можливостей.

Третя група показників відображає трудові витрати й рівень зайнятості робочої сили у сферах виробництва. На основі аналізу показників цієї групи держава має можливість стимулювати розвиток трудомістких галузей у тих районах, де є надлишок робочої сили, матеріаломістких — у районах з багатими матеріальними ресурсами, застосовувати при наявному дефіциті робочої сили відповідні заходи щодо зниження рівня безробіття.

Четверта група показників дозволяє визначати фінансові можливості країни, формувати й використовувати грошові доходи, аналізувати вплив інфляції на рівень зарплати, цін, процентних ставок.Зростання або зниження цін обчислюють шляхом визначення їхнього загального рівня за допомогою індексу цін, що розраховують як відношення споживчого кошика поточного року до споживчого кошика базового року.