Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТЕМА 1 Національна економіка загальне та особли...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
386.56 Кб
Скачать

Тема 1. Національна економіка: загальне та особливе

1. Суть і значення національної економіки (НЕ), її складові та цілі розвитку.

2. Типи національних економік. Критерії розмежування економічних систем.

3. Суб’єкти економічної діяльності в НЕ. Види економічної діяльності.

4. Особливості трансформації НЕ в Україні. Етапи її розвитку.

5. Структура й показники національної економіки

6. Економічна система і її моделі

1. Суть і значення національної економіки, її складові та цілі розвитку.

Національна економіка характеризується певним рівнем розвитку продуктивних сил, типом економічної системи, характером суспільного відтворення, специфічним господарським механізмом, рівнем життя населення, зовнішньоекономічними зв'язками.

У цій системі органічно взаємодіють галузі, які виробляють товари ( матеріальне виробництво - промисловість, сільське господарство, будівництво) і галузі, що надають послуги (нематеріальне виробництво - транспорт, зв'язок , торгівля, освіта, охорона здоров'я, культура).

Як наукова дисципліна національна економіка становить собою комплексне систематизоване вчення про закономірності становлення та функціонування господарської системи суспільства, а також теоретичні та методологічні підходи щодо розробки державної політики з питань подальшого розвитку національної господарської системи.

Предметом вивчення дисципліни «національна економіка» є вся сукупність продуктивних сил, економічних відносин, соціокультурних, політичних, морально-етичних традицій і цінностей ведення господарської діяльності, що встановились у певній державі і впливають на особливості її економічного розвитку.

Як явище соціально-економічної реальності національна економіка - це єдина економічна система суспільства, в якій стабільними, динамічними, повторюваними та стійкими взаємозв'язками поєднані умови та фактори виробництва, його результати, сукупність економічних агентів і економічних відносин, інститути, традиції, принципи та механізми господарювання, що у своїй взаємодії формують єдиний господарський механізм нації.

В національній економіці нерозривно поєднуються виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ.

Разом з тим, національна економіка включає три типи економічних відносин

      1. техніко-економічні ( вони детермінуються рівнем розвитку продуктивних сил, станом технологій, співвідношенням попиту і пропозиції)

      2. соціально-економічні ( відношення власності, її захист, рівень і якість життя населення)

      3. організаційно-економічні (управлінські - складена система управління).

В цілому національна економіка виступає як досягнутий під впливом сукупності факторів цілісний організм, який функціонує за певними законами.

Основні ознаками національної економіки, як системи:

  • Єдина мета - усі елементи національної економіки мають свою кінцеву та проміжні цілі функціонування, проте вони з об'єктивною необхідністю (для збереження єдності і цілісності системи) підпорядковані єдиній меті - забезпечити стале економічне зростання суспільства.

  • Структура національної економіки - 1) якісний розподіл та кількісна пропорційність процесів виробництва, що визначають внутрішньовиробничі зв'язки та залежності, які виникають під впливом суспільного поділу праці, рівня розвитку продуктивних сил та виробничих відносин; 2) співвідношення між галузями та господарськими комплексами, які виражають господарські пропорції і стан суспільного поділу праці.

  • Ієрархічність структури національної економіки - національна економіка має багатоярусну структуру. До її характерних рівнів можна віднести: мікроекономіку (економіка домогосподарств, фірм та підприємств), мезоекономіку або галузеву економіку (первинна економіка, економіка переробки продукції галузей, економіка обслуговування), макро-економіку (господарський комплекс країни в цілому, тобто загальні економічні процеси на рівні всього суспільства).

  • Організаційно-функціональна взаємозалежність між елементами системи - усі елементи та рівні національної економіки пов'язані тісними економічними взаємозв'язками, продуктивними силами і виробничими відносинами у процесі суспільного виробництва на рівні галузей та міжгосподарських комплексів.

  • Незводимість функцій та структури елементів системи до системи як єдиного цілого - кожен елемент та рівень економічної системи суспільства має свою власну структуру та виконує притаманні йому функції, що лише у своїй сукупності та постійній взаємодії формують єдиний господарський комплекс нації.

  • Наявність механізмів самозбереження та саморозвитку - Економічна наука виділяє наступні механізми саморозвитку і самозбереження: ринкове саморегулювання, державне регулювання та корпоративне регулювання економіки.

  • Керованість - дана характеристика національної економіки забезпечується за рахунок добровільного підпорядкування об'єктивним закономірностям розвитку економічних відносин (ринок) та через опосередковане втручання в економіку єдиного координаційного центру в особі державних органів влади. Громадянське суспільство делегує державі повноваження щодо правового та інституційного оформлення економічних відносин, і кожен елемент та підсистема національної економіки повинен дотримуватись їх (владний примус). А також через корпоративне регулювання та управління соціально-економічними процесами національної господарської системи шляхом вироблення та застосування альтернативних до ринку та держави механізмів координації.

  • Зворотні зв'язки між елементами системи - забезпечуються за рахунок наявності у суспільстві каналів обігу економічних ресурсів (трудові, матеріальні, нематеріальні, фінансові, інформаційні та ін.). До таких каналів можна віднести: ринок з його розгалуженою інфраструктурою, суспільний та корпоративний сектори національної економіки.

  • Динамічність - національна економіка перебуває у постійному саморусі та саморозвиткові. Він проявляється та забезпечується основними формами прояву економічних законів і закономірностей розвитку та об'єктивується у процесах безперервного відтворення усіх складових системи. На даний процес впливають всі регулятори національної економіки, що базуються першочергово на закономірностях розвинених ринкових економік. Так, поряд з класичними факторами розвитку економіки у процесі її еволюції зародились нові чинники, що в сучасних умовах є вирішальними для динамічного та сталого розвитку національних господарських систем. Це - знання, наука, інформація, техніка та технологія, що є головними та безпосередніми продуктивними силами сучасної економіки. Окрім того змінюється співвідношення між галузями та народногосподарськими комплексами, сферами виробництва та послуг. Найбільш розповсюдженими стають ті галузі та сфери економіки, що за рахунок високих технологій, інформаційних систем забезпечують подальший високотехнологічний, наукомісткий та якісний розвиток національних економік.

  • Відкритість - господарський комплекс суспільства має відкритий характер, що забезпечується законодавством держаки і об'єктивними закономірностями прояву ринкового механізму та проявляється у формі зовнішніх зв'язків держави з іншими суб'єктами господарювання (міжнародні, регіональні, світогосподарські економічні взаємовідносини): міжнародна спеціалізація та кооперація праці, міжнародний рук ресурсів, торгівля тощо.

  • Цілісність - забезпечується наявністю стійких постійно повторюваних економічних відносин виробництва, обміну, споживання та розподілу, тобто тісних взаємозв'язків між галузями, сферами і господарськими комплексами національної економіки.

Враховуючи вказані характеристики національної економіки як системи, складного господарського механізму курс розвитку національної економіки відображає усю сукупність взаємовідносин між елементами національного господарського комплексу у динаміці їх розвитку та на всіх рівнях їх протікання: макро-, мікро- та мезорівні.

Національна економіка як цілісний організм характеризується такими ознаками

  • спільним економічним середовищем, яке формується єдиним законодавством, єдиною грошовою одиницею, спільною кредитною і фінансовою системою

  • наявністю тісних економічних зв'язків між господарюючими суб'єктами

  • територіальним поділом із спільним економічним центром , який виконує регулюючу функцію (цим центром є держава)

  • господарською цілісністю

  • спільною системою економічного захисту.

Складовими національної економіки України є:

а) агропромисловий комплекс; б) будівельний комплекс; в) транспорт і дорожнє господарство; г) зв'язок та інформація; д) торгівля; е) житлове господарство; є) побутове обслуговування населення; ж) сфера використання й охорони природних ресурсів.

Усі перераховані галузі й комплекси перебувають у тісній взаємодії і пронизані багатьма інтеграційними зв'язками. Кожна з них складається з кількох підгалузей. Підгалузі відрізняються, з одного боку, значною самостійністю, а з другого боку - взаємозалежністю й інтегрованістю з економічною системою в цілому.

Кожна національна економіка, як система що розвивається, має свої цілі. Вони можуть бути довгостроковим, пов'язаними з реалізацією загальної концепції моделі національної економіки країни і стратегії її розвитку, і короткостроковими, які визначають конкретні показники в проміжні періоди розвитку.

Національна економіка прямує до стабільності, ефективності, та справедливості через досягнення таких довгострокових цілей

  • стабільне економічне зростання національного продукту;

  • високий і стабільний рівень зайнятості;

  • стабільний рівень цін;

  • підтримка рівноважного зовнішньоторговельного балансу;

  • гарантування економічної безпеки.

  • підвищення якості і рівня життя населення.

Такі цілі досягаються шляхом використання певних інструментів макроекономічного регулювання, до яких відносять: фіскальну політику; монетарну політику; валютне регулювання; цінову політику; політику регулювання доходів; політику зайнятості; зовнішньоекономічну політику тощо.

Загальним і кінцевим результатом функціонування національної економіки є приріст національного багатства, обсягів необхідних суспільству товарів і послуг, найбільш ефективне використання обмежених трудових і матеріальних ресурсів.