Модуль 2

Психологічні аспекти професійної діяльності

Тема 1. Психологія професійної діяльності

Мета: засвоєння сутності поняття професійна діяльність, професійна придатність, професійне самовизначення, мотивація професійної діяльності.

Основні поняття: професійна діяльність, професійна придатність, професійна адаптація, професійне самовизначення, професійна мотивація.

Кожна праця пов’язана з певною галуззю виробництва і виражається у терміні «професійна праця», яка визначається профілем певної професії і виражається в професійній діяльності. Професійна діяльність виконує певні функції: пізнання, перетворення, цінністно-орієнтувальна, комунікативна, створення і споживання. Реалізація функцій професійної діяльності потребує створення певних передумов: 1) підбір людей, придатних для певної діяльності; 2) професійна підготовка; 3) раціональні умови і організація трудового процесу; 4) ефективність засобів праці; 5) адекватність можливостей людини робочим навантаженням; 6) система безпеки праці.

Особливості певної професійної діяльності відображені в конкретній професії.

Професія – це сукупність форм діяльності, поєднаних спорідненими особливостями: об’єкт і предмет праці, її зміст, умови та організація; цільова функція і характер результату праці; особливості суб’єкта праці – його знання, здібності, уміння; економічні та соціальні сторони працевлаштування, задоволення матеріальних потреб, утвердження соціального статусу; вид діяльності, характерний для сукупності людей, об’єднаних єдиною спрямованістю, зайнятих в єдиній предметній області.

Структурна схема психологічної системи діяльності включає наступні блоки: 1) мотиви діяльності; б) цілі діяльності; 3) програми діяльності; 4) інформаційна основа діяльності; 5) процеси прийняття рішення; 6) психомоторні процеси та робочі дії; 7) професійно важливі якості (психологічні особливості суб’єкта діяльності).

Від того,наскільки індивідуальні особливості людини відповідають вимогам професії, можна зробити висновок про придатність людини до певного виду діяльності – її профпридатність.

Професійна придатність як відповідність людини вимогам конкретної трудової діяльності:

• визначається співвідношенням вимог професії та індивідуальних особливостей людини;

• має конкретний об’єкт реалізації;

• відображає стан, ступінь розвитку сукупності індивідуальних якостей людини;

• являє собою динамічну властивість системи діяльності.

Виділяють три головних чинники індивідуальної придатності до професії: два психологічних та один педагогічний. Перший фактор – відношення людини до даної роботи, її спрямованість в цій галузі. Цей фактор можна визначити як інтерес, волю до праці. Дуже важливо знати глибину, стійкість, силу інтересу, нахилу. Другий фактор – здібності до професії, які розглядаються як сукупність загальних і спеціальних якостей окремих психічних функцій та їх системних відношень, які мають індивідуальну своєрідність в забезпеченні. Третій фактор – це знання, навички та уміння, необхідні для даної професії.

Професійне самовизначення – це вибір професії на основі аналізу, оцінки внутрішніх ресурсів суб’єкта, вибору і співвідношення їх з вимогами професії та наступне формування його, як суб’єкта праці та професіонала. Професійне самовизначення включає в себе професійну спрямованість, професійну самосвідомість. Його основою є самопізнання та об’єктивна самооцінка індивідуальних особливостей, співставлення своїх професійно важливих якостей, можливостей з вимогами професії та кон’юнктурою ринку праці. Важливою умовою успішного професійного самовизначення особистості є наявність у неї професійно важливих якостей: працелюбності, відповідальності, дисциплінованості, почуття колективізму, взаємодопомоги, бережливості, організованості, компетентності, мобільності і готовності до зміни праці тощо. Показниками сформованості професійного самовизначення є: 1) рівень професійної інформованості; 2) сформованість суспільно-цінних і особистісно значимих мотивів; 3) наявність спеціальних професійних здібностей; 4) практичний досвід у даній професійній діяльності. Процес професійного самовизначення складається із наступних етапів: 1) виникнення та формування професійних намірів первісних орієнтирів у різних сферах праці; 2) професійне навчання, як оволодіння обраною професією; 3) професійна адаптація – формування індивідуального стилю діяльності; 4) самореалізація в праці – виконання або невиконання тих очікувань, які пов’язані з професійною працею.

Успішність діяльності може визначатися як зовнішніми умовами, в яких вона проходить, так і суб’єктивними факторами, які можуть заважати або сприяти продуктивному розв’язанню професійних задач. До суб’єктивних факторів, які впливають на успішність діяльності, відносять мотиваційну сферу особистості, індивідуально-психологічні властивості (темперамент, характер, здібності).

Великого значення для успішної професійної діяльності набуває теорія мотивації досягнення успіху в різних видах діяльності Т.Елерса. У людини існує два різних мотиви, функціонально пов’язаних з діяльністю, спрямованою на досягнення успіху. Це мотив досягнення успіху та мотив уникнення невдач. До теорій мотивації, які впливають на успішність професійної діяльності. відноситься і теорія «локус контролю». Д.МакКлелланд вважає, що людям при виконанні діяльності притаманні три основних типи мотивації: влади, досягнення і належності до соціальної групи.

На успішність діяльності впливає уявлення людини про саму себе, тобто професійна Я-концепція, яка може бути реальною та ідеальною. Реальна професійна Я-концепція – це уявлення особистості про себе, про те «який я». Ідеальна професійна Я-концепція – це уявлення особистості про себе у відповідності з бажанням («яким я хотів би бути»). Реальна і ідеальна Я-концепція можуть не співпадати. Якщо це неспівпадання усвідомлюється особистістю, то вона прагне до саморозвитку.

Для закріплення теоретичного матеріалу необхідно виконати тестові завдання, підготуватися до виконання практичних вправ, доцільно використовувати діагностичні методики.