9.2. Англія.

Англія, як і США, подолала наслідки економічної кризи. Проте виходила вона з неї дуже повільно. Наприкінці 30-х років у країні панувало значне без­робіття. Англійська промисловість залишалася на рівні 1929 р. У багатьох галузях депресію не було ліквідовано. Спостерігалися суперечливі тенденції розвитку старих і нових галузей. Так, у вугільній, металургійній, текстильній галузях був застій, а в автомобільній, хімічній, енергетичній, верстато­будівній — прогрес, значний приріст продукції.

Сільське господарство Англії у 30-х роках відста­вало від промисловості. Воно перебувало у стані за­стою і лише на 35% задовольняло потреби населен­ня в сільськогосподарській продукції. За її імпорт держава розплачувалася золотом або дефіцитними товарами. Англійські хлібороби були не самостій­ними господарями, а лише орендарями. Вони пла­тили лендлордам, власникам землі, ренту, яка ста­новила 20% валового врожаю. Вартість їхньої про­дукції була значно вищою, ніж у американських фермерів, які нікому не сплачували ренту, оскільки були незалежними господарями на своїй землі.

Якщо внутрішня торгівля Англії дещо нормалі­зувалася, то зовнішня переживала значні труднощі в зв'язку з посиленням конкуренції з боку США, Японії, Німеччини. Хоч Англія до самої Другої сві­тової війни зберігала перше місце в світовій торгівлі, однак впритул до неї підходили США, які зуміли відтіснити її на друге місце в світовому експорті, значно поступаючись, правда, за розмірами імпорту.

Але особливо небезпечним для Англії виявився еко­номічний і політичний наступ фашистської Німеччи­ни, яка швидко витісняла англійські товари в Західній і Південно-Східній Європі та Латинській Америці. Як і перед Першою світовою війною, англо-німецька кон­куренція в основному проявлялася в області експор­ту товарів, насамперед готових промислових виробів. Наприкінці 1937 р. в Англії вибухнула нова еко­номічна криза, яка привела до спаду виробництва (за 1938 р. випуск промислової продукції впав на 14%). З цієї кризи країні вдалося вийти лише в об­становці підготовки до нової світової війни, яка по­требувала збільшення воєнного виробництва.

9.3.Франція.

Розвиток економіки Франції у 30-х ро­ках не був схожий на поступ американської, німець­кої, англійської. Він виявився особливо повільним, затяжним. Застій у головних галузях був тривалі­шим порівняно з іншими країнами. Зберігалося дрібне виробництво, де було зосереджено близько 40% всіх промислових робітників. Загалом французька промис­ловість за рівнем механізації і продуктивності праці відставала від всіх провідних держав.

Не могло вийти зі стану кризи французьке сільське господарство. Хоч обсяг його виробництва порівня­но з 1913 р. зріс на 10%, однак цього було замало, щоб забезпечити країну харчовими продуктами. Держава почала ввозити їх з-за кордону.

У Франції посилився процес концентрації фінан­сово-кредитних установ. До 1939 р. шість найбіль­ших банків контролювали 86% усіх капіталів краї­ни. Французькі монополії підтримували взаємови­гідні відносини з іноземними корпораціями. Банки охоче вкладали капітали в промисловість, нерідко за межами країни. Лише в 1936—1938 рр. з Франції вивезли 100 млрд. франків. Внаслідок цього вдвічі скоротився національний золотий запас Францу­зького банку. Похитнулася національна валюта — франк. Знизився курс продажу акцій на біржах, здійснювалася емісія облігацій, інших цінних па­перів, скоротилися вклади громадян у банки.

Погіршувалося міжнародне економічне станови­ще Франції. Її питома вага в світовому промислово­му виробництві знизилася з 7% в 1913 р. до 4% в 1938 р. Аналогічною була ситуація і в світовому експорті, де в результаті гострої конкурентної боротьби частка країни за період 1913—1938 рр. ско­ротилася з 7,2 до 3,7%. Франція, таким чином, по­ступалася не тільки США, Англії і Німеччині, але й Японії та Канаді.