7.5. Міжнародні економічні відносини.

У першій половині XIX ст. сформувався світо­вий ринок як підсистема господарства, пов'язана з обміном товарів за межами національної економіки та валютно-фінансовим забезпеченням такого обміну. Він став формою усталених зв'язків між національ­ними ринками, що внаслідок успіхів на транспорті, в будівництві доріг остаточно утвердилася як скла­дова частина загальносвітової ринкової господарсь­кої системи. Зовнішня торгівля набула світового характеру. Формувалися світовий кредитний та ва­лютний ринки. Масова міграція трудових ресурсів свідчила про виникнення міжнародного ринку праці. Отже, склалася система міжнародних економічних відносин як результат взаємодії всієї сукупності світових господарських зв'язків. Основними чинни­ками цього процесу були розвиток великої машин­ної індустрії, утворення колоніальної системи, міжна­родний поділ праці, що розподілив світ на промис­лово розвинені й економічно відсталі країни.

Визначилися галузі, які працювали на основі ім­портних надходжень або на експорт. Лише зовнішній ринок міг поглинути масовий випуск фабричних то­варів. Для збереження панування на внутрішньому ринку національні корпорації повинні були забез­печувати світовий рівень з якості та цін.

Важливим фактором формування світового ринку було утворення колоніальних володінь. У 1914 р. територія колоній промислово розвинених держав становила 85 млн. кв. км з населенням 560 млн. осіб. Найбільшими колоніальними імперіями стали Великобританія, про яку казали, що в ній ніколи не заходить сонце, та Франція.

Основою формування світового ринку став міжна­родний поділ праці (МПП) зі спеціалізацією окре­мих країн у виробництві певних видів продукції для задоволення потреб світового ринку. Протягом XIX ст. переважаючою формою МПП була міжгалу­зева предметна спеціалізація. Великобританія як "майстерня світу" спеціалізувалася на виробництві та продажу машин і устаткування, а також взуття, шкіргалантереї, виробів харчової промисловості. Ні­меччина зайняла чільне місце у світовому вироб­ництві сільськогосподарської техніки, залізничного устаткування, парових котлів, картоплі, спирту, цукру, виробів хімічної промисловості, Франція — текстильних машин, шовкових і суконних тканин, Бельгія — зброї та інструментів. Колоніальні краї­ни спеціалізувалися на виробництві бавовни, пря­нощів, кави, цукру, натурального каучуку.

З другої половини XIX ст. набула розвитку така форма МПП, як внутрішньогалузева спеціалізація. Так, у металургійному виробництві експортерами чорних металів були Великобританія, Бельгія, Люк­сембург, кольорових — Австро-Угорщина, Франція. Провідною і найстарішою формою світогосподарських зв'язків була міжнародна торгівля, до якої були залучені всі незалежні та колоніальні країни. її характерною ознакою був імпорт сировини з колоні­альних країн, оскільки найрозвиненіші країни, за ви­нятком США, були мінімально забезпечені сировиною. З кінця XIX ст. для зовнішньої торгівлі власти­вою була тенденція зростання протекціонізму і вста­новлення монопольних цін. Країни укладали тор­гові договори, підписували інвестиційні угоди.

З розвитком міжнародної торгівлі, починаючи з 70-х років, дедалі більшого значення набував екс­порт капіталу, який спрямовувався головним чином у колонії та залежні країни. Найбільшими експор­терами були Великобританія, Франція, Німеччина, Бельгія, Швейцарія, Голландія.

Важливою формою зовнішньоекономічних зв'язків були міжнародні міграційні процеси, пов'язані з переселенням європейців до Америки. З 1816 по 1856 р. з Європи до США емігрувало 5 млн., а в другій поло­вині XIX ст. — 18 млн. осіб. Економічним наслідком міжнародної міграції робочої сили було прискорення розвитку промисловості та сільського господарства в країнах імміграції, посилення міжнародного поділу праці, збільшення експорту товарів з цих країн і одночасно імпорту товарів у країни імміграції.

На початку XX ст. співвідношення сил між вели­кими державами зайшло у винятково гостру супе­речність з тим поділом світу, який склався в кінці XIX ст. Зокрема, одна з найбільш економічно розви­нутих країн Європи — Німеччина — виявилася об­діленою колоніями. На порядок денний стало пи­тання про перерозподіл зон впливу, насамперед ринків збуту, джерел сировини, сфер вкладання капі­талу, початок якому поклала Перша світова війна.