5.7. Соціально-економічні передумови і наслідки війни північноамериканських колоній за незалежність.

Колонізацію Північної Америки європейці розпо­чали ще у XVI ст. Найбільших успіхів у цьому про­цесі досягла Англія, яка створила ряд колоній на Атлантичному узбережжі материка. У боротьбі з Нідерландами та Францією володіння Англії у Північній Америці значно розширилися.

Щодо господарства, то у північних колоніях (Нова Англія) успішно розвивалися різноманітні промис­ли (перш за все хутряний), а також рибальство, ско­тарство та примітивного типу мануфактури. Тут переважали дрібні та середні фермерські господар­ства товарного характеру, а земля вільно відчужу­валася. Північні колонії виникали з вільних союзів людей, гнаних владами за релігійні переконання. Серед перших поселенців було багато сепаратистів, квакерів, пуритан, індепендистів, гугенотів. Всі вони відзначалися підприємливістю та енергійністю. По­пит на рибу та хутро у Європі був великий, тому торгівля ними стала важливою сферою діяльності колоніальних бізнесменів. Оскільки промисловість її цілому розвивалася повільно, провідне місце в суспільстві посідав торговець, що було характерно для більшості країн мануфактурного періоду.

Перші південні колонії були засновані, як прави­ло, англійським урядом і торговими компаніями. Тут розвивалися великі плантаційні господарства, що займалися вирощуванням тютюну, рису, бавовни, цукрової тростини. На тютюнових, рисових планта­ціях використовували працю рабів. Тютюн та рис стали головними експортними товарами і приноси­ли величезні прибутки землевласницькій аристок­ратії, яку підтримувала королівська влада.

Незважаючи на те, що колонії (особливо північні) мали свої органи самоуправління — законодавчі зібрання, ради при губернаторах, вони вважалися частиною Англії, а їхні жителі — підданими коро­ля. Англія гальмувала економічний розвиток ко­лоній. Так, ще у XVII ст. на основі навігаційних актів колонії позбавлялися права вільної торгівлі. Існувала заборона створення власних фабрик. Ан­глійські королі дивилися на Північну Америку як на ринок, куди метрополія може збувати продукцію обробної промисловості. У самих колоніях сирови­ну (зерно, худобу, залізну руду, хутро) обробляти за­боронялося, її можна було лише вивозити. З 1699 р. заборонялося вивозити вовняні вироби і займатися залізоробним виробництвом (крім первинної оброб­ки). У 1770 р. було суворо заборонено вивозити до Північної Америки щойно винайдені машини. Ко­лоніям дозволялося торгувати лише з Англією. По­стійно збільшувалося мито на іноземні товари. Внас­лідок цього зростала контрабандна торгівля і невдо­волення жителів колоній. Особливо посилюється тиск Англії на колонії після Семирічної війни, коли різко зріс державний борг і парламент країни в кот­рий раз підвищив податки. У колоніях з'явилася велика кількість призначуваних посад і армія, ут­римання яких важким тягарем лягло на плечі ко­лоністів. Своїми діями Англія демонструвала рішу­чість знищити свободи північних американців. Проте люди, для яких релігійні та політичні свободи були над усе, з таким перебігом подій змиритися не мог­ли. Саме це й привело до Війни за незалежність 1775—1783 рр., яка закінчилася перемогою північно­американських колоній та проголошенням у 1776 р. нової незалежної держави — Сполучених Штатів Америки. Війна одночасно була буржуазною рево­люцією. Вона знищила феодальні маєтки, конфіс­кувала і розподілила землі прихильників Англії. Було сформовано фонд державних земель на Заході, що створювало сприятливі умови для розвитку фер­мерства. Революція прискорила розвиток промис­ловості та торгівлі.

Проте здобуття незалежності не до кінця розв'я­зало соціально-економічні проблеми у США. Еко­номічні інтереси Півночі та Півдня розходилися де­далі більше. У південних штатах зберігалося раб­ство. Землі Заходу внаслідок високих цін були не­доступними для більшості бажаючих їх придбати. Ці та інші суперечності зберігалися довгий час і були розв'язані у другій половині XIX ст.