Методичні поради

При вивченні теми необхідно чітко усвідомити, що перша "опіумна" війна і відкриття Китаю для європейської колоніальної експансії означали вступ великої багатотисячолітньої імперії в новий етап її існування, в період колоніалізму. Тому метою семінарського заняття є з’ясування причин та наслідків руйнації "Pax Sinica" та інтеграції Китаю в систему напівколоніального синтезу.

Готуючись до першого питання, слід визначити основні фактори, котрі спричинили занепад державного престижу Китаю, виокремити основні етапи перетворення країни в напівколонію (І етап — 1842 —1895 роки; ІІ етап — 1895 — 1901 роки). При цьому потрібно детально й об’єктивно проаналізувати всі договори й угоди Китаю з іноземними державами, підписані впродовж 40-х років ХІХ ст. до Заключного протоколу 1901 року.

Друге питання передбачає висвітлення спроби правлячих кіл Китаю зміцнити свої воєнно-політичні та економічні позиції шляхом проведення політики "самопосилення". Важливо звернути увагу на мету реформ 60-х —початку 90-х років ("Сильна держава — сильна армія"), показати, що основою політики модернізації став розвиток державного капіталізму в Китаї. Особливу увагу потрібно приділити діяльності представників політики самопосилення (Цисі, Лі Хунчжан та ін.). Необхідно подумати: чому спроба реформ у Китаї не дала таких позитивних наслідків, як реформи Мейдзі в Японії?

Розглядаючи третє питання, слід звернути увагу на наслідки японо-китайської війни 1894 — 1895 років, адже саме вони призвели до фактичного розділу Китаю на "сфери впливу" між іноземними державами. Цілком реальна загроза ліквідації політичної самостійності Китаю викликала піднесення ліберального реформаторського руху, визнаним лідером якого став Кан Ювей.

Необхідно проаналізувати політичну програму китайських реформаторів та їх практичну діяльність упродовж "ста днів реформ" (11 червня — 21 вересня 1898 року). Важливо на конкретних прикладах показати, що головною причиною краху реформ був шлях їх здійснення, який полягав у спробі втілення західних матеріальних цінностей у суспільстві традиційної ідеології. Цікавою з цього приводу може бути дискусія щодо акцентації в ідеї "Східна мораль — західна техніка" в Японії і в Китаї.

Джерела

1. Восстание ихэтуаней: Документы и материалы. — М., 1968.

2. Вэй Юань. Размышления о морских делах // Там само. — С.604 — 608.

3. Из Дополнительного к Нанкинскому англо-китайского договора 8/Х 1843 г. // Хрестоматия по новой истории: В 3-х т. —Т.2. — М., 1965. —С.603 — 604.

4. Из Нанкинского англо-китайского договора // Хрестоматия по новой истории: В 3-х т. — Т.2. — М., 1965. — С.601 — 603.

5. Із заключного ("боксерського") протоколу між Китаєм і іноземними державами від 7 вересня 1901 р. // Там само. — С.393 — 394.

6. Китай у 1894 — 1914 рр. // Хрестоматія з нової історії: В 2-х ч. —Ч.2.: 1870 — 1918. — М., 1954. — С.387 — 391.

7. Международные отношения на Дальнем Востоке: В 2-х кн. Кн.1: (Конец ХVІІ в. — 1917 г.). — М.,1973.

8. Нанкинский англо-китайский договор // Хрестоматия по новой истории. — М., 1965. — С.608 — 616.

9. Пекинская англо-китайская конвенция о мире и дружбе 24/Х 1860 г. // Там само. — С.638 — 639.

10. Програма реформ, висунута в 1892 р. ліберальними поміщицько-буржуазними колами // Там само. — С.391 — 392.

11. Сунь Ятсен. Избранные произведения. — М.,1985.

12. Тайпинское восстание. 1850 — 1864 гг.: Сб. документов. — М.,1960.

13. Тяньцзинский англо-китайский договор о мире, дружбе и торговле 26/VІ 1858 г. // Там само. — С.635 — 638.