Тема V. Колоніальні держави та визвольні рухи на Сході у середині XIX століття: загальне та особливе (Іран, Китай, Індія).

(4 год.)

План

1. Криза традиційного суспільства: наслідки впливу європейської політики. Колоніальна система у першій половині XIX століття.

2. Великі народні рухи на Сході: причини, типологія, роль традицій, етапи, наслідки.

а)релігійно-політичний рух бабідів;

б) селянська війна тайпінів у Китаї;

в) повстання сипаїв в Індії;

3. Зміни у колоніальній політитці капіталістичних держав та початок соціально-політичної модернізації на Сході.

Засвоїти поняття та терміни: традиційне суспільство, колоніалізм, колонія, метрополія, бабіди, шиїзм, тайпін, сипаї, мандарини, напівколонія, трансформація, бехаїзм, раятварі, заміндарі, махалварі, дарбар, доктрина Дальхузі, «опіумна» війна, сеттльмент, демографічна криза, «Тайпін дао», «Датун», ван, шеньши.

Підготувати реферат на тему: « Історичний портрет Хун Сюцюаня»; «Релігійне просвітництво в Індії у XIX столітті»

Методичні поради

При підготовці до першого питання доцільно пригадати типологію державного ладу провідних країн Сходу та виокремити такі типи держав: феодально-бюрократичний, патріархальний, потестарний та додержавний. Слід проаналізувати особливості соціальної організації східних держав та зміни в ній, які відбувалися під впливом європейської політики. Для з’ясування сутності колоніалізму епохи промислового капіталізму, потрібно звернути увагу на основні методи колоніальної та напівколоніальної експлуатації, їх руйнівні наслідки для східного традиційного суспільства.

Вивчення народних рухів на Сході у середині XIX ст. слід почати з аналізу їх причин, передумов, рушійних сил, релігійних та ідеологічних засад. Необхідно порівняти хід повстань та їх географічний ареал, виокремити особливості кожного з народних рухів, скласти портрети їх лідерів. Розглядаючи питання про характер повстань, слід врахувати точку зору сходознавця Л.С. Васильєва, яка дещо відрізняється від традиційних підходів інших авторів.

Основне завдання третього питання полягає у з’ясуванні змін у колоніальній політиці європейських держав після традиціоналістських повстань. Водночас слід порівняти реформаторські спроби у незалежних державах Сходу з тими перетвореннями, які проводили колонізатори в колоніях.

Рекомендовані джерела та література:

Іран

1. Анаркулова Д.М. Социально-политическая борьба в Иране в середине XIX в. – М.: Наука, 1983.

2. История Ирана. – М.: Наука, 1977.

3. Иванов М.С. Антифеодальные восстания в Иране в середине XIXв. – М.: Наука, 1982.

4. Крутихин М. Из жизни каджарских шахов // Азия и Африка сегодня. – 1984. - №10.

5. Алиев С.М. История Ирана. – М.: ИВ РАН, 2004.

6. Очерки новой истории Ирана. – М.: Наука, 1978.

7. Иванов М.С. Очерки истории Ирана. – М.: Соцэкгиз, 1952.

8. Иран: история и культура в средние века и новое время. – М.: Наука, 1980.

9. Ислам и политика. – М.: Крафт ИВ РАН, 2001.

10. Рыжов К.В. Все монархи мира. Мусульманский Восток. XV – XX вв. – М.: Вече, 2004.

11..Шюон Ф. Понять ислам // Вопросы философии- 1994.- №7-8.

Китай

1. Ерасов Д. Об идеологии тайпинского движения // Народы Азии и Африки. – 1972. - №3.

2. Илюшечкин В.П. Крестьянская война тайпинов. – М.: Наука, 1967.

3. История экономического развития Китая. 1840-1948. Сб. статистических материалов. – М.: Политиздат, 1958.

4. История Китая / Под ред. А. В. Меликсетова. – М.: МГУ, 1998.

5. Делюсин В.П _Земельная система небесной династии и её оценки // Китайские социальные утопии. – М.: Наука, 1987.

6. Земельная система небесной династии // Там само. – С: 608-616.

7. Кара-Мурза Г.С. Тайпины. – М.: Наука, 1956.

8. Новая история Китая. – М.: Наука, 1972.

9. Тайпинское восстание. 1850-1864гг: Сб. документов. – М.: Наука, 1960.

10. Фицджералд Ч.П. История Китая. – М.: ЗАО Центрополиграф, 2004.

11. Нанкинский англо-китайский договор // Хрестоматия по новой истории. – М.: Наука, 1965. – С: 601-604.

12. Санчирив В.П. Джунгарский сьезд монгольських и ойратских князей //Восток.–2011.–№2.–С.101–105.

13. Сидихменов В. Я Китай: страницы прошлого. – Смоленск: Русич, 2003.

14. Овсянников В.Н. Тайпины: поиск будущего в прошлом // Проблемы Дальнего Востока. – 1978. - №3.

15. Социально-экономические и политические проблемы Китая в новое и новейшее время. – М.: Наука, 1991.

16. Практикум по новой истории Азии. – М.: Высшая школа, 1990.

Індія

1. Антонова К.А., Бонгард-Левин Г.М., Котовский Г.Г. История Индии. – М.: Наука, 1979.

2. Века неравной борьбы. Национально-освободительное движение в Азии и Африке. – М.: Наука, 1967.

3. Гольдберг Н.М. Очерки по истории Индии. – М.: Наука, 1965.

4. Дюпюи Р.Э., Дюпюи Т.Н. Восстание сипаев, 1857-1858гг. // Дюпюи Р.Э., Дюпюи Т.Н. Всемирная история войн. – СПб.: Наука, 1997. – Кн.3. – С: 479-483.

5. История Индии. – М.: Высшая школа, 1979.

6. Из доклада Дальхузи палате директоров Ост-Индской компании от 28 февраля 1856 года // Хрестоматия по новой истории: В 2-х т. – Т.1. – М.: Наука, 1956.

7. Из обращения королевы Виктории к князьям, вождям и народу Индии от 1 ноября 1858г. // Там само. – С: 574-575.

8. Из прокламации генерал-губернатора Индии Каннинга от 15 марта 1858г // Там само. – С:573-574.

9. Из речи В. Смита в английском парламенте 21 июня 1856г// Там само. – С:542-543.

10. Народное восстание в Индии. 1857-1859гг: Сб. статей к 100-летию восстания. – М.: Политиздат, 1957.

11. Неру Дж. Взгляд на всемирную историю. – М.: Наука, 1989.

12. Неру Дж. Открытие Индии. – М.: Наука, 1989.

13. Новая история Индии. – М.: Наука, 1961.

14. Осипов А.М. Великое восстание в Индии. 1857-1859гг. – М.: Политиздат, 1957.

15. Орестов О. Ворота Индии. – М.: Наука, 1975.

16. Российские путешественники в Индии, начало XIX – начало XXв: Документы и метериалы. – М.: Наука, 1990.

17. Фурсов К.А. Трансформация английской Ост – Индской компании // Восток. – 2007. - №1.

18. Юрлова Т. A/ Народное восстание 1857–1859гг в Индии и английское общественное мнение. – М.: Наука, 1991.