Тема 9. Арабські країни у XVIII ст. Зміст теми

Арабські країни Близького Сходу. Відцентрові тенденції у політичному становищі Порти. Фактичний розпад Османської імперії. Арабські самостійні державні утворення феодально-регіоналістського типу. Регентства. Мамлюцький емірат у Єгипті. Дейський Алжир. Мекканський шерифат у Хіджазі. Держава Хасанідів в Іраку. Володіння аль-Азмів у Сирії. Вотчини династів Курдистану, Лівану і Неджду. "Розкольницькі" імамати: зейдитів у Ємені, хариджитів в Омані.

Економічне становище арабських країн. Деградація господарства. "Бедуїнізація" Близького Сходу. Ремесло і торгівля. Міста. Причини занепаду.

Розклад староосманської політичної системи. Зміни у складі правлячого класу. Мамлюки. Співвідношення світської та духовної влади. Військовий характер арабських режимів XVIII ст. Міські аяни. Боротьба аянів і яничарських угруповань за владу.

Піднесення інтелектуального та духовного життя. Його традиційний характер. Фольклор і народна культура. Місцеве мистецтво. Вплив османських шкіл на розвиток архітектури, мініатюри та музики. Куттаби і медресе. Література. Жанр біографії і мандрівок. Творчість Абу аль-Гані Набулсі (1641 — 1731 рр.). Суфізм. Ісламський фундаменталізм. Муртада аз-Забіді (1739 — 1791 рр.). Ваххабіти.

Відносини із Заходом. Криза "османізму" як світоглядної системи. Поширення почуття арабського регіоналізму. Відродження культу арабських звичаїв і мови.

Мамлюцький Ірак. Його становлення (1704 — 1723 рр.). Політика Хасан-паші. Кавказькі мамлюки. Політичний лад. Відносини з бедуїнами. Ірак в другій половині XVIII ст.

Сирія. Яничари та боротьба за владу. Прихід до влади Ізмаїл-паші аль-Азма (1725 р.). Заходи по впорядкуванню системи управління. Військово-олігархічний режим. Сирія під управлінням роду Аль-Азмів (1725 — 1883 рр.). Сімейна унія. "Анклавний" Халеб. Соціально-політична дестабілізація. Голодні бунти та яничарські заколоти.

Ліван. Сирійські сектанти. Система васально-сюзеренних зв’язків. Прихід до влади роду Шехабів. Друзи та мароніти. Християнська колонізація центрального Лівану.

Розвиток торгівлі, ремесла, терасного землеробства. Шовківництво. Боротьба за оновлення (1736 — 1790 рр.). Латинізація церкви. Європеїзація духовенства.

Особливості формування самобутньої ліванської державності. Ісламський фундаменталізм.

Палестина. Спроба утворення самостійної арабської держави у середині 1770-х років. Держава Захір аль-Омара. Ідея арабської народності. Політика віротерпимості.

Деспотичний характер режиму. Господарський лад та економічна політика. Зовнішня політика. Війна з Портою. Відновлення староосманських традицій. Режим Ахмеда Джеззара.

Ваххабіти в Аравії. «Пуритани пустелі». Мухаммед ібн Абд аль-Ваххаб (1703 — 1792 рр.). Екстенсивний характер господарства Аравії. Кочове скотарство та поливне землеробство оази.

Номінальний характер влади Порти. Конгломерат еміратів. Боротьба між еміратами Бану Халід і Мекканським шерифатом Хашимітів.

Поширення ваххабізму. Підкорення ваххабітами еміратів і кочових племен Неджду. Вихід за межі Аравії наприкінці XVIII ст. Напад на Кербелу. Імперія ваххабітів.

Османський Єгипет та північноафриканські вілайєти у XVIII ст.

Особливості регіоналізму. Формування незалежних арабських держав. Формальна належність до Османської імперії. Особливості державного устрою. Внутрішня та зовнішня політика регіоналістських державних утворень. Їх культурно-цивілізаційні цінності та звичаї. Спільні риси історичного розвитку.