4. На які групи ще поділяють озера:

а) за походженням улоговин; б) проточністю; в) вмістом поживних речовин? Наведіть їх приклади.

Покажіть на фізичній карті озера і вкажіть походження їх улоговин: Шацькі (Світязь, Пулемецьке, Тур’є, Тухове); Синевір; Сасик, Донузлав, Кундук, Кагул, Ялпуг, Китай, Куяльник, Хаджибей.

4. Покажіть на карті водосховища Дніпровського каскаду, канали “Дніпро-Донбас”, Північнокримський, Дніпро-Інгулець; Сіверський Донець – Донбас; Каховську, Червонознам’янську та Інгулецьку зрошувальні системи.

Практичні завдання:

1. Назвіть показники, якими характеризується річковий стік. За с. 107 АПУЕР виявіть залежність густоти річкової сітки: а) від рельєфу; б) від клімату.

2. За с. 108-109 АПУЕР визначте закономірності розподілу показників середнього багатолітнього стоку.

3. Розкрийте зміст поняття “водний баланс”, запишіть формулу і середні показники водного балансу на території України. На с. 113 АПУЕР і за роздатковими матеріалами виявіть області з різною водністю.

4. Як змінюється гідрохімічний склад річкових вод (АПУЕР, с. 112).

5. За с. 59-61 АПУЕР охарактеризуйте найважливіші гідрогеологічні регіони України (назва; належність до геотектонічних структур і особливості геологічної будови; мінералізація тощо).

Форма звіту: показ об’єктів на карті; усне опитування.

Походження назв річок (гідронімів)

Буг — від старослов’янського «гнутий, кривий» (має звивисту течію). Західний і Південний Буг названі так за напрямом їх течії. Вони починаються на Подільській височині, недалеко одна від одної.

Ворскла — від сарматсько-аланського «ворс» — «білий» і тюркського «кьол» — «вода, річка». Тобто - «біла вода».

Десна — від старослов’янського «деснъ» (правий, десниця, правий бік). Є припущення про походження від скіфсько-сарматських коренів «дн» і «сно, сне», що означають: «вода, річка».

Дніпро — серед чисельних припущень найбільш достовірне походження від скіфського «дана» (річка) і фракійського «іпр» (глибока). За іншими — від сарматського «дна, дон» (вода, річка) і санскритського «апріс» (західний) — Західна річка. Річка мала й інші назви — давньогрецьку «Борисфен», римську і скіфську — «Данапріс», турецьку «Узу», слов’янську «Славутич».

Дністер (Дністро) — за однією з версій — від скіфсько-сарматського «дон, дана, дна» (вода, річка) та фракійського «істр» (швидкий) або санкритського «астер, аструс» (південний) — південна річка. Раніше річка носила назви «Тірас» (давньогрецька), Данастріс (римська), Турла (турецька), Дністръ (слов’янська).

Дунай — від скіфсько-сарматського «дон, дана, дуна» (вода, річка). Древні греки називали Істром; римляни Данавіусом; слов’яни — Доунавь; німці — Дунау.

Прип’ять — від слов’янського «пятить» (пливти по річці).

Прут — від скіфського «пораута» (бурхлива вода, бурхлива річка, за іншою версією — «брід»).

Салгір — від тюркського «гірська річка». Сіверський Донець — від племені сіверян. Донець — притока Дону.

ЗАНЯТТЯ № VI-7. АНАЛІЗ РЕЖИМУ ВОДНОГО ЖИВЛЕННЯ і СТОКУ РІЧОК

Мета: сформувати навички аналізу залежності живлення й режиму вод від фізико-географічних чинників

Література: а) Булава Л.М. Методика викладання фізичної географії України. – Вип.2. – Полтава, 1994. О.М.Маринич та інші. Фізична географія Української РСР. — К., 1982. — С.56-68. Географія Української РСР (за ред. М.Д.Пістуна). — К., 1982. — С.34-39. ГЕУ, т.1. — С.263, 206, 201-202; т.2. — С.165-451. б) Природа Украинской ССР. Моря и внутренние воды. — К., 1986.

Обладнання: АПУЕР; дидактичні матеріали; настінна карта “Води України”.