3. Загальна порівняльна характеристика навчальних програм

Навчальні програми початкової школи „Образотворче мистецтво” (укладачі Л.Любарська, Л.Вовк) та „Мистецтво” (укладачі: Л.Масол, Е.Белкіна, О.Онішенко, Н.Очеретяна, В.Рагозіна) розроблені відповідно Державного стандарту початкової загальної освіти. Проте корінні відмінності спостерігаються вже у назві, структурі та загальному змістові програм.

Так, програма Л.Любарської і Л.Вовк реалізує лише візуальну змістову лінію, натомість як програма Л.Масол, Е.Белкіної та ін. реалізує всі змістові лінії початкової освіти в галузі мистецтва (музична, візуальна - образотворча, хореографічна, театральна, екранна). Такий синтетичний підхід до створення програми забезпечує формування в учнів цілісної художньої картини світу. При цьому виділяються дві домінантні змістові лінії, який фактично реалізуються у таких предметах: „Образотворче мистецтво” (1 год) та „Музика” (1 год), тобто формально співпадають із навантаженням за програмою Л.Любарської, Л.Вовк: „Образотворче мистецтво” (1 год).

Щодо програми Л.Любарської, Л.Вовк, то тут маємо виділення образотворчого мистецтва як специфічного виду діяльності, що є „унікальним у вирішенні завдань як художнього, так і особистісного розвитку, громадського і духовного становлення підростаючого покоління” [5,12]. Це зумовлено не тільки природою сприймання образотворчого мистецтва, а й тим, що вже в ранньому віці образотворча діяльність (на відміну від інших видів мистецтва) стає однією з найдоступніших і емоційно-захоплюючих форм творчості.

Порівняння основних структурних компонентів програми, викладених у пояснювальних записках, демонструє, що обидві програми проголошено побудованими на принципі інтегративності, полікультурності. Проте, якщо в програмі „Мистецтво” реалізація цих принципів є очевидною, адже вивчення різних видів мистецтв тут органічно об'єднане, то в програмі „Образотворче мистецтво” інтегративність виступає лише на рівні внутрішнього зв'язку між різними видами й техніками образотворчого мистецтва, об'єднаними загальними для графічних мистецтв поняттями кольору, форми і т.д.

По різному підійшли автори до формулювання завдань програми. Так, у програми Л. Масол, Е.Белкіної та ін. завдання традиційно поділені на навчальні, виховні та розвивальні, то програма Л.Любарської, Л.Вовк пропонує більш детальну класифікацію поставлених завдань: формування певних ставлень, потреб, орієнтацій та якостей учнів, розвиток емоційних здатностей, якостей та здібностей учнів, засвоєння ними елементарних знань, формування елементарних умінь та навичок. На наш погляд, така детальна розробка завдань курсу свідчить про чітке усвідомлення авторами програми потреб і завдань, які стоять перед вчителем образотворчого мистецтва у початковій школі.

Обидві програми роблять свідомий відхід від традиційного поняття „аналізу художнього твору”, як одного з видів діяльності учнів, у бік інтерпретації (або аналізу-інтерпретації - у Л.Масол, Е.Белкіної та ін.). Серед іншимх видів діяльності учнів на уроках образотворчого мистецтва Л.Любарська, Л.Вовк пропонують такі: сприймання, практична художна діяльність (творча, репродуктивно-творча), причому остання, на думку авторів програми, має носити переважно імпровізаційний характер. Такий перелік видів учнівської діяльності видається нам більш обґрунтованим, таким, що враховує вікові психологічні особливості учнів, аніж наведений у програмі Л.Масол, Е.Белкіної та ін., які подаючи фактично той самий перелік, що і Л.Любарська, Л.Вовк, додають, що необхідно застосовувати „інтерактивні, проблемно-евристичні технології”, створювати ситуації „діалогу культур” [1,18]. Л.Любарська, Л.Вовк більш виважено вважають 1-2 класи - періодом пропедевтичної практичної художньої діяльності. Адже, діти мають отримати базу, набути необхідних навичок, знань та умінь для подальшого ускладнення форм і методів роботи з ними.