3. .Методичні прийоми компонування тематичних навчально-творчих малюнків.

Тематичне малювання - цікава для учнів тема.

Перед малюванням на теми вчитель проводить бесіду, у якій пояснює учням, що для того, щоб створити малюнок з пам'яті, треба вивчати й запам'ятовувати бачене. Без добре розвиненої зорової пам'яті дуже важко малювати за уявленням.

Учитель повинен пам'ятати, що звичайний акт сприймання набагато простіший за процес художнього бачення. Бачити взагалі не можна вміти чи не вміти. Для цього досить мати нормальний зір. Бачити у цьому розумінні слова потрібно вчити, щоб виробити вміння худож­ньо сприймати навколишнє.

У ході тематичного малювання вчитель демонструє діафільм «Робота художника над картиною» і знайомить учнів з послідовністю роботи над малюнком. Можна виділити такі елементи уроків малювання на теми: ознайомлення з темою або літературним твором, вибір сюжету, характеристика персонажів; складання ескізу малюнка (гравюри); спостереження і начерки, необхідні для роботи; виконання малюнка (гравюри); аналіз і оцінювання виконаних робіт.

Доцільно заздалегідь, наприклад за тиждень до уроку малювання, оголосити учням тему уроку і дати завдання вести спостереження, робити необхідні для роботи начерки, продумати сюжетну канву малюнка, скласти його усну «легенду». Якщо це буде, скажімо, малювання ілюстрації — прочитати казку чи літературний твір тощо. У класі задум конкретизується.

Велику роль у вихованні художнього смаку дітей, виконанні малюнків відіграють бесіди про картини, близькі за тематикою до тем, над якими працюють учні. Часто учні бачать у картинах художників ті предмети, які їм доводиться малювати. Це сприяє кращому втілен­ню задуму. Особливий ефект дають кінофрагменти і діафільми.

На виконання тематичного завдання відводиться 2—3 уроки. Учні ви­бирають конкретний сюжет на задану тему, виконують ескіз і лінійну побудову малюнка; завершується робота над композицією виконанням її у певній техніці.

Під час проведення уроків тематичного малювання слід враховува­ти вікові особливості дітей. Першокласники основну увагу зосеред­жують на окремих персонажах. Пізніше діти намагаються вже передати сюжетні зв'язки між окремими героями. Ця здатність поступово розвивається, і, починаючи з IV класу, від учнів можна вимагати не тільки зображення розгорнутого сюжету, а й уміння розкрити динаміку події, передати характерне, головне, своє ставлення до зображува­ного. Одночасно вчитель учить широко застосовувати закони компози­ції, лінійної і повітряної перспективи, конструктивної будови предме­тів, законів світлотіні і кольорознавства, розвиває зорові сприймання і творчі уявлення учнів.

Для тематичних малюнків молодших школярів характерні схематичність і одноплановість зображення, а також ототожнення площи­ни зображення з площиною землі, місця для неба на малюнку не залишається. Якщо ж зображається небо, то тільки вузенькою смужкою у верхній частині аркуша, і з'являється пустота між небом і землею.

Першим кроком до багатопланової композиції є фризова побудова простору. Тут діти зображають людей і предмети на опорних лініях, які проводять на першому, другому і третьому планах. Предмети і люди зображаються на всіх планах однакового розміру, при цьому діти намагаються не затуляти далекі предмети близькими.

На цьому етапі роботи за допомогою кольорових аплікацій на фланелеграфі (скажімо, дерево, будинок, огорожа) вчитель пояснює, як можна збагатити роботу, застосувавши затуляння, наприклад, будинка деревом, огорожею тощо. Крім того, слід намалювати на дошці схему трипланового малюнка, розставити на ньому вирізані з паперу однакові предмети різної величини і пояснити учням, чому на дальніх планах предмети менші, ніж на першому плані. Ці пояснення доцільно підтвердити спостереженнями.

У тематичних малюнках велику роль відіграє колір, який не тільки створює певний настрій, а й об'єднує розрізнену композицію, а також виділяє головне.

Характер малюнка залежить і від ліній: м'які, плавні лінії створю­ють настрій спокою, а гострі, ламані підкреслюють експресію, неспокій.

Важливе значення має формат паперу. На яскравих прикладах учитель повинен довести це учням. Наприклад, І. Рєпін, щоб зобрази­ти у картині «Бурлаки на Волзі» довгу ватагу бурлаків, передати безмежний простір Волги та її берегів, вибрав видовжений по горизонталі формат. Учні повинні користуватися аркушами не тільки традиційного формату (з учнівського зошита для малювання).

Малювання на теми передбачає малювання з пам'яті («Як ми про­вели зимові канікули»), на основі спостережень («Осінь в саду»), за уявою («На іншій планеті»). Та здебільшого ці види роботи об'єд­нуються в одному малюнку.

Окремо слід сказати про виконання ілюстрацій. На початку першого уроку ілюстративного малювання вчитель показує учням добре ілюстровану книжку та книжку без ілюстрацій і запитує, яка з двох книжок їм більше подобається і чому. Під час бесіди він роз­повідає, що над створенням книжки працюють письменник, художник, редактор, друкар та ін. Художники виконують малюнки до літературних творів. Ці малюнки називаються ілюстраціями. Ілюстрація поглиб­лює зміст тексту. Завдяки праці художника герої улюблених творів стають близькими і зрозумілими, запам'ятовуються на все життя.

Ілюстрації бувають на всю сторінку або займають її частину. На початку розділу (сторінки) знаходяться заставки, наприкінці — кінцівки. Учитель показує ці ілюстрації і пояснює, що перш ніж намалювати ілюстрацію, художник повинен прочитати текст і вибрати такі епізоди для ілюстрації, які найяскравіше розкривають образи героїв і зміст літературного твору.

Після таких бесід вчитель пропонує учням намалювати ілюстрацію, наприклад, до літературного твору, який вивчається якраз на уроках з літератури.. На першому уроці узагальнюються знання учнів про прочитану раніше повість. Потім, щоб оживити зорові уявлення про зображувані події, сцени, учитель зачитує два-три коротких уривки з повісті і показує ілюстрації художника А. Єрмолаєва.

Учні вибирають і називають уривок, який найбільше запам'ятався їм, виконують робочий ескіз, визначають головну думку, лінійну побудову малюнка.

Учитель може виконати на дошці дві-три лінійні побудови малюн­ка на тему, але після аналізу "ці малюнки обов'язково витираються.

На другому уроці закінчується робота над тематичною компози­цією. Учні пишуть аквареллю або виконують роботу в іншій техніці.