2. Малювання об'ємних предметів прямокутної форми

Навички малювання квадрата і прямокутника у перспективі є основою зображення об'ємних предметів прямокутної форми. Малювання об'ємних предметів найкраще починати з куба, форма якого учням відома з уроків математики і праці, на яких вони виготовляли моделі й розгортки його.

До уроку слід підготувати невеликі моделі куба і його кістяка для кожного учня, а також відповідні великі моделі і картонний квадрат такого розміру, як грані великого куба і його кістяка.

Починаючи роботу з пояснення спостережуваної перспективи куба, вчитель прикладає картонний квадрат до сторін моделі куба і його кістяка. Учні пересвідчуються, що грані їх квадратні.

Учитель підходить до кожного ряду учнів і показує модель кістяка куба у фронтальному положенні на рівні очей, вище і нижче рівня очей. Учні роблять те саме із своїми моделями і переконуються, що дві сторони куба залишаються квадратними. Тільки передня — більша, а та, що за нею, здається меншою, тому що вона знаходиться далі. Бічні сторони куба, верхня і нижня змінили свою форму так, як змінював її квадрат, який учні спостерігали і зображували раніше у горизонтальному і вертикальному положенні.

Зробивши зарисовки моделі кістяка куба, розташованого фронтально на різній висоті, можна перейти до вивчення моделі кістяка куба, який знаходиться під кутом до учнів, нижче рівня їхніх очей.

Учні розміщують свої моделі на столах так, щоб вони були під кутом до них, і розглядають їх, а також велику модель кістяка куба. Учні приходять до висновку, що всі сторони куба звужуються, що висота ближніх вертикальних ребер більша, а дальших — менша, що кут нахилу нижніх горизонтальних ребер більший і вони підіймаються вгору під більшим кутом, ніж верхні ребра.

Таким чином, учні детально ознайомились із формою і будовою кістяка куба у фронтальному і кутовому положеннях. Діставши завдання намалювати куб з натури у цих двох положеннях, учні справляються з ним без особливих труднощів.

3. Вивчення перспективи круга

Перед малюванням з натури предметів циліндричної форми учнів потрібно ознайомити з перспективним скороченням кола і круга. Учитель насамперед добивається розуміння учнями різниці між колом і кругом. Коло — це крива замкнена лінія. Його легко накреслити за допомогою циркуля. Круг — це площина, обмежена колом. Його можна вирізати з картону, фанери; круг лежить в основі циліндра і багатьох циліндричних предметів. У натурі дуже рідко зустрічається круг в ідеалі. Найчастіше він буває у перспективному скороченні.

Вивчення видимої зміни форми круга можна почати з відомої вже учням прямокутної картонної моделі з вирізаним квадратом.

Вчитель на великій моделі, а учні на своїх малих моделях вписують у квадрати коло. Для цього потрібно спочатку провести діагоналі квадрата, які перетнуться у центрі. Поставивши ніжку циркуля на місце перетину діагоналей, вписують коло. У колі проводяться взаємно перпендикулярні діаметри. Тримаючи велику модель у вертикальному положенні, нижче лінії горизонту, вчитель відхиляє квадрат униз. Учні роблять те саме на своїх моделях. Вони ще раз закріплюють раніше набуті знання про видиму зміну форми квадрата і спостерігають змінуформи кола. Коло перетворюється на овал, у якого ближча половина більша від дальшої. Один із взаємно перпендикулярних діаметрів в овалі залишається таким, яким був у колі, інший став коротшим, причому ближчий радіус довший від дальшого.

Щоб учні могли спостерігати перспективне скорочення круга, користуються моделлю, яка складається з фанерного квадрата з круглим вирізом, і кругом, який рухається у цьому вирізі навколо діаметра.

Якщо квадрат тримати у вертикальному положенні так, щоб діа­метр круга був на рівні очей, і повертати круг, то видимі обриси круга змінюватимуться у такій послідовності: еліпс широкий, еліпс вузький і пряма лінія.

Учитель демонструє учням модель з горизонтально розміщеними на різній висоті сімома кругами. Круги закріплені на стержні так, щоб середній круг знаходився на рівні очей учнів. Таких моделей потрібно кілька, щоб можна було їх розставити у різних місцях класу. Верхній бік кругів розмальовують, наприклад, жовтою фарбою, нижній — зеле­ною, а обріз — червоною.

Ця модель допомагає учням упевнитись, що чим ближче розміщений круг до рівня очей, тим більш звуженою здається його форма, а круг, розміщений на лінії горизонту, має вигляд прямої лінії. Учні можуть зробити висновок: чим вище або нижче розташований круг відносно горизонту, тим ширшим потрібно малювати еліпс, і навпаки.

Після цього учні з натури малюють модель. Учитель нагадує, що еліпс є плавною замкненою кривою і, яким би вузьким він не був, ніко­ли в зображенні не матиме гострих кутів, тому прорисовувати його треба з чітко видимими заокругленнями.

Щоб навчитися без інструментів малювати круг, треба спочатку намалювати дві взаємно перпендикулярні лінії — осі симетрії. Через їх кінці провести дуги по можливості більшої кривизни і зрізати кути прямими лініями кілька разів. Після цього малюнок уточнюється. Так само малюють і еліпс, відмінність лише в тому, що одна з осей симетрії буде меншою за іншу.