§ 13. Вживання особових займенників

1. Форми займенників третьої особи (він, вона, воно, вони) після прийменників починаються з н: до нього, біля неї, у них. В орудному відмінку займенники мають и і без прийменника: захоплююся нею, задоволений ними, керувати ним. Після прийменників, що вимагають давального відмінка (завдяки, всупереч, наперекір, назустріч, вслід, на противагу, навперейми), вживаються форми без н: завдяки їй, назустріч йому, навперейми їм.

У майстрів слова минулого як відображення говір­кової особливості зустрічаються форми займенників без н, як-от: Хай держава сама піклується про їх і дає їм притулок (В. Підмогильний); Ганна дивилась на його і, сама не помічаючи того, не могла одірвати від його очей (Б. Грінченко); Не звертай на його уваги (Н. Романович-Ткаченко).

2. Займенники він, воно у місцевому відмінку мають стилістично рівноправні (нейтральні) варіанти — (на) ньому і (на) ніж. Більш уживаною є перша форма.

3. При вживанні займенників третьої особи (він, вона, вони) може виникнути змістова неясність, якщо займенник співвідноситься за родом і числом з кількома іменниками, наприклад, у таких реченнях: 1) Коли Омельченко познайомився з Кульчицьким, він (?) був уже начальником відділу; 2) Ми дуже вдячні за мож­ливість ознайомитися з рекламою продукції вашої фірми. Вона (?) справила на нас приємне враження; 3) Підприємство виконало замовлення нашого села, незважаючи на те що воно (?) працює зараз у дуже складних умовах. Уживаючи займенники, необхідно завжди перевіряти їх зв'язок з іменниками.

Покажемо способи редагування наведених вище ре­чень із неправильно вжитими займенниками. У першо­му реченні двозначність спричинена тим, що займенник він співвідноситься з іменниками Омельченко і Кульчицький. Якщо займенник стосується другого іменника, то у підрядному реченні замість слова він можна вжити вказівний займенник той, який завжди стосується імен­ника, що є об'єктом у попередньому реченні. Якщо слово він заміщає іменник Омельченко, потрібно перебудува­ти речення, відмовившись від займенника: Познайомив­шись з Кульчицьким, Омельченко вже був начальником відділу. Або: Омельченко вже був начальником відділу, коли познайомився з Кульчицьким.

У другому прикладі займенник вона стоїть після трьох іменників жіночого роду — реклама, продукція, фірма, через що зміст речення сприймається неодно­значно. Щоб уникнути збігу граматичних форм, замі­нюємо іменник продукція іменником у множині (вироби або товари), тоді співвідносний з множинною формою займенник вони усуне значеннєву неясність: Ми дуже вдячні за можливість ознайомитися з рекламою виро­бів (товарів) вашої фірми. Вони справили на нас при­ємне враження.

У третьому прикладі займенник воно заміщає імен­ник підприємство, але між цими словами стоїть іменник середнього роду (село) і така побудова речення спо­творює його зміст. Потрібно перебудувати речення так, щоб займенник слідував за тим словом, яке він заміняє: Незважаючи на те, що підприємство працює в дуже складних умовах, воно виконало замовлення нашого села.

4. Спричинює неясність змісту вживання в реченні однакових займенників по відношенню до різних імен­ників, як-от: Інженер Григоренко закінчив роботу над проектом, він наполягає на якнайшвидшому його об­говоренні. Редагуючи це речення, перебудовуємо його на просте, при цьому займенник він відкидаємо, а замість форми його повторюємо іменник проект: Інженер Григоренко закінчив роботу над проектом і наполягає на тому, щоб проект був якнайшвидше обговорений.

5. Типовою помилкою є введення займенника без іменника, який замінюється, як-от: Тепер ти, Петре, знаєш, що відчуває людина, коли його зневажають. Не відповідає літературній нормі вживання займенника вони як співвідносного із збірним іменником: У мене на дні народження зібралось дуже цікаве товариство. Майже всіх їх (?) я знаю ще з інституту.

6. Звичайно займенники вживаються після імен, що заміщаються ними. Нетрадиційне розташування займен­ників (у препозиції до замінюваних слів) виправдане тільки при реалізації певного стилістичного завдання. Яскравим прикладом такого використання займенників (з метою створення ефекту несправдженого сподівання) є оповідання С. Васильченка «В тінях липневої ночі». Наведемо фрагменти романтичного початку і досить прозаїчного кінця цього твору:

Тільки пішли поміж будинками й садами перші вечірні сутінки, вона стиха рипнула дверима й уві­йшла в самітні покої. Не однієї ночі до рожевого світання не зводила вона очей і на хвилину — і все марно: він не приходив... О він пізно прийде! Він прийде серед німого сну, коли стане тихо, щоб ні одно людське око не загледіло його... Він так кохається в сонних липневих ночах...

..Гасять огні в городі, гамір стихає... Вона не бачила його і не знає, проте він не виходить в неї з думок. Який то він з себе? Може, такий високий, стрункий, з огневими очима?.. І як він увійде сюди, — чи дверима, чи, може, з темного саду, через вікно?.. І що він скаже їй, коли прийде? А може, нічого не скаже: увійде тихо-тихесенько, до неї підійде, мовчки простягне руки: навіщо слова, коли й без них усе так ясно і їй і йому...

Забіліли стіни пустки кватирі... Перед роялем, сповитим у білий чехол, міцно спала на поломленому кріслі прачка Явдоха в старому чоловічому кобенякові...

А коло сусіднього будинку зібралися люди й гомоніли. Стояли городовики. Між ними стояв бородатий двір­ник Матвій і розказував щось, розводячи руками. Говорили про його, про ночного гостя... Цеї ночі він навістив тута кватирю повіреного, що допіру з сім'єю виїхав на дачу... Тільки голі стіни в кімнатах лиши­лися після його.

7. Вживаючи особові займенники, слід уникати їх нагромадження, одноманітного повторення, як у ви­словленні: Мій брат цього року закінчив школу. В атес­таті у нього тільки дві «четвірки». Він збирається вступати до університету. Він давно вже вирішив стати юристом. Я думаю, що в нього є непогані шанси для цього, адже, як на мене, він дуже наполеглива і цілеспрямована людина.

У публіцистичному і художньому стилях повторення займенників часто використовується з метою експресії, як-от:

Мово рідна! Ти ж — як море — безконечна, могут­ня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця краю. Красо моя! В тобі мудрість віків, і пам'ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і непереможний гук лицарів твоїх у днину побідну, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новонародженого; в тобі, мово, неосяжна душа народу — його щирість і щедрість, радощі й печалі, його труд, і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його. Арфо серця мого! Люблю зажуру пісень твоїх, і невмирущий оптимізм гумору твого, і музику слів твоїх. Скарбе мій єдиний, з тобою я найбагатишй і найдужчий в світі, без тебе — перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість, у млу небуття (С. Плачинда).

Він завжди вважав себе не дуже розумним, Михайлик, але, розсердившись, про це забував. Він вважав себе не дуже й сильним. Але в гніві забував і про це. Він вважав себе й несміливим. Але спересердя не тямив і цього. Він вважав себе не дуже сердитим, але зопалу забував і про це (О. Ільченко).

Цивільну відвагу завжди мала Олена Пчілка, вияв­ляючи її на кожному кроці, викликаючи здивування оточуючих і, здається, іноді навіть чоловіка. Це вона з гідною подиву впертістю перекладала для своїх дітей підручники на українську мову і сама вчила їх, у той час коли всі найбільші українські патріоти користалися російською школою, яка калічила молоді душі. Це вона завзято говорила в очі правду усім двоєдушним землякам, переслідуючи їх за моральне фарисейство. Це вона в Полтаві, на святі Котляревського, зігнору­вала заборону наддніпрянцям виступати з українськи­ми привітаннями і лише одна говорила своєю мовою, фактично заткнувши горло присутній владі своєю відвагою (О. Теліга).

Найчастіше такий стилістичний прийом зустріча­ється у поетичних творах, наприклад:

Не треба класти руку на плече.

Цей рух доречний, може, тільки в танці.

Довіра — звір полоханий, втече.

Він любить тиху паморозь дистанцій.

Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.

Він дивний звір. Він любить навіть муку.

Він любить навіть відстань і розлуку,

Але не любить на плечі руки

(Л. Костенко).

Вправа 57. Перепишіть речення, розкриваючи дужки.

1. Сестра вибігла назустріч (вона). 2. На (він) був немодний капелюх. 3. Завдяки (вона) вечір пройшов весело, у (вона), справді, талант організатора. 4. За допомогою (вони) ми швидко просапали город. 5. За­ради (вони) я приїду. 6. Я знаю плани брата, але повинен всупереч (вони) тут. 7. По відно­шенню до (він) ви несправедливі. 8. У (вона) скоро ювілей. 9. На честь (він) ми влаштуємо вечірку. 10. За рогом цього будинку ви побачите взуттєвий магазин, а навпроти (він) розташована потрібна вам майстерня. 11. Думаю, що краще піти назустріч (вона). 12. З (вони) я почуваю себе впевненіше.

Вправа 58. Перекладіть словосполучення українською мовою. Порівняйте вживання н у російських і українських займенниках.

Прийти с ней, сделать вопреки ему, становиться меж­ду тобой и ею, уйти наперекор им, приготовить для всех их, состояться благодаря ему, проблемы у всех их, работать с ними, разрываться между вами и ими, идти за всеми ими, прийти со стороны его, находиться внутри его, жить без нее, работать вне их, быть выше ее, все за исключением их, распорядиться насчет их, жить лучше их, стоять над всеми ими.

Вправа 59. Відредагуйте речення, поясніть характер по­милок.

1. Під час експерименту показник не фіксувався, отже він не може бути врахований. 2. До мого сусіда прийшов співробітник. Я знаю, що він його дуже по­важає. 3. Матвійчук працює з Ігорем два роки. За цей час він досяг певних успіхів. 4. Цього літа мені б хотілося відпочивати у пансіонаті «Водограй». Ме­ні завжди подобалися в йому обслуговування і хар­чування. 5. Олесь Іванович сказав Тарасюку, що він не зможе об'єктивно оцінити цю роботу. 6. Я за­просив на ювілей усю рідню. Вони обов'язково приїдуть. 7. Як мені б хотілося мати фотографію Тетяни, я її так поважаю, що постійно б носив її з собою. 8. Мені доручили зустріти делегацію і допомогти їм влашту­ватися у готелі. 9. Річка Сирець починається поблизу станції метро «Святошин». Впадає вона в Дніпро за 2 км від Київської гавані. її довжина 9 км, площа басейну 13 км². Живиться вона атмосферними во­дами і численними джерельцями. Більшість із них мають добру питну воду. Колись на ній було кілька водяних млинів. 10. Сьогодні наша команда грає з сильним суперником. Усі вони сподіваються на пере­могу. 11. Відділ, де працюють мої батьки, найкращий в інституті. Йому доручають виконання найскладні­ших проектів. Вони не тільки прекрасно працюють, а й вміють відпочивати.

Вправа 60. Поясніть помилки у вживанні займенників, відредагуйте речення (приклади взято з рубрики «Страшне перо не в гусака» журналу «Перець»).

1. Доярка Чаклун Одарка не отримала авансу в цьо­му місяці тому, що вона не вмістилася в мене на відо­мості. Хотів перенести її на другу, та дарма: її, на жаль, зжував бичок (з пояснення). 2. Наш прораб молодий, але встиг проявити себе на ремонті печей, мобілізував юнаків і дівчат, щоб швидше здати їх в експлуатацію (з листа до редакції). 3. У бригадира першою дум­кою з'являється турбота: «Як поживаєш, моє поле?» І як при війську, він швидко готовий до зустрічі з ним (з листа до редакції). 4. Зайців у нас мало — по­травились отрутохімікатами. Мисливці у нас під особли­вим контролем, і ніхто їх не вбиває (із виступу). 5. Віктор Гаврилко працює на полтавському заводі «Побутрадіотехніка». Сумлінно обслуговує відвідувачів, на­дійно ремонтує різні радіоприлади. За це вони йому щи­ро вдячні (з газети). 6. Я відчинив двері своєї хати і був збитий з ніг сильнющим ударом. Коли опам'ятався, то побачив перед очима боксерську рукавицю на руці моєї жінки, що її сховав був на горищі ще в молодості (з листа до міліції). 7. Шановні батьки! Цього року новорічні подарунки буде вручати Дід Мороз. Подарун­ки дістануть діти, батьки яких здадуть їх до 27 грудня в будинок культури. Адміністрація. 8. По Коцюбин­ського 5 продається диван. Питать Захарченка, він ще не старий і на поролоні (з оголошення). 9. Уже під­готовлено в основному списки громадян, які підлягають паспортизації. Частина з них проходить останню стадію доробки (з листа до редакції). 10. Коли літака підбили, він швидко побіг у той бік, в який падав він (з учнівського твору). 11. Наших доярок звинувачу­ють по розбазарюванню кормів і низькі надої. Вважаю, що вони не винуваті, бо все те, що я їм відважую, вони повністю поїдають (з д о п о в і д н о ї).