Г. Й. ВОЛКОТРУБ

Кандидат філологічних наук

ПРАКТИЧНА СТИЛІСТИКА СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Використання морфологічних засобів мови

Навчальний посібник

Рекомендовано Міністерством освіти України

Київ

TOB«ЛДЛ»

1998

ББК 81.УКР-9

В67

Рекомендовано Міністерством освіти України (лист Міністерства освіти України № 1078 від 16.10.97)

Робота у Міжнародному фонді «Відродження», у рамках програми «Трансформація гуманітарної освіти в Україні», за результатами конкурсу отримала 2-й грант.

Волкотруб Г. Й.

В67 Практична стилістика сучасної української мови: Використання морфол. засобів мови: Навч. посібник. — К: TOB «ЛДЛ», 1998. — 176 с. — Бібліогр.: с. І74.

ISBN № 966-95175-2-4

У посібнику, присвяченому питанням морфологічної стилістики, розглядаються складні випадки утворення і використання форм слів, синонімічні засоби морфології, аналізуються найтиповіші помилки у вживанні частин мови. Для закріплення набутих знань і оволодіння прак­тичними навичками пропонуються тренувальні вправи.

Для студентів педагогічних інститутів і училищ, учителів та учнів середніх шкіл, а також усіх, хто вдосконалює свої знання з української мови.

ББК 81.2УКР—9

Isbn 966-95175-2-4

© TOB «ЛДЛ», 1998

© Волкотруб Г. Й., 1998

ПЕРЕДМОВА

Вищою (зразковою) формою існування української мови, як і будь-якої національної мови, є літературна мова. Вона характеризується обробленістю, багатим лек­сичним фондом, стилістичною диференціацією, поліфункціональністю. Основною ознакою літературної мови є наявність норм, тобто історично усталених і соціально закріплених правил, обов'язкових для всіх носіїв літе­ратурної мови незалежно від соціальної, професійної, територіальної належності.

Норми охоплюють усі рівні мови. Лексичні норми визначають можливості використання слів відповідно до семантичних відтінків, закономірностей лексичної сполучуваності. Граматичні норми (морфологічні й син­таксичні) вказують літературні форми слів, словоспо­лучень, речень. Стилістичні норми визначають доціль­ність використання мовних одиниць різних рівнів у конкретній ситуації. Орфоепічні норми регулюють пра­вильність вимови. Орфографічні норми визначають пра­вила написання слів. Усе, що не відповідає нормі, належить до ненормативного мовлення.

Саме нормованістю протистоїть літературна мова ін­шим формам національної мови — діалектам, жарго­нам, просторіччю. Діалектом називається різновид мо­ви, що використовується як засіб спілкування особами, пов'язаними тісною територіальною спільністю. Під жаргоном розуміють мову певних соціальних груп — мисливців, рибалок, спортсменів, молоді, декласованих елементів тощо. Просторіччя — це мовні факти, що стоять «нижче» від літературної норми і об'єднуються яскравим експресивним забарвленням грубуватості, фа­мільярності. Просторіччя, діалекти і жаргони станов­лять усну некодифіковану сферу загальнонаціональної комунікації — народно-розмовну мову.

Норми е необхідною умовою існування літературної мови. Вони забезпечують стабільність, уніфікованість, спадкоємність мовних засобів та їх зрозумілість для різних поколінь українців. Норми складаються посту­пово. Із часом вони можуть змінюватись, втрачати силу. Іноді у мові співіснують кілька норм. Сучасна українська літературна мова має значну кількість ва­ріантів на різних рівнях, наприклад, на фонетичному (зáвждú, тúсячí, пóмúлка, рóкú, нашвидкýрýч, жáлó), орфографічному (келех і келих, баклажка і боклажка), морфологічному (подарунок сину — подарунок синові, у синьому пальті — у синім пальті, п'ятьма — п'ятьо­ма, у тому будинку — у тім будинку).

Нормативні варіанти вимови, написання, форм слів, конструкцій тощо потрібно відрізняти від порушень норм, що кваліфікуються як мовні помилки.

Дотримання мовних норм — це основний критерій правильного мовлення, мовленнєвої культури людини. Поняття «культура мовлення» включає у себе й інші якості, як-от: багатство словника, вміння говорити точ­но, вживаючи слова у властивому їм значенні, здатність говорити просто, доступно, логічно, не порушуючи смис­лових зв'язків між частинами висловлювання, вміле використання виражальних і зображувальних засобів, емоційність мовлення, вміння впливати на почуття, доречність, добирання засобів залежно від мети і сфери спілкування. Але, зрештою, всі ці якості мовлення ви­значаються відповідністю нормам — лексичним, грама­тичним, стилістичним та ін.

Пропонований посібник присвячений розгляду мор­фологічних норм сучасної української мови. Значну увагу в ньому приділено характеристиці паралельних засобів вираження на морфологічному рівні, визначен­ню експресивних функцій частин мови та особливостей їх функціонування у різних стилях мови — художньо­му, офіційно-діловому, науковому тощо.

Посібник покликаний дати уявлення про правильне і найдоцільніше використання морфологічних засобів української мови, сприяти виробленню навичок стиліс­тичного аналізу вживання у мовленні частин мови, навичок редагування.

У посібнику аналізуються особливості використання окремих категорій частин мови, таких як рід, відмінок, число іменників, форми ступенів порівняння, повні й короткі форми у прикметників, час, спосіб, вид дієслова та інших. Особлива увага приділяється типовим пору­шенням морфологічних норм української мови, зокрема помилкам, що виникають внаслідок слідування нормам російської мови, — неправильному вживанню категорії роду іменників, утворенню ненормативних форм діє­слів, дієприкметників, дієприслівників, неузгодженню форми вищого ступеня прикметника з іменником та іншим.

Після викладу теоретичного матеріалу пропонуються тренувальні вправи, метою яких є закріплення набутих знань. Завдання передбачають утворення окремих форм слів, визначення граматичних категорій, з'ясування значеннєвих і стилістичних відтінків морфологічних варіантів, поєднання слів у реченні, вибір морфологіч­них варіантів відповідно до конкретних умов мовлення, спостереження над мовними явищами, зокрема над прикладами авторедагування видатного майстра слова М. Коцюбинського. Чимале місце відводиться стиліс­тичному вдосконаленню текстів і перекладу з російської мови на українську. Для редагування пропонуються матеріали картотеки автора, а також приклади кумед­ної словесності, надруковані у рубриці «Страшне перо не в гусака» журналу «Перець».

Посібник стане у пригоді тим, хто вдосконалює свої знання з української мови, прагне підвищити культуру мовлення.

Розділ І. ІМЕННИК