КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

І. А. Хоменко

УКРАЇНСЬКА РАДІОП'ЄСА

В КОНТЕКСТІ СВІТОВОГО АКУСТИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Навчальний посібник до дисципліни "Основи радіодраматургії і радіорежисури"

Рекомендовано Міністерством освіти і науки

як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за напрямом "Журналістика"

УДК 7.096(075.8)

ББК 85.317я73

Х76

Рецензенти:

д-р філол. наук, проф. С.М. Квіт,

д-р філол. наук, проф. В.В. Лизанчук,

канд. філол. наук, проф. М.І. Прокопенко

Рекомендовано до друку вченою радою Інституту журналістики

(протокол № 5 від 30 листопада 2005 року)

Хоменко І.А.

Х76	Українська радіоп'єса в контексті світового акустичного мистецтва : Навч. посіб. до дисципліни "Основи радіодраматургії і радіорежисури". – К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2006. – 120 c.

ISBN 966-594-735-4

Пропонована книга – єдине видання, у якому зібрано й систематизовано дані про національну акустичну драматургію, починаючи з року прем'єри першої української радіодрами "Uber alles" (1933). Посібник написано на основі багаторічних досліджень автора. Матеріал подано у формі, придатній для практичного використання в процесі підготовки художніх програм.

Для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за напрямом "Журналістика".

Гриф надано Міністерством освіти і науки України

Лист 14/18.2-135 від 23.01.06

УДК 7.096(075.8)

ББК 85.317я73

ISBN 966-594-735-4 © І.А. Хоменко, 2006

© Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

ВПЦ "Київський університет", 2006

Передмова

Сучасна вища освіта стає надто комерціалізованою. У світі виникає дедалі більше навчальних закладів, організованих на кшталт прибуткових фірм. Міжнародний експерт Школи Медіа Дублінського інституту технологій, лінгвіст і журналістикознавець Девід Квін зовсім не в захваті від подібного стану речей. Коли педагогічні орієнтири визначають не науковці, а менеджери – годі сподіватися на розвиток гуманітарних дисциплін. У радіоінтерв'ю, узятим автором цього видання у Д. Квіна під час наукового семінару, він стверджував: "Університети повинні, на мою думку, бути чимось подібним до вежі зі слонової кістки. Їхня мета – крім іншого, створювати відокремлений від суспільства простір для експериментів. Адже якщо виходити лише з критеріїв прагматичної користі – можна дійти висновку, що викладання історії та філософії не потрібне для виробництва, отже, не корисне".

Щиро поділяючи подібну позицію, автор вважає за потрібне підкреслити: курс радіодраматургії та радіорежисури унікальний тим, що поєднує високі гуманітарні пріоритети й досконалі технологічні навички. Адже теорія радіомистецтва ніколи не була суто академічною. Її створювали практики – фахівці в галузі радіомовлення, які одночасно були видатними драматургами, прозаїками, поетами, режисерами. Художні відкриття Н. Корвіна й Б. Брехта, Г. Айха й А. Тарковського вийшли за межі театральних радіостудій. Вплинули на розвиток документального радіомовлення, літератури, кіномистецтва і, зрештою, на еволюцію сучасної культури як такої.

Тому навіть у нинішньому прагматичному світі основи радіодраматургії і радіорежисури викладають майбутнім журналістам у багатьох країнах Європи. Так, голова Школи Медіа Дублінського інституту технологій Брайан О'Ніл вважає, що традиції радіодрами будуть розвиватися й прогресувати в нових формах. Сьогодні народилися нові різновиди мистецтва – такі, як аудіоарт і експериментальний театр радіохвиль. Будуть з'являтися нові драматурги й нові твори, написані в сучасних традиціях. Викладати основи радіодраматургії майбутнім радіожурналістам є сенс зокрема тому, що саме в стінах університетів здійснюється пошук нового, є умови для цікавих експериментів. Радіо взагалі як таке відкриває широкі можливості для виникнення нестандартних форм і напрямків творчості й навіть нових професій. Таких, наприклад, як звукохудожник чи звукодизайнер. Про це він говорив у одному зі своїх радіоінтерв'ю.

Навчальний посібник "Українська радіоп'єса у контексті світового акустичного мистецтва" – перше і єдине в Україні видання, в якому зібрано й систематизовано дані про національну акустичну драматургію, починаючи з року прем'єри першої української радіодрами "Uber alles" (1933). Він ґрунтується на багаторічних дослідженнях автора і ввібрав усі дані щодо вітчизняної радіоп'єси, які відомі сучасній науці. Матеріал подано у формі, придатній для практичного використання в процесі підготовки художніх програм. Адже досвід радіодраматургів і радіорежисерів минулого багато в чому не застарів, а їхні творчі знахідки не використовують у сучасному радіомовленні. Автор сподівається, що поєднання українських традицій радіомистецтва із сучасними комп'ютерними технологіями розкриє нові можливості радіодраматургії в Україні – так само, як це вже сталося в інших європейських країнах.

Сценарії, що включено до посібника як матеріал для практичних занять і лабораторних робіт, написано у співавтор­стві з кінодраматургом В.І. Фоменком.

АВТОР

Пам'яті Романа Корогодського,

видатного кінокритика і вишуканого

знавця радіомистецтва.