Як ви вважаєте:

— Чи існують теми, розкриття яких у формі радіоп’єси — суцільного монологу художньо невиправдано?

— Чи кожний драматургічний задум можна реалізувати у формі п’єси-монологу?

—Чи можна розглядати радіоп’єсу-монолог як «діалог із слухачем», «з уявним співрозмовником»?

— Наскільки точно віддзеркалює літературна традиція «потоку свідо­мості» реальні процеси людського мислення?

— У чому полягає специфіка написання радіоп’єс-монологів з точки зору композиції, тривалості звучання, мови?

— Що простіше передати за допомогою монологу на радіо: думку чи дію?

"Е К С П Е Р И М Е Н Т"

(радіоп’єса)

Дійові особи:

Він

Вона

Приятель

Експерт

Науковець

Букініст

(Телефонний дзвінок. Тональний сигнал автовідповідача. Звучить приємний голос, записаний на плівку.)

Він: Добрий день. Мене немає вдома. Залишіть, будь ласка, своє повідомлення. У вас є півтори хвилини. Дякую.

(Сигнал.)

Вона: Вітаю, любий! Зателефонуй, якщо зможеш. У мене було складне чергування. Ожеледиця на шляхах, кілька ава­рій. Дуже важкі пацієнти. Весь час думаю про тебе. Як ти? Була у твого знайомого ювеліра. Весільні обручки сподо­балися дуже. Диво якесь! Але знаєш, купи собі ту книгу, про яку мріяв. Гаразд? Обручки викупимо напередодні весілля. Цілую, дзвони...

(Дзвінок. Сигнал.)

Експерт: Добрий день. Вас вітає експерт центру перспективного прогнозування. Дякую, що погодилися взяти участь у нашому дослідженні. Моніторинг вашого життя закінчується. Імплантовані сенсори щогодини передають дані до комп'ютерної мережі аналітичної служби. Невдовзі ви одержите перші рекомендації. Нагадаю: виконувати чи не виконувати поради – справа цілком добровільна. Відмо­ви­тися від участі в експерименті ви можете будь-коли. Дякую за увагу.

(Сигнал.)

Приятель: Слухай, це ти? Багатим будеш, не впізнав твій голос. Я був у того букініста. Бачив книгу. Видання унікальне, що й казати. Ти просив подивитися позначки на восьмій сторінці. Там усього кілька слів. Легко помилитися. Я не графолог. Але, здається, справді рука барона Корха. ХVIII століття. Так що це – відкриття, вітаю! Майже готова дисертація. Цікаво, як ти на цю книгу натрапив? Бувай.

(Сигнал.)

Вона: Вітаю, любий! Дякую за квіти. Не переймайся, зроби, як я прошу. Викупи те рідкісне видання. А ланцюг Гіменея з двох обручок хай почекає! Ти ж знаєш – мене не обов'язково приковувати. Я і так буду з тобою, поки ти сам того хочеш. Цілую. А квіти чудові... Весною пахнуть, чимось радісним.

(Сигнал.)

Експерт: Добрий день, експертна служба центру перспективного прогнозування. Ми проаналізували дані і створили на базі відомих чинників математичну модель. Перша порада: уникайте слабких електромагнітних полів. Відтепер ви не повинні користуватися електротранспортом. І ще. У вас є потенційна схильність до алергії на певні різ­но­види рослин. Не купуйте більше живих квітів. Дякую за увагу.

(Сигнал.)

Приятель: Це знову я. Погана звістка. Захворів Андрій. Дуже тяжко. Дуже. За кілька днів – операція. Він погодився, хоча шанси мізерні. Хоче з тобою побачитися. Центральна клінічна лікарня, хірургія, другий поверх, сьома палата. Відвідини в них до першої тридцяти, потім година від­по­чинку. Не зволікай. До речі, він про твою знахідку роз­пи­тував. Змарнів, не їсть нічого – нудить, а працею твоєю ціка­виться.

(Сигнал.)

Науковець: Будь ласка, негайно зателефонуйте дирек­торові інституту історії і філософії. Можна додому. Вашу тему затверджено науковою радою. Інститут пропонує вам узяти участь у міжнародній конференції в Стокгольмі, при­свяченій творчій спадщині Ігнація фон Корха. Дякую за увагу.

(Сигнал.)

Букініст: Вітаю вас. Це букініст. Днями ви оглядали мою колекцію раритетів. Я уточнив ціну на стародрук, що вас зацікавив. Сума, яку ви запропонували, мене цілком влаш­товує. Книгу з продажу я знімаю, заходьте і забирайте, коли вам зручно.

(Сигнал.)

Експерт: Вас знову турбує центр перспективного про­гнозування. З вами важко зв'язатися. Телефонуйте, як змо­жете. Але ні в якому разі не користуйтеся мобільним зв'яз­ком. Докладні рекомендації про зміни режиму дня та раціону висилаємо вам поштою. Підтримуйте контакт з нами щонай­менше двічі на добу.

(Сигнал.)

Вона: Любий, сьогодні ти вперше запізнився... Вибач, не могла чекати. Моя зміна починалася. До речі, якраз привезли малюка з важкою травмою. Складна операція. Так що одразу довелося оперувати. Чергова сестра мені все переказала, що ти просив, не хвилюйся. Шкода, що тобі заборонили ко­ристуватися метро. Не розумію, чому. Розкажеш якось про свій експеримент докладніше. Добре? Цілую. Телефонуй.

(Сигнал.)

Експерт: Вітаємо. Це прогностичний центр. Добре, що ви прислухаєтеся до наших рекомендацій. Сьогодні ми приблизно підрахували термін вашого життя. Сто двадцять п'ять років щонайменше. Це з поправкою на коефіцієнт непередбачених випадковостей. Ось скільки жити залиши­лося вам, якщо ви виконуватимете наші поради. Заздрю. Ви побачите наступне століття... Уявіть, експерти-аналітики, які працюватимуть з вами у майбутньому, ще не народилися... Запам'ятайте. У наших порадах немає нічого випадкового. Вони випливають з аналізу стану вашого організму та сере­довища, яке вас оточує. Я коротко поясню сенс останніх на­ших зауважень, хоча вам, безумовно, не раз пояснювали загальний принцип. Біологічний ресурс людини ніколи не відповідає реальному терміну її життя. Ми можемо прожити триста років, живемо менше ста... Уся проблема – у несприятливих чинниках... Хвороби, негативний вплив дов­кілля, шкідливі звички, різні ушкодження, психічні травми, стреси... Право участі в експерименті – справжній подарунок вам від нашого центру...

(Сигнал. Довгі гудки. Сигнал.)

Експерт: 3в'язок перервався. Наш подарунок вам – десятки додаткових років життя, розумієте? Імплантовані сенсори реагують на будь-яку загрозу вашому організму. Ми попереджаємо вас про неї. Уникніть небезпеки – строк вашого існування збільшиться. Знехтуєте порадою – ско­ротиться. Отже. Вам незручно без електротранспорту. Але прилади свідчать, що у вас підвищена чутливість до слабких електромагнітних полів. Така собі алергія на випро­мі­ню­вання певних параметрів. Уникайте високовольтних мереж – позбавитесь головного болю і спазмів судин у перспективі. Проігноруєте цей чинник – втратите років десять... Розумію, ви любите квіти. Але квітковий пилок пригнічує вашу імунну систему, тут нічого не вдієш. З часом вам загрожує справжня сінна лихоманка, хоча поки жодних її симптомів ви не відчуваєте. Позбутися такої хвороби важко. Краще застерегтися. Щасти вам, здоров'я. 3в'яжіться з нами, як зможете.

(Сигнал.)

Приятель: Це знову я. Дружина казала – ти дзвонив. Андрій вийшов з коматозного стану. Можеш тепер його відвідати. Операцію відклали. Бояться, серце не витримає. Та йому про це не кажуть. Дуже хоче тебе побачити. Щось хоче сказати тобі... Що тільки тебе стосується... Можливо, про той випадок у горах, пам’ятаєш? Сьогодні зайди, тому що можеш спізнитися. Як твоя дисертація? Купив книгу? Безглуздя якесь — клопіт, робота, радощі, невдачі копійчані. А ось Андрій... Добре, бувай. Він у реанімації, та я лікарів по­пе­редив. Тебе пустять.

(Сигнал.)

Вона: Вітаю, любий... Ти знаєш, мені доведеться бути анестезіологом на операції твого друга... Ми таки нава­жи­лися... Хоча шансів нема. Він не витримає. Шансів нема, є тільки надія. Буде професор Дишловий оперувати... Кажуть, він не береться за безнадійні випадки, але... Тут чарівник потрібний, а не професор... Уже час призначено... Понеділок, о дев’ятій... Я з ним розмовляла, з твоїм товаришем. Чудова людина. Мужня. Твої друзі на тебе схожі. Так шкода його. Ми, звичайно, все можливе зробимо. Дзвони.

(Сигнал.)

Експерт: Алло, це — прогностичний центр. Негайно візьміть слухавку, якщо ви вдома. Вам ні в якому разі не можна відвідувати вашого хворого приятеля на ім'я Андрій. Ні в якому. Пухлина, яка вразила його організм, є наслідком вірусного інфекційного захворювання. Щойно комп'ютер розшифрував результати вашої імунограми. Від цієї інфекції у вас нема імунітету. У разі безпосереднього спілкування з носієм вірусу ймовірність зараження сягає сімдесяти від­сотків. Тоді на вашому боці ще сорок шансів зі ста, що все минеться. А якщо ні – центр прогнозує скорочення терміну вашого життя щонайменше на шістдесят років. Радитися з лікарями нема сенсу. Вони не володіють нашими мето­диками. Якщо ви встигли побувати в центральній клінічній лікарні, негайно зв'яжіться з нами. Ситуація надзвичайна.

(Сигнал.)

Букініст: Добрий день. Це знову букініст. Вибачте, що турбую. На вихідні мене не буде вдома. Чекаю на вас нас­тупного тижня. Книгу я з продажу зняв, як ми і домовлялися.

(Сигнал.)

Експерт: Вас турбує центр прогнозування. Розшиф­ро­ва­ні нові дані імплантованих сенсорів. Вітаю вас. Поки що комп'ютер не визначив жодних ознак відхилення від попередніх прогнозів. Утім, попереду у вас ще багато-багато часу, щоб осягнути це і зрадіти... А поки – дві наступні поради. У своєму звіті ви згадували якусь старовинну книгу, з якою вам доведеться невдовзі працювати. Напевно, вам краще відмовитися від цієї роботи. Сторінки фоліанта зіпсовані грибком. Незначні сліди цього грибка потрапляли вже вам на шкіру. Поки це минулося. Але якщо грибкові спори потраплять до дихальних шляхів, з часом це може спричинити розпад легеневої тканини. Не одразу. Років за вісімдесят. Це дуже віддалені, але цілком ймовірні наслідки. Пересічна людина може не уникати подібних чинників ризику. Але якщо ви хочете довести експеримент до кінця, вам варто над цим замислитися.

(Сигнал.)

Приятель: Слухай, коли ти буваєш вдома? Ти що, за­писи автовідповідача ніколи не слухаєш? Андрія в понеділок оперують. Зайди, поговори з ним, він же тобі життя врятував. Я тобі записку в дверях залишив, читав ти її чи ні?

(Сигнал.)

Науковець: Добрий день. Це директор інституту історії і філософії. Шкода, що ви відмовилися від участі в конфе­ренції. Буду відвертим, мені це неприємно. Адже реко­мен­дував вас саме я. Джерело, про яке ви згадували під час нашої зустрічі, книга з помітками фон Корха, справді уні­кальне. А ваша інтерпретація поглядів барона, безумовно, має наукову цінність... Не побоюсь гучного слова: це – відкриття. Мене прикро вразила ваша необов'язковість. Але давайте домовимося так: якщо захочете працювати над темою, ми готові, попри все, співробітничати з вами. Ви­бачте, що потурбував.

(Сигнал.)

Вона: Любий, що з тобою? Паспорт закордонний не оформив, з роботи пішов, з усіма посварився, навіть книгу оту рідкісну не викупив... Що коїться? Чим я можу тобі допомогти? Вибач, завтра важкий день... Навряд чи зможу приїхати... Але, якщо скажеш, приїду. Телефонуй...

(Сигнал.)

Приятель: Андрій помер вночі. Не дожив до операції. Все.

(Сигнал.)

Експерт: Добрий день. Це прогностичний центр. Вітаю вас з приємною новиною: стан вашого здоров’я гармо­нізується швидше, аніж ми на це розраховували. А ось настрій ваш нас непокоїть. Психогенні чинники теж впли­вають на тривалість життя. Вам треба пройти курс психо­логічної підтримки. Навіювання, електросон, раціо­нальна психотерапія. Зателефонуйте...

(Короткі гудки.)

(Сигнал.)

Експерт: Алло, зателефонуйте нам, як зможете, призна­чимо зручний час...

(Стукіт кинутої слухавки, короткі гудки. Звучать довго,

повільно підсилюючись.)

(Сигнал.)

Експерт: Алло, вас вітає центр прогнозування. Вибачте, що турбуємо. Ви уникаєте спілкування з нашими кон­сультантами... Але сенсори свідчать, що основних наших порад ви дотрималися. Отже, експеримент не припинено. Ні, незручно отак розмовляти. Хотілося б віч-на-віч, поговорити щиросердно. Місяць ви не з'являлися в нашому центрі. Знаєте, я вас розумію... Повірте, ніхто до продовження експерименту вас не примушує. Як схочете припинити, сенсори видалять того ж дня. Ми ще зателефонуємо вам вранці. Добраніч.

(Сигнал.)

Експерт: Вибачте, це знову я. Експерт-консультант центру. Не знаю навіть, як вам сказати... Ваша дівчина... Ви написали у звіті, що вона спілкувалася в лікарні з вашим приятелем на ім'я Андрій... Ми перевірили. Справді спіл­кувалася. Є досить висока ймовірність, що вона стала носієм небезпечного вірусу. Цілком можливо, що це не так. Не можемо стверджувати. Можливо також, що її імунна система впорається з інфекцією. Але напевно цього ніхто не знає. Прихована, латентна фаза хвороби дуже тривала. У людей з нормальним імунітетом – десятки років. Тому на неї і не звертають уваги сьогодні. Як жартують медики, до смер­тельного захворювання не кожний доживе. Але ви... Одним словом, ви усе розумієте. Вирішуйте самі. Підкреслюю: центр на продовженні експерименту не наполягає.

(Сигнал.)

Вона: Ти уникаєш мене... Я тебе чимось образила? Якщо так – пробач... Що з тобою? Відчуваю, тобі дуже важко зараз, але не знаю – чому... Повір, мені нічого не треба – обручок, урочистостей, оформлення стосунків... Я кохаю тебе. Що з тобою? Не зникай...

(Сигнал.)

Експерт: Добрий день. Експертна служба центру. Будь ласка, повідомте про своє рішення. У разі припинення експерименту слід видалити з організму імплантовані дат­чики... Скажу чесно, як є: ви не будете першим. Стрес початкової фази експерименту мало хто витримує. Кидають вісім учасників з десяти... Ви відчуваєте зараз, ніби втратили все, задля чого варто жити? Улюблену справу, кохання, друзів. Професійний психолог довів би, що це не так. Що жага знань, захоплення, добробут, почуття до інших, навіть любов до рідних — лише елементи буття, а жоден елемент ніколи не може бути важливішим за ціле. Справді. Почуття характеру ґрунтуються на ілюзіях. Пам’ять — на тому, чого вже не існує. А ось кожний відвойований у небуття рік — реальність. Це так. Але правда і те, що багато людей ніколи з цим не погодяться. Подумайте і прийміть рішення. Ми не спонукаємо вас ні до чого.

(Сигнал, інший за звучанням. Звуки – ніби перемотується магнітофонна плівка, в інтервалах між шумами – репліки, змонтовані з того, що вже звучало раніше.)

Вона: ...Весь час думаю про тебе. Як ти? Була у твого знайомого ювеліра. Весільні обручки сподобались дуже...

Приятель: ...Так що — це відкриття, вітаю. Майже готова дисертація. Цікаво, як ти на цю книгу натрапив?

Вона: ...Я кохаю тебе. Що з тобою? Не зникай...

Приятель: Він же тобі життя врятував тоді...

Вона: ...Кохаю тебе....

Приятель: ...Андрій помер...

Експерт: …Почуття ґрунтуються на ілюзіях. Пам’ять – на тому, чого вже не існує. Пам'ять... Пам'ять на тому...

(Звук –- ніби набирається номер.)

Він: Алло? Бюро ремонту? Будь ласка, півроку тому я ку­пив автовідповідач. З підвищеним обсягом пам'яті. Так, двад­цять друга модель. Хочу стерти непотрібні записи. Але не можу ввімкнути функцію стирання. Заблокована? Натиснути червону кнопку? Дякую, зараз спробую. На все добре.

(Сигнал.)

Він: Добрий день! На жаль, мене немає вдома. Після тонального сигналу залишіть повідомлення. У вас є півтори хвилини.

(Сигнал.)

Експерт: Вас вітає центр перспективного прогнозування. Дякуємо за прийняте рішення. Експеримент триває. За ос­танніми уточненими даними, термін вашого життя сягатиме 126 років. Коефіцієнт ймовірного відхилення від прогнозу — нуль цілих дві десяті відсотка....