Проект серіалу фантастичних радіоп’єс

СЕРІАЛ складають фантастичні радіовистави обсягом близько тридцяти хвилин кожна, що звучатимуть з певною періодич­ністю (орієнтовно раз на місяць). Можливий також «пакетний» спосіб виробництва: напрацьовується певна кіль­кість серій, а потім вони передаються в ефір або вико­рис­товуються з іншою метою (тиражування, продаж, обмін на іншу інтелектуальну продукцію).

ПРИНЦИПОВА ВІДМІННІСТЬ запропонованої про­гра­ми від традиційних для мовлення країн СНД радіовистав — використання оригінальних сценаріїв, п’єс, що написані з урахуванням специфіки радіо і не являють собою інсце­ні­зацію широковідомого літератур­ного першоджерела або ефірну адаптацію театральної вистави. Подібний підхід надасть серіалу ексклюзивний характер.

КОНЦЕПЦІЯ серіалу враховує дані зарубіжних соціо­логічних досліджень, які довели, що найлегше сприймаються масовою аудиторією драматичні радіотвори тривалістю 30-40 хвилин з невеликою кількістю дійових осіб. Стабільний рейтинг упродовж багатьох років мають серіали, створені в жанрі умовного моделювання реальності (фантастики).

ОСОБЛИВІСТЬ запропонованого проекту — в його «гнучкості», адаптивних можливостях щодо фінансових і технічних умов замовника. Практично автори можуть при­стосовувати сценарії до будь-яких специфічних вимог (особливість аудиторії, мова і т. ін.), працювати в стилістиці як «акустичного фільму» (жанр, розквіт якого був обумов­лений появою стереофонічного мовлення), так і класичної «радіоп’єси чистого слова». Серійний характер виробництва передбачає також урахування творчих особливостей вико­навців і мобільне реагування на дані соціологічних опиту­вань та маркетингових досліджень.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ сюжетних ліній окремих новел серіалу також є його принциповою особливістю. Окремі серії пов’язані між собою тематично, об’єднані спільним задумом, але кожна з них становить окрему історію. І, відповідно, є самостійним, художньо самодостатнім твором. Подібна форма гарантує від негараздів, що спіткали творців росій­ських телемелодрам («Дрібниці життя» та ін.) — коли припинення незакінченого циклу фактично закреслювало всю виконану роботу, не залишаючи глядачеві щонай­меншого шансу зрозуміти подальший розвиток дії і кінцевий задум. Полісюжетна схема (на зразок американської «Сутін­кової зони») передбачає, що кожна серія є готовою про­дукцією.

ВИКОРИСТАННЯ циклу фантастичних радіоп’єс може бути довготривалим (за прикладом Білоруського радіо, що зберігає всі вистави запропонованого серіалу в фондах).

ТРАДИЦІЇ створення власних фантастичних радіо­серіалів (як і оригінальних радіоп’єс взагалі) на вітчизняному мовленні не існує. І це досить дивно. Адже світовий досвід створення подібних передач сягає близько шістдесяти років і уявити без таких програм сучасне радіо неможливо.

Слід зазначити, що деякі фантастичні серіали амери­канського й західноєвропейського виробництва мають навіть свої неформальні об’єднання прихильників, фан-клуби, за мотивами багатьох створені романи, що розійшлися вели­кими тиражами.

ПЕРСПЕКТИВИ вітчизняного ефірного ринку важко передбачити. Але, враховуючи насиченість його інфор­маційно-музичними та розважальними програмами, а також специфіку аудиторії радіо, стабільність смаку значної час­тини населення, вихованої на культурних цінностях нашого народу, можна прогнозувати зростання інтересу до радіо­мистецтва (грандіозний успіх проведеного недавно Москов­ським радіо фестивалю радіовистав підтверджує цей прогноз).

Нагадаємо, що створення фантастичних радіосеріалів — справа для країн СНД цілком нова. Ринок подібних творів тільки формується. Тому вітчизняна радіостанція, що освоїть першою випуск такої продукції, зробить великий крок уперед у боротьбі за аудиторію. А якщо при цьому вона не обере шлях калькування вже відпрацьованих іншими сюжетних схем і почне використовувати оригінальні ідеї, — у неї є непогані шанси стати своєрідним законодавцем радіомовної моди, що постачає інтелектуальну продукцію далеко за межі свого ефірного простору.

Наведений проект був для Українського радіо цілком новим явищем. Наскільки відомо авторові, по­дібні полі­сюжетні серіали раніше у вітчизняному ефірі не звучали; дитячі циклові передачі «Клуб за­войовників світу» (1933-1934), «Географічний всю­дихід» (1978-1998), «Кость Бара­баш у 10 «б» класі» (1970-1973), належали, власне, до так званих «жанрів межі», або «псевдоевристичних репор­­тажів»⁹⁰ — пратеатральних форм драматичного радіо­мистецтва, своєрідної «проміжної ланки» між драматургією і радіопубліцистикою. Англомовна теорія радіоп’єси визначає подібні вистави терміном feature (для «чистих» радіоп’єс існують терміни radiodrama, radioplay; докладніше про feature — див. розділ «документальна радіодрама»), угорська критика характеризує їх як «жанр-кентавр»⁹¹.

Але з точки зору світового досвіду запропонований про­ект не був новаторським. Світове радіомистецтво не стоїть на місці й весь час засвоює нові форми роботи з аудиторією. Одним з найновіших досягнень у галузі серійного драма­тичного радіомовлення є так званий «гібридний» проект «Родина Ауер» в Інтернеті, започаткований австрій­ським «Kunstradio» у 1996 році. Проект цей об’єднує тради­ції розважальної радіодраматургії та можливості нових комуні­кативних засобів (так званих «new media»). Одразу після виходу в радіоефір (мистецький канал Австрійського національ­ного радіо, щочетверга, о 22:17) в Інтернет запус­кається комп’ютерна версія програми, проілюстро­вана ви­сокоякісною анімацією (адреса сторінки: http://www.thing. or.at/thing/auer/), потім глави серіалу тиражуються на ком­пакт-дисках; ілюстрації друкуються у спеціальному буклеті, що додається до цієї аудіокниги⁹². Над «гібридним» про­ектом працює понад 70 фахівців. Його кошторис набли­жа­ється до витрат на малобюджетний ігровий теле­серіал.