Лекція № 14 Тема: охорона ґрунтів.

План:

1. Завдання охорони грунтів.

2. Охорона ґрунтів від ерозії та дефляції.

3. Охорона грунтів від переущільнення.

4. Виведення ґрунтів з діючих екосистем та рекультивація порушених ландшафтів.

5. Захист ґрунтів від девеґетації та дегуміфікації.

6. Ґрунтовтома, токсикоз та виснаження едафотопів.

7. Порушення водного і хімічного режиму едафотопів.

8. Моніторинг грунтів.

1. Завдання охорони грунтів.

Протягом сторіч, а в деяких районах навіть тисячоліть, люди­на використовує ґрунти дуже ефективно, не тільки не руйнуючи їх, але навіть підвищуючи їхню родючість чи перетворюючи в родючі угіддя природно-марні землі. Водночас за історію людської цивілі­зації було безповоротно зруйновано і загублено більше продуктив­них ґрунтів, ніж зараз розорюється в усьому світі. Дві третини, якщо не три чверті, усіх сучасних орних ґрунтів піддаються різним дегра-даційним процесам, а щорічні безповоротні втрати орних ґрунтів світу сягають 6-7 млн. га. З них близько 1 млн. га відчужуються для не-сільськогосподарського використання, а 5-6 млн. га залишаються просто занедбаними внаслідок деградації і з часом перетворюються в пустелю (В.А.Ковда, 1981).

Серед основних причин втрати ґрунтової родючості слід відзна­чити патологію ґрунтового профілю та генетичних горизонтів (еро­зія і дефляція, переущільнення поверхневих горизонтів, відчудження ґрунту з функціонуючих екосистем), порушення біоенергетичного режиму Грунтів та екосистем {девететація і дегуміфікація грунтів, ґрунтовтома та виснаження), порушення водного і хімічного ре­жимів едафотопів (опустелювання, зсуви, селі, вторинне засолення, природна і вторинна кислотність, переосушення), забруднення та хімічне отруєння грунтів.

Отже, охорона грунтів - це найгостріша глобальна проблема, з якою безпосередньо пов'язане відтворення біорізноманіття та забезпечення продуктами харчування населення планети. Охо­рона грунтів - не самоціль. Охорона і раціональне використан­ня ґрунтів - єдине ціле; це система заходів, спрямованих на за­хист, якісне поліпшення і науково-обґрунтоване використання земельних фондів. Охорона ґрунтів необхідна для збереження та підвищення їх репродуктивної функції, для підтримки стійкості біосфери.

Охороні ґрунтів і ґрунтового покриву планети присвячена низ­ка міжнародних програм і угод. У 1972 p. y Стокгольмі прийняті Дек­ларація і План дій з охорони навколишнього середовища, включаю­чи ґрунт. У 1977 p. y Найробі прийнятий Всесвітній план дій по бо­ротьбі з опусгелюванням. У 1981 р. МРОП прийнята Всесвітня кон­венція з охорони природи, до якої приєдналася більшість країн світу. У 1982 р. ФАО прийнята Всесвітня ґрунтова хартія, а в 1983 р. ЮНЕП прийняла Основи світової ґрунтової політики. Всі ці міжнародні до­кументи підкреслюють роль ґрунту як незамінного і загального над­бання людства і спрямовані на його збереження на благо сучасного і прийдешнього поколінь людей.

За розвитком і співвідношеням гумусо-акумулятивного й інших генетичних горизонтів розрізняють типи і підтипи головних ґрунтів світу, оцінюють їх природну родючість та особливості раціонально­го використання. Навіть примітивні грунти мають темнозабарвле-ний гумусовими речовинами верхній горизонт. У ґрунтів з тривалі­шою історією розвитку потужність горизонту накопичення специ­фічної органічної речовини значно більша. У степових чорноземах, наприклад, гумусо-акумулятивний горизонт може сягати 180 см. Педосфера і зокрема гумосфера є носієм родючості екосистем суші, що забезпечує умови життя та фотосинтетичну діяльність пер­винним продуцентам. На біду людства, саме цей головний апарат біосфери інтенсивно руйнується від помилок господарської діяльності.