ЛЕКЦІЯ №

Тема: Характерні особливості грунтів географічних зон землі.

План:

1. Ґрунти арктичних і тундрових областей.

2. Ґрунти бореальних областей.

3. Ґрунти суббореальних областей.

4. Ґрунтовий покрив субтропіків.

5. Ґрунтовий покрив тропіків.

6. Алювіальні грунти.

7. Гірські грунти.

В залежності від кліматичних умов є грунти характерні для кожної географічної зони.

Грунтово- географічні зони	Характерні для цих зон типи грунтів
Тундрово- арктична	арктичні та тундрові
Лісова	підзолисті, дерново- підзолисті, заболочені
Лісостепова	сірі лісові, чорноземи опідзолені, вилугувані, чорноземи типові
Степова	чорноземи звичайні та південні, темно-каштанові
Напівпустельна	світло-каштанові,бурі, солонці й солончаки
Пустельна	сіро-бурі, піски, солончаки

Необхідно мати на увазі, що ці грунти переважають в цих районах, але там можуть бути й інші грунти.

1. Ґрунти арктичних і тундрових областей.

У межах полярного поясу виділено дві області: Північноамери­канську і Євразійську. Кожна з областей ділиться на дві грунтові зони - арктичну і субарктичну (тундрову).

Арктичні ґрунти.

Це група ґрунтів арктичної зони. Розповсюджені на островах: Земля Франца-Йосифа, Нова Земля, Північна Земля, Північно-Ка­надський архіпелаг, в північній частині півострова Таймир. Загальна площа - 7,16 млн. га.

Клімат - полярний, сухий, дуже суворий, середньорічна темпе­ратура складає -10 - +14^СС, сума опадів - 50-200 мм на рік, в основ­ному - у твердому вигляді. Рослинність - сильно розріджена, пере­важають водорості, мохи, лишайники, фрагментарно - злаки. Річний приріст біомаси складає одиниці центнерів сухої речовини на 1 га. Корені рослин поширені неглибоко, переважно паралельно поверхні. Ґрунтотворні породи - в основному четвертинні льодовикові, водно-льодовикові, морські легкого гранскладу. Рельєф: панують льодови­кові абразивні та акумулятивні форми, морські тераси (котловини, цирт ки, горбисто-моренні утворення тощо). Мікрорельєф полігональний.

Процеси ґрунтоутворення: кріогенез - ґрунтоутворення під впливом вічної мерзлоти (переважно фізичне вивітрювання мінералів, неосинтез глин відсутній, накопичення водорозчинних сполук). Спо­стерігається озалізнення - накопичення заліза, пов'язане з його кріо­генним підтягуванням в умовах сезонної зміни ОВП.

Потужність профілю арктичних грунтів визначається глибиною се­зонного розмерзання й складає в середньому 40 см. Ґрунти зустрічаються фрагментарно. Профіль слабо диференційований, скелетний

Виділяють два підтипи арктичних ґрунтів: пустельні й типові гумусові. Пустельні арктичні ґрунти розповсюджені в північній частині зони, під дуже розрідженою рослинністю, часто мають со­льову й водоростеву кірку, нейтральну або сла­бо лужну реакцію середовища, гумусовий гори­зонт дискретний, потужністю біля 4см.

Типові гумусові арктичні ґрунти відрізня­ються значно потужнішим гумусовим горизонтом, більшим вмістом гумусу, відсутністю сольових акумуляцій, слабо кислою реакцією середовища.

Ґрунти скелетні, оглеєння відсутнє у зв'яз­ку з малою кількістю опадів і легкою материнсь­кою породою, тріщинуватістю й щебенюватістю. Арктичні ґрунти в сільському господарстві не використовуються, але на них можна організовувати мисливські угіддя й заповідники.