10. Теоритичні методи психології

Психологія з'ясовує глибинні психологічні закономірності явищ і процесів, які виявляються як тенденція, сутність. Цієї мети вона досягає, використовуючи загальнонаукові методи пізнання психологічної дійсності: теоретичний аналіз і синтез, порівняння, класифікацію, узагальнення і типологізацію, абстрагування, конкретизацію, моделювання.

Теоретичний аналіз і синтез. Використання їх дає змогу охопити одночасно велику кількість даних, проникнути в їх суть, здійснити мисленнєву реконструкцію об'єкта дослідження, виокремити в ньому предмет, ознаки, властивості, сторони, які становлять пізнавальний інтерес для дослідника. Теоретичний аналіз забезпечує розчленування явища на елементи, розкриття його структури і специфіки. Наприклад, завдяки психологічному аналізу вдається встановити зв'язки розвитку особистості із зовнішніми і внутрішніми чинниками. Теоретичний синтез дає змогу відтворити психічне явище в цілісності, в системі найсуттєвіших зв'язків і опосередкувань, обґрунтувати актуальну щодо нього концепцію. У психології синтез забезпечує з'ясування загальних положень, наприклад особливостей психічного розвитку самосвідомості, спонукальної сфери, інтелекту людини.

Порівняння і класифікація. Порівняння полягає в зіставленні одних понять, явищ, фактів з іншими для встановлення їх подібності чи відмінності. Багато психічних явищ з'ясовують шляхом порівняння з типовими, загальними і специфічними тенденціями. Класифікація дає змогу на основі виокремлених головних і другорядних ознак визначити групи чи класи явищ. За її допомогою, наприклад, встановлюють особливості й тенденції психічного розвитку особистості.

Систематизація, узагальнення і типологізація. Систематизація передбачає групування, зведення в систему певних особливостей за конкретними ознаками. Узагальнення має на меті об'єднання різних фактів, які характеризують психічне явище, виокремлення на цій основі головних. Типологізація полягає в розподілі множини психологічних феноменів на групи за допомогою узагальнень, ідеалізованої моделі чи типу, виявленні подібних і відмінних ознак у явищах, пошуку надійних способів їх ідентифікації. З огляду на процес з'ясування цих ознак виокремлюють емпіричну (кількісне опрацювання й узагальнення даних, фіксування стійких ознак) і теоретичну (побудова ідеальної моделі процесу, властивості, стану, узагальнення ознак, фіксування принципів опису множини явищ) типології.

Абстрагування і конкретизація. Абстрагування полягає в уявному відокремленні певної ознаки, властивості предмета від нього (пам'яті) чи інших його ознак з метою глибшого вивчення складних психічних явищ. Конкретизація - застосування теоретичних знань до конкретної ситуації задля поглибленого її розуміння. Наприклад, використання загальної теорії самосвідомості для аналізу особливостей самооцінки, рівня домагань особистості; теоретичних положень про темперамент для з'ясування типу темпераменту.

Моделювання. Суть його полягає у встановленні схожості явищ (аналогії), адекватності одного об'єкта іншому і створенні на цій основі простого за структурою і змістом об'єкта, що відображає складнішу модель (оригінал). Завдяки цьому дослідник має змогу перенести за аналогією дані від моделі до оригіналу. Модель є допоміжним засобом, який у процесі пізнання дає нову інформацію про об'єкт вивчення. З'ясувавши характерні властивості, ознаки психічного явища, здійснюють нове їх компонування, моделюють принципово нові їх стани. Так виникають моделі-гіпотези, які мають передбачуваний характер і потребують перевірки; моделі-концепцїі, які з часом стають науково обґрунтованими теоріями.

Особливим видом моделювання у психології є розумовий експеримент - встановлення співвідношення між теоретичними та експериментальними даними з моделлю, яка імітує ситуації, що могли б виникнути за реальних обставин. Така ідеальна модель сприяє виявленню найважливіших зв'язків і відношень в об'єкті, поясненню та конкретизації психологічних фактів і механізмів. Здебільшого у психології застосовують ідеальні (створені у свідомості дослідника) моделі. Вони є формою мислення, за допомогою якого чуттєво-наочні уявлення логічно об'єднують у цілісний образ.